МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ

АКАДЕМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Циклова комісія філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін

Реєстраційний №___

Дата______________

Курсова робота

ЖИВОПИС І ГРАФІКА В НАРОДНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ

ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ

студентки третього курсу групи 303-ДПМ

денної форми навчання спеціальності

5.02020801«Декоративно-прикладне мистецтво»

Кім Ксенії Романівни

Науковий керівник:

Викладач історії ДПМ і орнаменту

ПРОСОЛОВИЧ С.М.

Робота захищена «___»_________20__року

З оцінкою «___»

Миколаїв - 2017

Зміст

ВСТУП .3

РОЗДІЛ 1. НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ……….4

1. Мистецтво України ХІХ-ХХст. ………………………………………...4

2. Народне мистецтво на півдні України…………………………………..7

3. Народне мистецтво на півночі України (Придніпров’я) ……………..10

4. Мистецька освіта в Україні ХІХ-ХХ ст………………………………...11

РОЗДІЛ 2. ЖИВОПИС В НАРОДНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ

ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ……………………………………………………..14

2.1 Храмовий живопис…………………………………………………...….16

2.2 Пейзажний живопис…………………………………...………………...17

2.3 Живопис в середині ХХ ст………………………………………………20

РОЗДІЛ 3. ГРАФІКА В НАРОДНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ

ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ………………………………………………………...…...22

3.1 Видатні українські графіки ХІХ-ХХ ст……………………………….23

3.2 Українська станкова графіка ХХ ст…………………………………...27

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...31

ДОДАТКИ 33

ВСТУП

Актуальність теми. Живопис і графіка в народному мистецтві України займають особливе місце у розвитку української культури. Саме тому проблематика дослідження українського народного мистецтва є вельми актуальною на даний момент. Це відбувається тому, що мистецтво має важливе виховне та психотерапевтичне значення, його також можна назвати майстернею душі.

Звичайно, думки з приводу впливу цього виду мистецтва на глядача не мають єдиного напряму. Деякі люди вважають, що живопис і графіка втратили свій вплив на суспільство і вже не можуть конкурувати з сучасними технічними засобами нового покоління, інші ж, навпаки, впевненні, що живопис і графіка вдосконалюються, набувають популярності серед справжніх поціновувачів мистецтва.

Мета дослідження: дослідити розвиток живопису та графіки в Україні у період ХІХ-ХХ.

Об’єкт дослідження:живопис і графіка в народному мистецтві України в період ХІХ-ХХ століть.

Предмет дослідження:визначити основні напрямки народного мистецтва України на прикладі живопису і графіки.

Завдання:

1. Ознайомитись з народним мистецтвом України ХІХ-ХХ ст.;

2. Дослідити розвиток живопису і графіки на території України;

3. Проаналізувати творчість художників України в період ХІХ-ХХст.

Методи дослідження:

1. Теоретичні: аналіз і синтез, порівняння, систематизація, узагальнення.

2. Емпиричні: аналіз документів і продуктів діяльності.

Структура роботи:

Робота складається з вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Народне мистецтво україни хіх-хх століття

1. Мистецтво України хіх-хх ст.

Народне мистецтво України — це пласт української культури, пов'язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень, що охоплює всі види народної творчості, традиційно притаманні Україні: музику, танці, пісні, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, що розвиваються, як єдиний комплекс, і органічно входять у життя народу протягом усієї його історії.

Народне мистецтво України віками набувало досконалості, закінчених форм, виробляючи самобутній стиль, бездоганний своєю внутрішньою завершеністю. Воно органічно увійшло в життя народу, зв'язане з його кожноденним побутом всякий художньо оздоблений виріб є передусім практично необхідною річчю. Разом з тим усі ці твори глибоко і яскраво відбивають звички, смаки й уподобання народу.

Щоб переконатись у цьому, перекиньмось думкою в українські села і міста минулих часів, огляньмо твори народних майстрів-сучасників власне, пориньмо в атмосферу, так би мовити, «творчості для себе» танців, ігор, барвистих свят. Куди б ми не пішли, скрізь помітимо тісний зв'язок між самими людьми з їх мріями, образним мисленням, смаками і, з другого боку,орнаментальними предметами, що їх оточують. Декор цих предметів якою б технікою він не був виконаний, можна порівняти з алгеброю життя людей, своєрідним, умовним відображенням їхніх легенд, роздумів.

Народне мистецтво є результатом дуже складного, багатопланового процесу. В ньому поєднуються такі фактори, як рівень розвитку продуктивних сил у певну епоху, наявність матеріальних ресурсів, історична доля окремих місцевостей, районів, зв'язана з війнами, переселеннями тощо, природне оточення, культурний взаємообмін між народами.

У сучасній картині українського народного мистецтва наочно виступають також природні особливості певних місцевостей. Зовсім не байдуже, де саме живе і творить народний майстер, чи на Волині одноманітній рівнині, де сила озер, річок, болот, де свій світ барв і рослин і де в минулому зносини між селами були іноді дуже складними; чи в мальовничих селах лісостепової зони України з її лагідним рельєфом, чергуванням багатих золотих ланів і затишних гаїв; чи в гірських Карпатах з величним силуетом гір, квітучими полонинами, чарівними, стрункими смереками і гомінкими гірськими потоками; чи в безкраїх степах півдня України. В кожному разі природне оточення по-різному відбивається на побуті й звичаях людей, по-різному будить творчу уяву, фантазію художника. Особливості місцевого рослинного і тваринного світу, колорит пейзажу по-своєму впливають на характер орнаменту декоративного мистецтва і поєднання фарб.

Яким би реалістичним чи умовним, строгим чи гумористичним не був цей декор, він завжди позначений відвертістю, щирістю почуття, вкладеного в нього творцем. За всім цим вчувається могутня і щира творча уява народних мас, віра в добро, в щасливе майбуття, глибока мистецька схвильованість.

Протягом ледь не всього ХІХ століття нові ідеї, політичні перевороти тасуспільні реформи привертали до себе увагу європейців, отже й українців.

Однак паралельно з цим розвивався менш помітний, проте набагато глибшийпроцес змін, а саме – промислова революція. Ще ніколи від кам”яноговіку, коли людина навчилася обробляти землю, не відбувалисятакідокорінні зміни в усіх царинах людського життя, як ті, що були викликаніпоявою машини. Втім на Україні індустріалізація спочатку відбуваласяповільно, й величезна більшість її населення лишалася такою, якою вонабула протягом тисячоліть,- хліборобами.

У минулому українське народне мистецтво було здебільшого селянським і охоплювало переважно сферу речей селянського побуту, меблі, одяг, зброю, сільськогосподарський реманент. При створенні цих речей вимоги практичної доцільності й зручності міцно поєднувалися з вимогами краси, із смаками народу. Вироби виготовлялися виключно з місцевої сировини: глини, шерсті, конопель, льону, шкіри і таких матеріалів, як дерево, кістка, метал, солома. Залежно від рівня розвитку продуктивних сил місцевості, виробництво мало різноманітні організаційні форми. За панування натурального господарства і майже до кінця XIX століття речі виготовляли примітивно, без спеціального обладнання самі споживачі (наприклад, виготовлення пряжі й полотна, фарбування пряжі, вишивання, дрібні вироби з дерева і т. п.).

Але, нарешті розвинувшисьнаприкінці ХІХ століття в деяких регіонах України, індустріалізаціястала швидко набирати широкого розвою. Внаслідок цього несподівано виникконфлікт між двома цілком різними системами виробництва, суспілбноїорганізації, цінностей – однією, пов”язаною з модернізованим містом,пролетаріатом і машинами, та іншою – традиціоналістським селом,селянином і ручною працею. Тертя, суперечності та дилеми, що виникали зцього протистояння, формували плин української історії протягом неодного десятиліття ХХ століття.

Народне мистецтво України — це пласт української культури, пов'язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень.