5.2.2. Особливості навчання і виховання сержантського складу в арміях Росії, сша, Німеччини, Казахстану

Для розуміння особливостей підготовки сержантського корпусу російської, американської, британської, німецької і казахської армій ми зробимо їх порівняльний аналіз.

Сержант (латин. serviens – службовець) з’явився в XV столітті у Франції: sergent – військове звання унтер-офіцера. У російській регулярній армії звання сержанта існувало в 1716-98 рр. У Радянській армії звання сержанта введено 2 листопада 1940 року. З 1946 року в офіційних документах існує як “сержант і старшина”.

Розглянемо методику підбору і підготовку російського сержанта. Вони готуються за вивіреними лекалами минулих століть. Професіоналізм сержантів украй низький, тому їх обов’язки з виховання солдатів, формування професійних якостей солдатів покладаються на офіцерів ротної ланки. Тому донині все ще актуальні слова генерала М. Драгомирова, сказані ним 150 років тому: “Армія з “вербованого народу” з перенесеними на російську землю німецькими законами, писаними для нього, є помилкою”.

Основою підготовки російського сержанта є разові навчальні курси, навчальні центри видів і родів військ. Освіта сержантові дається один раз і назавжди протягом 6 місяців при 7 годинах навчального часу і 2 годинах самопідготовки, в передсвяткові дні протягом 6 годин і при польових виходах на стрільбу, водіння, комплексні заняття – протягом 10 годин. За цей час курсанти вивчають всі премудрості військової науки. За час навчання один раз стріляють штатним снарядом на випускному іспиті. Один-два рази водять бойову техніку на танкодромі або машинодромі за умовами вправи.

Основною формою навчальної роботи є навчальні заняття у вигляді лекцій, семінарів, практичних занять, методичні заняття, інструкторські заняття, тренування, тактико-стройові заняття, комплексні заняття, тижневе стажування.

По закінченні навчального підрозділу складаються іспити і заліки, проводиться контрольна стрільба і контрольне водіння. Після цього наказом командира частини їм присвоюється первинне звання молодший сержант, і „висококласний фахівець” убуває у війська для навчання солдатів. Через 6 місяців присвоюється звання сержант, ще через 6 місяців – військове звання старший сержант, і до демобілізації можливе присвоєння військового звання старшина. Зі скороченням термінів строкової служби військові звання сержантам присвоютимуться, ймовірно, через 4 місяці.

В армії США військове керівництво розглядає кадрову політику із формування сержантського корпусу ЗС як найважливішу складову військового будівництва, що має на меті забезпечити потреби всіх видів і родів військ у професійно-навченому сержантському складі. Для сержантського корпусу американської армії характерна наявність різних професій, звань, національностей і статевої приналежності.

В армії США є ради сержантів рот, батальйонів, полків, бригад, баз, дивізій, командувань. Не військкомати (як у вітчизняній дійсності), які за анкетними даними і результатами десятихвилинної бесіди, а саме ради сержантів – перша і остання інстанція, яка визначає, вийде з рядового сержант чи ні.

Після 1-2 років служби відбираються лідери із солдатів. Рішеннями ради сержантів роти відібраного солдата направляють на навчання, і після піврічного навчання новоспечений сержант повертається у свою роту сержантом взводу. Через три-чотири роки на раді сержантів батальйону рекомендують відправити на навчання сержанта роти кращого з сержантів взводів, і після восьмимісячного навчання він повертається знову в свою частину.

Сенс постійно відбору кращого протягом всієї сержантської служби радами сержантів вищої структури полягає в тому, що перед призначенням на вищу сержантську посаду від взводу до корпусу морської піхоти, наприклад, сержант проходить навчання для зайняття вищої посади. І в результаті сержант-майор має незаперечний авторитет у всій сержантській ієрархії.

В основному документі сержанта американської армії “Кредо сержанта” дослівно записано: “Я сержант – лідер солдатів. Як сержант, я розумію, що є членом корпусу, іменованим “Становим хребтом армії”. Я зроблю все, щоб офіцери моєї частини мали максимум часу для виконання своїх офіцерських обов’язків. Офіцери не повинні брати на себе виконання моїх обов’язків”. Американський офіцер відповідає за навчання сержантів, бойове злагодження підрозділів, управління в бою вогнем і застосуванням зброї.

В американській армії до 70% навчального часу відведено на одиночну підготовку солдата, і цим займаються сержанти. Дисципліна в казармі – теж прерогатива сержантів. Так, американські сержанти позмінно знаходяться в казармі, особливо коли мова йде про новобранців, нікуди від цього не подітися, – чоловічий колектив. Тому в американській армії за індивідуальне навчання солдатів на рівні взводу відповідає сержант.

Порівняємо з післявоєнними нормативами в Радянській армії: 34% навчального часу відводилося на одиночну тактичну підготовку і 39% – на вогневий вишкіл, тобто приблизно однаковий підхід. І, нарешті, останнє і найголовніше в роботі американських сержантів: виховання особового складу, формування в нього професійної етики, впровадження професійного морального кодексу. При цьому більше 90% сержантів американської армії сьогодні мають освіту не нижче коледжу. Тому підготовка сержанта, за словами колишнього голови Комітету начальників штабів ЗС США Коліна Пауела, “вимагає багатьох років професійної служби”.

Сержанти в армії США складають у ХХІ столітті близько 40% від загальної чисельності ЗС. Із понад 1371000 військовослужбовців армії США 547 тис. представляють американські сержанти. З них: 241500 – сержанти, 168 000 – штаб-сержанти, 100000 – сержанти 1 класу, 26900 – майстер-сержанти, 10600 – сержант-майори. Професіоналізм такий, що сержанти-інструктори навчають не тільки солдатів, але й других лейтенантів, які не проходили дійсну військову службу.

Посадові оклади сержантів після 4-х місяців служби в званні складають в $ приблизно: сержант – 1381$; штаб-сержант – 1575; сержант першого класу – 1831; майстер-сержант – 2322; головний сержант – 2622. Для порівняння: грошове забезпечення рядового – 1214$; другого лейтенанта (командира взводу, екіпажу) – 1997$. При рівному грошовому змісті обох категорій стройовий сержант вважається старшим.

Крім того, неодмінною умовою для сержанта є відмінна фізична підготовка. За американськими вимогами, право на оцінку “задовільно” і “добре” мають тільки солдати. Сержанти й офіцери не мають права здавати нормативи з фізичної підготовки нижче “відмінно”. При цьому тести з фізичної підготовки у військовослужбовців віком до 30 років наступні: підтягуватися на перекладині зворотним хватом 20 разів, підйом корпусу з положення “лежачі на спині” – 100 разів, пробігти крос 5 кілометрів – за 23 хвилини. Тільки у 2004 році з американської армії було звільнено 3800 чоловік, що не здали нормативи, а 880 чоловік за перевищення ваги на 20 % вище норми зокрема одного генерала за перевищення ваги на 12 кг.

Служба сержантів в американській армії – це послідовність: починаючи від взводу до корпусу, і все завершується тим, що вони працюють сержант-майорами в Пентагоні, в Комітеті начальників штабів разом із генералами. У кожній американській частині є свій сержант-майор, що є прямим начальником всіх сержантів даної частини. У кожній казармі висять три портрети: міністра оборони, головнокомандувача роду військ і сержанта роду військ.

Сержантська ієрархія в німецькій, британській, казахських арміях влаштована приблизно як в американській. У ЗС ФРН військовослужбовці діляться на три категорії: призовник (Wehrpflichtig), ті хто служать 9 місяців, якщо бажає продовжувати службу, то вже називається доброволець (Zeitsoldat) і професійний солдат (Berufssoldat), який підписує контракт на 2 або 4 роки. При цьому контрактником можна служити до 12 років, якщо хочеш не командувати, а бути механіком, водієм танка або тягача. Якщо бажаєш бути командиром, то проходиш початкову підготовку унтер-офіцерів і фельдфебелів.

Призовників в армії ФРН приблизно 30%. 10% молоді віддають перевагу альтернативній службі, яка триває на два місяці більше терміну звичайної служби.

Початком служби для сержанта є 12-місячна початкова підготовка і присвоєння унтер-офіцерського звання. Потім дворічна підготовка унтер-сержанта, яка включає загальну військову підготовку, командну тощо. Після навчання він має право підписати наступний контракт на 4 роки. І на четвертому році служби унтер-офіцер має право поступати в училище для фельдфебелів, в якому перші півроку проходять заняття за фахом, а потім відбувається підготовка як командира.

Особливістю німецьких вимог для професійного фельдфебеля і підставою для подальшої служби є обов’язковий віковий ценз. Зазвичай клопотання про прийом до професійних військових відбувається після 10 років служби. Більшість військовослужбовців робить свій вибір на 9-му або 11-му році служби. Німецькі військові психологи вважають, що людина, що залишається професійним військовим, повинна володіти сталим характером, що дозволяє йому приймати осмислені рішення. Молоді люди (до 27 років) в цьому відношенні ще не сформовані до кінця. Тому в законі прийнятий ценз у 27 років. Цей вік дає можливість не тільки укладати контракт на певний термін, але і залишатися в бундесвері довічно професійним солдатом (Berufsoldat). Це можливо тільки по закінченні підготовки фельдфебеля і якщо є командирська характеристика. Найвище звання фельдфебелів – обер-штабс-фельдфебель; як правило, в бундесвері отримують це звання десь у 50 років.

Унтер-офіцери німецької армії діляться, як і в американській армії, на військовослужбовців (Trupendienst) і фахівців (Fachdienst). Частка унтер – офіцерів-фахівців у бундесвері складає близько 95%.

Звичайно, і в 20 років можна прийняти рішення залишитися професійним військовим. Але в бундесвері дотримуються іншої думки. Вважається, що відповідальне рішення можна ухвалювати після 10 років служби. У бундесвері діє принцип, відповідно до якого військовослужбовець повинен розвиватися у професійному й особистому (соціальному) плані. Крім того, така концепція вважається свого роду взаємною гарантією бундесверу й особи, яка, врешті-решт, приводить до того, що цей військовий якісно та ініціативно виконуватиме всі завдання, що стоять перед ним. І це якраз частина того елементу, яка пов’язує офіцерський і унтер-офіцерський корпуси. Унтер-офіцери довіряють офіцерам, а офіцери довіряють унтер-офіцерам.

Методика підготовки сержантів казахської армії враховує той факт, що при переході на контрактну армію 15% громадян Казахстану, як і раніше, проходитимуть строкову службу. Інститут сержантів казахської армії, за словами міністра оборони Республіки Казахстан М. Алтинбаєва, має питому вагу більше 50% від всього особового складу казахської армії. Основним принципом казахського сержанта залишається “Роби як я” (старий суворовський принцип).

На виборі методики в підготовці сержанта позначається співпраця між ЗС Казахстану і ЗС США, мабуть, тому вона (методика) ближче до американської. Затверджені військові звання: сержант 3 класу, сержант 2 класу, сержант 1 класу, штаб-сержант, майстер-сержант.

З 2002 року Республіка Казахстан є єдиною країною СНД із багаторівневою підготовкою сержантів для ЗС Казахстану. Першим ступенем підготовки є сержантський кадетський корпус, поки єдиний в регіоні і країнах СНД. Другим ступенем є рівень “відділення – взвод”, третім ступенем – курси рівня “рота – батальйон”. З 2005 р. введений четвертий рівень підготовки на курсах сержантів – “бригада – регіональне командування”, де відбувається підготовка сержант-майорів.

Усього за ці роки програми курсів пройшли 130 сержантів. З 2006 року в ЗС Республіки Казахстан з метою підвищення престижу військової служби введені посади головних сержантів ЗС, командувань, військ, бригад, полків, батальйонів і взводів.

Крім казахських сержантських курсів, деякі сержанти пройшли навчання за кордоном. У військових коледжах Великобританії 15 сержантів пройшли навчання миротворчих операцій, а 100 сержантів англійські інструктори навчали на території Казахстану.

Наприклад, у російських військових закладах пройшли навчання більше 2000 казахських військовослужбовців, у військових навчальних закладах Туреччини - більше 120. Стільки ж військовослужбовців пройшли навчання в Німеччині. Щоправда, незрозуміло: як співвідносяться військові звання сержантів, отримані при атестаціях в Росії, США, Великобританії, Німеччині і самій Республіці Казахстан.