Області застосування показників оцінки ефективності процесу тео

Тип задачі	Учасник процесу ТЕО
	Експедитор	Перевізник	Вантажовласник
Обґрунтування нової технологічної схеми	показники оцінювання ефективності інвестиційних проектів	–	–
Вибір найбільш ефективної схеми технологічного процесу	економічні і технологічні показники, показники конкурентоспроможності	економічні і технологічні показники, показники конкурентоспроможності	–
Обґрунтування доцільності участі експедитора	–	вартість доставки, прибуток перевізника, завантаженість транспортного засобу	вартість доставки, час доставки, цілісність вантажу
Вибір експедитора з ряду альтернативних варіантів	–	вартість послуги, рівень організації транспортного процесу	вартість послуги, час її виконання, рівень якості обслуговування
Вибір перевізника з ряду альтернативних варіантів	вартість послуги, час доставки	–	вартість послуги, час її виконання, рівень якості обслуговування
Вибір рухомого складу, засобів механізації	показники оцінювання ефективності інвестиційних проектів, вартісні й технологічні	показники оцінки ефективності інвестиційних проектів, вартісні й технологічні	–

Обґрунтування доцільності залучення експедитором стороннього перевізника відноситься до класу задач вибору найбільш ефективної схеми технологічного процесу. За певних умов і відповідної постановки задачі до даного класу також можна віднести вибір експедитором рухомого складу й засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Вплив ступеня невизначеності на вибір критерію ефективності характерний для всіх учасників транспортного процесу під час рішення всіх типів задач.

Через відсутність показників оцінювання ефективності ТЕО в умовах невизначеності нестохастичного характеру виникає необхідність у розробці таких критеріїв для прийняття обґрунтованих рішень під час управління процесом ТЕО.

4.2. Формалізація технологічного процесу експедиторського обслуговування

Процес ТЕО є складним технологічним процесом, а управління їм характеризується наявністю великої кількості альтернатив на різних стадіях прийняття рішень. Ціна помилки під час ухвалення рішення буває досить висока, що пояснюється високою вартістю простоїв транспортних засобів, можливістю псування вантажу й втратою додаткових доходів експедиторів. Однак сучасні підходи до обґрунтування прийняття рішень під час управління ТЕО [123, 175] дозволяють вирішувати досить вузьке коло завдань. Тому особливої актуальності набуває завдання аналізу технологічних схем для подальшого підвищення ефективності процесу ТЕО.

Елементарні технологічні операції можуть розділятися на групи: операції під час відправлення й операції під час прибуття вантажу [175]. До операцій під час відправлення вантажу відносять прийом заявки на доставку й розробку транспортно-технологічної схеми доставки вантажу. При цьому процес прийому заявки поділяється на кілька елементарних операцій: прийом запиту клієнта, підготовка комерційної пропозиції, відправлення комерційної пропозиції клієнтові, з’ясування реакції клієнта на зроблену пропозицію й відправлення клієнтові форми заявки на ТЕО й перевезення. Відповідно, розробка технологічної схеми містить вибір виду транспортного засобу, вибір перевізника, розробка оптимальної транспортно-техноло­гіч­ної схеми й уточнення собівартості виконуваних робіт. До операцій під час прибуття вантажу відносяться операції, пов’язані з прийомом вантажу (перевірка цілісності за масою й кількістю, складання комерційних актів у випадку ушкодження) і операції, пов’язані із проведенням розрахунків (розкредитація перевізних документів, їх реєстрація й оплата за рахунок клієнта провізних плат і зборів). Крім того, виділяється ряд додаткових операцій, виконання яких може бути передбачене договором: надання перевізникові даних про використання транспортного засобу, консультаційні послуги, здійснення експедитором окремих контрольних і облікових функцій і т.п.

Також технологія ТЕО може розглядатися як складова частина загального технологічного процесу організації централізованого завезення й вивезення вантажів по станціях залізниць [147, 192]. При цьому виділяється 33 складових, з них 14 операцій з оформлення документації й 5 облікових операцій. З використанням виділених операцій запропоновано 3 форми ТЕО: основний комплекс, основний комплекс і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, основний комплекс і виконання навантажувально-розвантажуваль­них і складських робіт.

Виділяється 20 основних базових елементів [123]: підписання договорів на ТЕО, вибір найбільш раціональних видів транспорту, платіжно-розрахункові операції, приймально-здавальні операції й оформлення документації, митні операції, інформування учасників транспортного процесу про рух вантажів, перевалка вантажів з одного виду транспорту на іншій, оформлення актів про виявлення дефектів вантажу, перевезення вантажів, зберігання, навантаження, розвантаження, упакування, групування, сортування, затарювання, супроводження, маркування, передача вантажу, ремонт тари й пакетувальних матеріалів. При цьому вказується, що більшість із виділених операцій не пов’язані технологічно й можуть виконуватися однією або декількома організаціями. Однак більш доцільним є виконання всіх функцій спеціалізованим транспортно-експедиторським підприємством (ТЕП).

Структура технологічного процесу визначається наявною матеріальною базою ТЕП – засобами зв’язку й власним рухомим складом. Відповідно, можна виділити два типи експедиційних підприємств – базове ТЕП (що має тільки спеціальні засоби зв’язку) і ТЕП із власним рухомим складом. На практиці диференціація між перевізником і експедитором найчастіше є штучною, і нерідко ці два види діяльності виконуються однією й тією ж компанією й засновані на внутрішньому співробітництві відповідних підрозділів [64]. Тому до другого типу ТЕП відносяться також перевізники, організаційна структура яких містить експедиторський відділ.

У результаті аналізу практичного досвіду роботи сучасних експедиторів можна виділити наступні елементарні складові технологічного процесу ТЕО під час перевезення вантажів на автомобільному транспорті:

1 – прийняття заявки й уточнення її параметрів;

2 – консультації з партнерами (іншими ТЕП) і/або постійними клієнтами (перевізниками) щодо можливості виконання заявки;

3 – оцінювання можливості й доцільності виконання заявки власним рухомим складом;

4 – пошук варіантів виконання заявки на логістичних сайтах;

5 – розміщення заявки на спеціалізованих логістичних сайтах;

6 – аналіз розроблених варіантів виконання заявки;

7 – узгодження варіанта й ціни з перевізником;

8 – узгодження ціни з вантажовласником;

9 – оформлення договору на ТЕО, за необхідності – додаткової документації;

10 – координація процесу доставки вантажу.

Заявки, що надходять у ТЕП, за видом замовника поділяються на два типи: заявки від перевізників і заявки від вантажовласників. Перевізник, звертаючись до експедитора, надає заявку про необхідність забезпечення зворотного завантаження транспортного засобу, а вантажовласник – про необхідність доставки партії вантажу. При цьому заявка, що надходить від перевізника, характеризується наступними параметрами: тип кузова транспортного засобу (тип покриття підлоги кузова), можливі способи навантаження, обсяг кузова й вантажність, напрямок руху (не обов’язково конкретний населений пункт, можливо – регіон). Заявка вантажовласника містить наступні обов’язкові елементи: вид вантажу, вага і габарити, вид упаковки й маршрут. Крім перерахованих параметрів заявок перевізника й вантажовласника також необхідно виділити форму оплати. Якщо розглядається потік заявок на ТЕО, то кожна заявка характеризується інтервалом надходження (величиною інтервалу між часом надходження попередньої заявки й поточної).

Використовуючи виділені елементарні складові схематично технологічний процес ТЕО можна визначити у вигляді алгоритмів (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Алгоритм технологічного процесу ТЕО: а – під час обслуговування заявки від перевізника, б – під час обслуговування заявки від вантажовласника для базового ТЕП; в – під час обслуговування заявки від вантажовласника для ТЕП із власним рухомим складом

На рис. 4.2 елементарні операції позначені цифрами відповідно до наведеного вище списку. Знак «?» після елемента в операторі умови означає перевірку виконання відповідної умови з позитивним («так») або негативним («ні») результатом. Так, «2?» в операторі умови вказує на запит результату операції «консультації з партнерами й/або постійними клієнтами щодо можливості виконання заявки». Якщо результат позитивний (постійний клієнт або партнер буде брати участь в обслуговуванні) то виконується гілка алгоритму «так», гілка «ні» виконується в протилежному випадку (постійний клієнт або партнер не має можливості або вважає недоцільним брати участь в обслуговуванні заявки).

Аналізуючи алгоритми на рис. 4.2, слід звернути увагу на те, що для більшості елементів технологічного процесу (2–4, 6–8) результат виконання операції визначає наступний елемент. Операції 1, 5, 9 і 10 є лінійними, тобто однозначно визначають наступний елемент технологічного процесу ТЕО.

На підставі алгоритмів на рис. 4.2 визначимо можливі варіанти технологічних схем ТЕО. При цьому слід виділити множину варіантів А_зд, коли заявка буде задовільнена, і множину варіантів А_нзд сукупності операцій, після яких заявка з різних причин залишиться необслуженою.

Під час обслуговування заявки, що надійшла від перевізника, можливі наступні варіанти технологічних схем, у результаті яких заявка буде задовільнена

(4.8)

Заявка від перевізника може залишитися необслуженою в наступних випадках

(4.9)

Таким чином, під час обслуговування заявки перевізника множина варіантів задоволення заявки складається з 3 елементів

. (4.10)

Множина варіантів , під час яких заявка залишиться незадовільненою, містить 4 елемента

. (4.11)

Під час обслуговування заявки від вантажовласника базовим ТЕП відповідні множини й визначаються аналогічно

, (4.12)

. (4.13)

При чому

(4.14)

(4.15)

Необхідно відзначити, що .

Під час обслуговування заявки від вантажовласника ТЕП із власним рухомим складом відповідні групи варіантів технологічних схем мають вигляд

(4.16)

(4.17)

Тоді множини варіантів і виконання ТЕО для експедитора із власним рухомим складом мають вигляд

, (4.18)

. (4.19)

Ефективність технологічних схем можна оцінити за значенням імовірності виконання заявки на ТЕО. Якщо припустити, що позитивний і негативний результат виконання елементів технологічного процесу х₂–х₄ і х₆–х₈ є рівноймовірним, то ймовірність p_i того, що процес обслуговування буде реалізований за i-м варіантом, можна визначити за формулою

, (4.20)

де k_i – загальна кількість елементів, що визначають структуру варіанта обслуговування (елементів х₂–х₄ і х₆–х₈).

Результати розрахунків імовірності обслуговування за варіантами Т_х1–Т_х25 технологічних схем представлені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2