Як розрахувати коефіцієнт страхового стажу

Стаття 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається  із  заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс= См х Вс / 100% х12, де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08.

Мінімальний розмір пенсії за віком

Стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного Законом. У випадку виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої даним Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір визначеної пенсії.

37.  Призначення всіх видів пенсій (крім військових) за нормами єдиного закону – Закону  України «Про систему пенсійного забезпечення та загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та скасування спеціальних пенсій.

Умови для стажу та віку при призначені пенсій особам, які раніше мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, дострокових пенсій та за вислугу років (по списку 1 і 2, трактористам - машиністам, дояркам, педагогам, медикам, льотчикам, локомотивникам, багатодітним матерям  та матерям інвалідів з дитинства тощо) не змінились. Пенсії чорнобильцям призначаються за нормами цього Закону та на умовах, аналогічних раніше діючому законодавству.

Пенсії призначатимуться за нормами, аналогічними нормам Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Визначатиметься коефіцієнт страхового стажу, середня заробітна плата за період з 1 липня 2000 року, і на підставі цих складових визначатиметься пенсія.

Законопроектом передбачена компенсація особам (науковці, держслужбовці, прокурори, судді, народні депутати), яким пенсії призначатимуться після 1 січня 2016 і які не отримували до цього часу.

Це стосується тих громадян, хто сплачував внески до солідарної системи за підвищеною ставкою. Розмір компенсації складатиме від 10 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Так, за сплату державними службовцями підвищеної ставки внеску (2,5 відсотка) передбачається виплачувати при виході на пенсію за віком разову компенсацію за стаж державної служби не менше 10 років, наявний в особи на  1 січня 2016 року, у таких розмірах:

від 10 до 15 років – 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

від 15 до 20 років – 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

понад 20 років – 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Зміни стосовно запровадження накопичувальної професійної системи наберуть чинності з 1 січня 2016 року.

Наведення порядку та встановлення соціальної справедливості у солідарній системі

Насамперед -  визначення розмірів всіх надбавок, підвищень та доплат до пенсій в одному Законі.

Умови та порядок встановлення надбавок, доплат, підвищень до пенсій (ветеранам війни, дітям війни, пенсій за особливі заслуги, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, почесним донорам, надбавок на утриманців, надбавок на догляд тощо) визначатимуться нормами цього Закону.(До цього часу це були різні нормативно - правові акти.)

Фінансування надбавок, підвищень, здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України.

Звільнення солідарної системи від невластивих для неї виплат, зокрема:

1) від доплати до мінімального розміру пенсій (різниця між розміром пенсії виходячи із  тривалості страхового стажу і заробітку та мінімальним розміром пенсійної виплати) здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України. Починаючи з 12.01.2005 р. така різниця покривалась за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

2) від фінансування виплати пенсій за вислугу років.

Пенсії за вислугу років призначаються до досягнення пенсійного віку, визначеного законодавством. За працівників, які матимуть право на пенсію за вислугу років, до Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями буде здійснюватись сплата внеску у збільшеному розмірі.

3) втрат за працюючих  інвалідів та підприємств УТОГ, УТОС

Насьогодні Пенсійний фонд втрачає кошти від застосування пільгового розміру єдиного внеску для підприємств, в яких працюють інваліди та товариств УТОГ та УТОС. Планується  компенсація з державного бюджету за рахунок його загального фонду втрат від застосування пільгового розміру єдиного внеску.

4) виплати цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам війни та учасникам бойових дій.

Наразі,  цільова грошова допомога виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду, пропонується - за рахунок коштів Державного бюджету.

5) удосконалення механізму відшкодування фінансування пільгових пенсій.

Насьогодні органи Пенсійного фонду авансують виплату пільгових пенсій за власний рахунок, а підприємства відшкодовують Пенсійному фонду суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій . Законопроект пропонує заміну відшкодування  пільгових пенсій на  додатковий внесок у складі ЄСВ.

Законопроектом надано можливість отримання призначених пенсій в Україні особам, які виїхали за кордон в країни, з якими Україна не уклала міжнародний договір у сфері пенсійного забезпечення.

Насьогодні виплата пенсій здійснюється  тільки в ті країни, з  якими укладено договори (це лише 23 країни світу). Ці норми стосуватимуться тих осіб, які виїжджатимуть за кордон після 1 січня 2016 року.

Виплата раніше призначених «спецпенсій» буде здійснюватись за умовами, що діяли до набрання чинності цим законом.  Пенсії, що призначені науковцям, прокурорам, держслужбовцям, народним депутатам, суддям  до набрання чинності цим законом (тобто до 1 січня 2016 року), будуть виплачуватись на тих умовах, які діяли до 1 січня 2016 року.

При цьому такі пенсії не будуть підлягати індексації та перерахункам до того часу, коли їх розмір не буде відповідати розміру пенсії, обчисленому за нормами цього Закону.

38.

43. довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом; Страхова організація, що здійснює виплати довічних пенсій, зобов’язана пропонувати учаснику накопичувальної системи пенсійного страхування такі види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя.

2. Довічна пенсія з установленим періодом — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом десяти років з дня її призначення. У разі смерті пенсіонера право на отримання призначеної довічної пенсії протягом установленого періоду мають спадкоємці, зазначені в договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до Цивільного кодексу України.

3. Довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера.

У разі якщо загальна сума довічної обумовленої пенсії, виплачена пенсіонеру на момент смерті, є меншою, ніж сума, обумовлена в договорі страхування довічної пенсії, різниця коштів між зазначеними сумами виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії або визначеним відповідно до Цивільного кодексу України.

4. Довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті — його чоловіку (дружині), який (яка) досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, протягом їх життя.

5. Учасник накопичувальної системи пенсійного страхування має право вільного вибору одного з видів довічних пенсій, зазначених у цій статті.

6. Вид довічної пенсії, обраний учасником накопичувальної системи пенсійного страхування, зазначається в договорі страхування довічної пенсії.

У договорі страхування довічної пенсії також обов’язково зазначається ставка інвестиційного доходу, яка застосовується для розрахунку обраної довічної пенсії.

Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії протягом трьох робочих днів з дня отримання коштів на оплату договору страхування довічної пенсії.

Страховій організації забороняється вимагати від учасника накопичувальної системи пенсійного страхування довідку про стан її здоров’я. Страхова організація не має права відмовити учаснику накопичувальної системи пенсійного страхування в укладенні договору страхування одного з видів довічної пенсії, передбачених цією статтею.

Дострокове припинення дії договору страхування довічної пенсії за бажанням сторін забороняється.

44. Що стосується накопичувальної системи пенсійного страхування – другого рівня пенсійної системи (далі – ІІ рівень), то її запуск пов'язаний з прийняттям Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування". Початкову версію проекту цього закону було розроблено та прийнято у першому читанні ще у 2007 році. Однак у ході розроблення проекту Концепції подальшого проведення пенсійної реформи в Україні (далі – Концепція) було переосмислено та змінено самі підходи щодо моделі функціонування та механізмів запровадження ІІ рівня, а саме: відмовилися від створення передбаченого Законом "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" Накопичувального пенсійного фонду (далі – НФ) для акумулювання страхових внесків ІІ рівня та запропонували перераховувати їх до недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ), які відповідають певним критеріям. На реалізацію положень проекту Концепції Мінпраці підготувало зміни до прийнятого в першому читанні проекту Закону про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, які передбачають охоплення страхуванням на першому етапі осіб, які вперше отримують трудову книжку зі сплатою такими застрахованими особами страхових внесків до накопичувальної системи через НПФ у розмірі 7 відсотків від фонду оплати праці таких осіб. При цьому страхувальником визначається сама застрахована особа – працівник, якому надається право (на якого покладається обов’язок) самостійно обрати НПФ, до якого роботодавець буде переказувати страхові внески згідно з індивідуальним пенсійним контрактом, украденим таким працівником з адміністратором відповідного НПФ. З метою відшкодування витрат застрахованої особи на сплату страхових внесків роботодавець зобов’язаний підвищити такій особі рівень оплати праці на відповідну суму. Натомість підприємству зменшуються на 7 процентних пунктів страхові внески, які сплачуються ним на користь такої застрахованої особи до солідарної системи. Перехід до солідарної участі працівників і роботодавців у ІІ рівні пропонується здійснювати поетапно, шляхом зменшення відсотку сплати страхових внесків роботодавців, та відповідного збільшення відсотку сплати страхових внесків працівників упродовж декількох років.  Аналіз запропонованих змін до законопроекту дає підстави для висновку, що закладені у ньому механізми запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування надміру індивідуалізовані та поставлені у залежність від волі і дій багатьох суб’єктів: застрахованих осіб, роботодавців, працівників територіальних відділень Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), персоналу адміністраторів НПФ та ін. При цьому практично відсутні інтеграційні процеси, які б синтезували, уніфікували, а відтак і спрощували зв’язки окремих ланок у ланцюгу: працівник – роботодавець – ПФУ – адміністратор НПФ – НПФ.  Залучення до процесу запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування великої кількості осіб, які причетні до прийняття розпорядчих, управлінських та виконавчих рішень, та рядових виконавців, а також необхідність здійснення численних індивідуальних операцій¹ потребуватимуть багатократного збільшення непродуктивних трудовитрат на усіх етапах упровадження системи, знижують надійність її запуску та функціонування, неминуче призведуть до численних неумисних помилок та затягування, в кінцевому підсумку, її упровадження. До того ж, великомасштабні обсяги нормотворчих та організаційно-технічних заходів, необхідних для підготування системи до запуску, та високі ризики їх успішного втілення просто відлякують чиновників від практичного здійснення пенсійної реформи.  Усього цього можна і треба уникнути завдяки спрощенню та уніфікації процедур входження людей і коштів до цієї системи. Оскільки йдеться про поширення накопичувальної системи пенсійного страхування на велику кількість (мільйони) застрахованих осіб необхідно, щоб механізм її запровадження та модель функціонування були простими, зрозумілими, економічними та мінімізували формальну (документальну) та суб'єктивну складові в її запуску та функціонуванні.