Черкаський навчально-науковий інститут
Державний вищий навчальний заклад «Університет банківської справи»
Кафедра обліку і оподаткування
Самостійна робота
З дисципліни «Особливості обліку небанківських фінансових установ»
На тему: «Організація діяльності страхових компаній»
Перевірив: к.е.н., доцент
Гончаренко О.О.
Виконала:
студентка групи МОз1-16
Семенько О.С.
Черкаси, 2017р.
ЗМІСТ
Вступ
1. Форми організації страхових компаній в Україні
2. Внутрішня структура страхових компаній
3. Управління страховою компанією
4. Огляд страхового ринку
Висновки
Питання для самоконтролю
Тести
Список використаної літератури
ВСТУП
Жорстка конкуренція штовхає менеджмент українських страхових компаній до інтенсивних пошуків нових витоків довгострокових конкурентних переваг. Інструменти стратегічного фінансового управління страховою компанією це концепції, методи, системи, технології ведення страхового бізнесу, що поєднують, інтегрують та синхронізують стратегічну, фінансову та інші складові корпоративної ефективності. На відміну від фінансових інструментів управління - управління активами, ресурсами, структурою капіталу, зобов’язанням, кредитними, валютними та фондовими засобами (акції, облігації, ф’ючерси, форварди, свопи, деривативи) інструменти стратегічного фінансового управління, наприклад система збалансованих показників (Balanced scorecard) зосереджені на комплексній оцінці та перспективах розвитку, досягненню стратегічних цілей підвищення ефективності та якості, зростання капіталізації, вдосконаленні внутрушніх процесів, задоволення потреб користувачів страхових послуг. Слід зазначити, що ці інструменти мають певну структуру, тобто в них функції вдосконалення стратегічного менеджменту, фінансового управління сполучаються з маркетинговою політикою, управлінням персоналом, якістю, знаннями, змінами, інформаційними системами тощо.
1. Форми організації страхових компаній в україні
Сучасні форми організації страхування як особливої сфери фінансових відносин і водночас специфічної форми підприємницької діяльності визначаються загальними принципами функціонування ринкової економіки. У свою чергу, реалізація цих принципів, що відображається у формуванні структури видів страхування та формах організації страхових фондів, залежить від розвитку ринкових відносин у кожній країні й від національних особливостей сфери підприємництва. Розвинені ринкові відносини потребують розгалуженої системи страхування.
Головною ознакою, що притаманна суб'єктам господарського права і визначає їх правовий статус, є здійснення ними господарської діяльності, яка складає основу життєдіяльності суспільства, та завдяки чому існує об'єктивна можливість його (суспільства) нормального функціонування. До господарської діяльності відноситься і страхова діяльність. Проте в правовому масиві України відсутнє поняття страхової діяльності.
Так, у Законі України «Про страхування» (ст. 1) страхування визначається як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Безумовно, погляд на страхування як на вид цивільно-правових відносин є основоположним елементом страхових правовідносин, але існує інший, не менш важливий елемент, за допомогою якого реалізуються зазначені правовідносини. Це страхування у розумінні виду господарської діяльності, яка за сучасних умов здійснюється на підприємницькій основі. Завдяки страховій діяльності реалізується можливість виникнення та нормального існування вказаних правовідносин. На жаль, законодавством їй не приділено достатньої уваги. Тому з метою з'ясування суті страхової діяльності, її ролі і місця в економіці країни фахівцям залишається лише застосовувати такий правовий прийом, як аналогія закону відносно ст. 1 Закону України «Про підприємництво», яка визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Але якщо сприйняти той факт, що Закон України «Про страхування» є спеціальним нормативним актом із страхової діяльності, тобто таким, що поширює свою дію тільки на певну групу суб'єктів, які здійснюють страхову діяльність за певних умов, то проблема закріплення вказаного терміну у законодавстві про страхування стає нагальною потребою. Цьому поняттю можна дати таке визначення:
Страхова діяльність — це врегульована нормами права господарська діяльність суб'єкта підприємництва щодо організації та безпосереднього надання страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів з метою отримання прибутку.
Відповідно до чинного законодавства України на ринку страхування функціонують такі види суб'єктів страхової діяльності:
страховики/перестраховики (страхові компанії);
страхові посередники (страхові агенти і страхові брокери);
об'єднання страховиків;
товариства взаємного страхування.
Кожному із зазначених видів суб'єктів притаманна власна специфічна функція на ринку страхових послуг та особливості правового становища, що зумовлені своєрідністю професійної страхової діяльності.
Страхові організації (компанії) посідають головне місце серед зазначених суб'єктів.
З метою захисту майнових інтересів страхувальників законодавством встановлені спеціальні вимоги до створення та організації діяльності страхових компаній.
Основні засади їх правового становища закріплені у ст. 2 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. Відповідно до вказаної статті страховиками визнаються лише юридичні особи, які створені та функціонують у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Фактично у цьому випадку йдеться про страхові компанії.
Найбільше в Україні страхових компаній діє у формі ПрАТ, що зумовлено не лише можливістю утворення і легкістю отримання доходу інвесторами, а й нижчим рівнем вимог щодо фінансової стабільності. Тож саме така форма організації дає змогу вкласти певну суму коштів і отримувати дохід не беручи участі в поточній діяльності; залишати прихованою свою участь у товаристві; мати значну частку акцій і керувати розподілом доходу всього товариства у власних інтересах (наприклад, використовуючи свої голоси на загальних зборах акціонерів, відстоювати реінвестування чи, навпаки, розподіл доходу); можливість лобіювати інтереси компанії у державних органах, уникаючи звинувачень у корупції; лобіювати інтереси страхової компанії, що створена із недоброзичливими намірами у межах фінансової групи (коли, наприклад, банком створюється закрите акціонерне товариство-страхова компанія і акредитуються договори на страхування ризиків від дебіторів банку укладені лише з цим страховиком, з наступним «раптовим» припиненням діяльності страховика.
Вітчизняне законодавство про страхування визначає, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами. Іноземні громадяни та юридичні особи можуть виступати як співзасновники української страхової компанії, при цьому загальна частка іноземних юридичних та/або фізичних осіб у статутному фонді страхової компанії -резидента не може перевищувати 49% (ст. 2 Закону України «Про страхування»). Чинним законодавством вводиться певне обмеження на види безпосередньої діяльності страхових компаній. У ст. 2 зазначеного Закону регламентується, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Особливості порядку створення, реорганізації та ліквідації страхових організацій (компаній) визначені Законом України «Про страхування».
У ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що страхові організації (компанії) створюються на підставі угоди між юридичними особами і/або громадянами (учасниками товариства) шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
Вітчизняне законодавство про страхування вимагає, щоб учасників господарських товариств, що здійснюють страхову діяльність, було не менше трьох.
Страхові організації (компанії) створюються на підставі об'єднаного майна, яке складає статутний фонд господарського товариства і становить майнову базу його (товариства) функціонування. В узагальненому вигляді статутний фонд є сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії.
Мінімальний розмір статутного капіталу страхової компанії, що займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі 1 млн. євро, а страхової компанії, що займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро в гривневому еквіваленті.
Порядок створення страхової організації (компанії) залежить, головним чином, від організаційно-правової форми, яку учасники обрали для її діяльності.
Загальним при створенні страхових організацій (компаній) усіх організаційно-правових форм є те, що в усіх випадках повинні бути рішення засновників про створення, розробка і підписання установчого договору, а у визначених законодавством випадках — розробка і затвердження статуту та реєстрація страхової організації (компанії) як суб'єкта підприємницької діяльності.
Державна реєстрація страхових організацій (компаній) є обов'язковою правовою дією, внаслідок якої вони включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.