67. З кого стягуються судові витрати :

67.1 Якщо сторону на користь якої ухвалено рішення – звільнено від сплати судових витрат.

67.2. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат.

67.3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення – звільнено від сплати судових витрат.

67.4 У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження або залишення позову без

1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов за-доволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати су-дових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

4. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

68.Як розподіляються судові витрати коли:

68.1. Позивач відмовився від позову до ухвалення рішення

При відмові позивача від позову та припинення провадження у справі йому повертається сплачена державне мито, але позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу понесені ним витрати по справі.

68.2. Відповідач визнав позов до ухвалення рішення

Якщо позивач відмовився від позову внаслідок добровільного задоволення його вимог відповідачем, на прохання позивача всі понесені ним у справі судові витрати стягуються з відповідача (ч. 1 ст. 101 ЦПК).

68.3. Сторони ухвалили мирову угоду.

Ст175 Мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами (позивачем і відповідачем) і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.. 2. Якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому Ця заява приєднується до справи. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

69. Назвіть види процесуального примусу в цівильному судочинстві. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Залежно від функціональної спрямованості:попередження та видалення із залу судового засідання. Вони спрямовані на забезпечення належної поведінки учасниками цивільного процесу. тимчасове вилучення доказів для дослідження судом та привід, які спрямовані на отримання доказів. Попередження— це роз’яснення порушнику про те, що його по ведінка не відповідає встановленим у суді правилам і що йому слід припинити вчинення подібних дій, інакше до нього буде вжито більш суворий примусовий захід. Попередження може бути застосовано судом до учасників цивільного процесу та осіб, які не є учасниками процесу, і присутні в судовому засіданні Видалення із залу судового засідання полягає у застосуванні судом офіційного припису до особи-порушника покинути зал судового засідання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом полягає у припиненні володіння, а як наслідок — ко ристування й розпорядження особою, яка вчинила правопорушення, певною річчю або документом. Привід застосовується в тому разі, якщо наявне протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства у формі неявки в судове засідання свідка без поважних причин або неповідомлення свідком причин неявки.

70. Поняття наказного провадження. наказне провадження — це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги. Наказне провадження – це спрощений вид провадження у справах по вимогах, які мають очевидно достовірний характер. Його ще можна назвати непротокольним, оскільки хід провадження не фіксується у протоколах чи інших процесуальних Справи наказного провадження визначені законом виходячи з вимог процесуальної економії. Тобто, у деяких справах вимоги, які пред’являються до суду, можуть бути розглянуті на відміну від загальної цивільної процесуальної форми. У наказовому виробництві сторонами у справі є:- заявник (стягувач) - особа, яка звертається до суду з певним вимогою;-боржник - особа, з якого стягувач вимагає провести стягнення грошової суми або майна.

71. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ Предметом розгляду у справах наказного провадження є вимоги: 1) про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; 2) про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб; 5) про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.