19. Архітектура України доби козаччини і Гетьманщини (XVII-XVIII ст.)

В українській архітектурі протягом XVII— XVIII ст. відігравало велику роль і народне дерев’яне зодчество. Кам’яне будівництво було елементом елітарної культури і здійснювалось у великих містах та монастирях на кошти знаті, а храми у провінційних містечках і селах зводились із дерева, на пожертви громади. Архітекторами цих споруд виступали талановиті народні майстри. До нашого часу в різних регіонах України збереглися чудові пам’ятки дерев’яного зодчества: церква Вознесіння на Чернігівщині (арх. А. Шелудько), Троїцький собор у Новомосковську (арх. Я. Погребняк), церква Покрова в Ромнах. Дерев’яна українська архітектура того часу надзвичайно виразна і самобутня, їй властива велика різноманітність форм: храми Закарпаття увінчані стрункими дзвіницями, церкви Волині приземкуваті й затишні, а безкупольні буковинські — дуже подібні до житлової архітектури селянства. Народні майстри дуже ретельно ставилися до вибору дерева, з якого зводилися церкви. І це зумовлювалося не лише практичними міркуваннями, але й містичними: у будівництві ніколи не використовували дерева, повалені буревієм чи понівечені блискавкою. Така деревина вважалася «нечистою». Також була поширеною традиція безцвяхового будівництва. Вона пов'язана із біблійною легендою про розп'яття Христа. Тож майстри уникали застосування цвяхів при зведенні святого храму.

20. Архітектура України XIX століття: основні пам`ятки

   Розвиток українського мистецтва XIX ст. зумовлений змінами, що відбувалися в ньому ще наприкінці попереднього століття. У цей час в архітектурі та образотворчому мистецтві утвердився новий художній напрям — класицизм, що ґрунтувався на античних традиціях. Бурхливість і динамізм бароко змінилися врівноваженістю й простотою. Основним принципом архітектури стало застосування античної ордерної системи на тлі простих і чітких геометричних форм.

Класицизм поширився й на культові споруди. Серед них можна назвати 89-метрову дзвіницю Успенського собору в Харкові, збудовану в 1821— 1841 рр. на честь перемоги над Наполеоном, Преображенський собор у Білій Церкві, Покровський собор в Ізмаїлі, Преображенську церкву в с. Великий Бурлук на Харківщині.

   Перша половина XIX ст. стала тріумфом містобудівного мистецтва. У центрі міста створювали головний майдан геометрично правильних форм, який оточували величезні адміністративні споруди. На перетині центральних вулиць і навколо храмів теж були невеликі майдани. Від головного майдану розходилися здебільшого прямокутні квартали. Хоча, зважаючи на особливості вже існуючої забудови та ландшафту, архітектори вдавалися і до радіально-кільцевого й діагонального планування. Будівництво адміністративних, освітніх, громадських і приватних споруд навколо майдану здійснювалося за визначеним планом. Так поступово формувалися архітектурні ансамблі.(цілісна група споруд, об'єднана спільністю форм і стилю)

Середина XIX ст.— час стилізованих реставрацій. Архітектурні пам'ятки ретельно вивчали, брали до уваги аналогічні споруди й відновлювали чи добудовували їх, дотримуючись визначеного стилю. Так у Києві в 1851-1852 рр. добудували дзвіницю Софійського собору.

У другій половині XIX століття класицизм утратив панівне значення в мистецтві. Архітектори шукали натхнення в художніх стилях минулих епох. Так у зовнішньому оздобленні споруд з'явилася еклектика, тобто змішування ознак різних стилів. Важливою культурною подією стало спорудження в Києві Володимирського собору (1862-1896 рр., архітектори І. Штром, П. Спарро, О. Беретті, К. Маєвський, В. Ніколаєв). У його художньому вирішені були використані прийоми візантійської архітектури. Володимирський собор — це також визначна пам'ятка монументального живопису.

Видатний київський архітектор  Владислав Городецький (1863-1930 рр.) віддавав належне різним художнім стилям. Так, у 1899 р. за його проектом було зведено костел у готичних формах, у 1899-1900 рр.— кенасу в мавританському стилі. Творчість архітектора досягла вершини на початку XX ст., коли він прикрасив Київ неповторними оригінальними спорудами.

   Наприкінці XIX ст. у зв'язку зі зростанням популярності оперного мистецтва було збудовано прекрасні споруди театрів у Львові (архітектор 3. Горголевський), в Одесі (архітектор В. Фельнер, Г. Гельмер) та Києві (архітектор В. Шеретер). їх архітектурно-пластичне вирішення витримано в дусі еклектики, що не зашкодило створити враження цілісності й гармонійності. Споруда Львівського театру за композицією нагадує споруду Гранд-опера в Парижі.

   Більшість архітектурних споруд та каскади були створені в кінці XVIII ст. й у першій половині XIX ст. У парку були споруджені: колонада «Луна», «Ротонда», «Китайський місток», «Руїни», кам'яний арковий місток, господарська споруда, турецький будиночок, сад «Мур», теплиця, ставки, водоспади, композиції з каміння, облаштовані джерела.