4.1. Педагогічні аспекти лідерства офіцерів (сержантів)
4.1.1. Лідерство офіцера (сержанта) у військово-педагогічному процесі
4.2.2. Стратегії досягнення успіху лідерства офіцера (сержанта) у педагогічній діяльності
Ключові слова та терміни
Лідер, лідерство офіцера (сержанта), лідерські якості, піраміда лідерства.
4.1.1. Лідерство офіцера (сержанта) у військово-педагогічному процесі
Коротко розберемо походження і сутність слів “лідер”, “лідерство” в європейських мовах. Англосаксонський корінь слів lead, leader та leadership – “lead” – означає “дорога”, “шлях”. Він походить від слова “leaden”, що означає “мандрувати”, “подорожувати”, “йти”. Англосакси розширили його до значення подорожі, що люди здійснюють певною дорогою. Більшість із них були мореплавцями і так називали курс корабля у морі. Відповідно та людина, яка показувала шлях, називалася лідером. Ймовірно, ця людина, крокуючи на землі попереду всіх, як ми говоримо нині, брала на себе лідерство. У морі вона була б навігатором і рульовим, оскільки ці функції виконувала тоді та сама людина.
Слово “лідер” притаманно не тільки англійській мові. Метафора поїздки, шляху, подорожі, наприклад, була виявлена в мові племені машона (Зімбабве), а також у перській та єгипетській. Давньогрецьке слово hegemon (“лідер”) також, ймовірно, мало значення мандрів, дороги, як і давньоримське слово dux (“лідер”). Воно стає зрозумілішим у слові “gubernator”, що означає правитель, але це слово буквально перекладається як “рульовий на судні”.
Якщо тлумачити означені вище англійські слова, то потрібно пояснити, що сакси запозичили його в Північній Європі і почали використовувати у Великій Британії. У мовах деяких народів і народностей, які проживають там, можна знайти давнє коріння. Наприклад, людина, яка розмовляє англійською, легко зрозуміє голландське leider, скандинавське laedar і німецьке leiter. Але у цих європейських мовах відсутня метафора дороги, подорожі у слові “лідер”. Навіть у неспокійних сусідів саксів – шотландських та ірландських кельтів – її немає. Подібно французам, у мові яких також відсутній цей образ, вони використовують слово, значення якого є зовсім іншим, – голова людини.
Зазначимо, що переносне значення слів – голова і подорож, дорога – мають різне тлумачення щодо лідерства. На нашу думку, одна вказує на вертикаль, друга – на горизонталь. Голова знаходиться зверху тіла, вона – його основна і важлива частина. Цей образ відповідає сприйняттю племені або спільноти як ієрархічної структури. Те, що знаходиться вище від землі, вважається більш важливим, суттєвим. До речі, саме тому у сприйнятті людей історично склалось так, що лідери повинні бути людьми високого зросту, інакше б це викликало неймовірне здивування. Саме від французького слова chef (“голова”) слово “шеф”, означає “керівник”.
На відміну від нього слово “лідер” не має ієрархічного відтінку, так як лідер і ті, хто йде за ним, знаходяться на одному рівні, вони рівноправні. Наголосимо, що європейці, чиї мови не мають етимологічної концепції лідерства, – особливо французи та іспанці – недавно запозичили слово “лідер” з англійської мови.
Наведемо приклади трактування слів “лідер” і “лідерство” з деяких джерел. Наприклад, у “Словнику іншомовних слів”: лідер (англ. leader < lead − вести, керувати) − той, хто користується найбільшим авторитетом у якомусь колективі. Великий тлумачний словник сучасної української мови трактує: лідер − той, хто посідає провідне місце серед інших, подібних. Лідерство: 1. Становище, обов’язки, діяльність лідера. 2. Першість у чому-небудь.
Лідерство − це процес, за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть її за собою, зазначає Д. Майєрс у “Соціальній психології…”.
Доречно процитувати слова Поля А.Страссмана: “Чим швидше ми рухаємося, тим далі попереду маємо шукати орієнтири, що нас спрямовують у майбутнє. Вміння обрати правильні орієнтири − це і є лідерство”.
Близькою до значення англійської мови є метафора лідерства, що має глибоке значення, – пастух та його стадо. І Гомер, і Сократ використовували її, щоб підкреслити, що лідер повинний задовольняти потреби своїх людей і показувати напрямок руху групи.
Образ пастуха і стада не завжди прийнятний, коли мова йде про лідера, який керує людьми. Це – досить різні речі щодо розуміння дій. Але сутність лідерства не змінюється у зв’язку з тим, що в людей є три кола потреб, що задовольняються у будь-якому суспільстві (спільноті).
По-перше, людям необхідно знати, куди вони рухаються, знати їхнє спільне завдання.
По-друге, вони повинні бути об’єднані в команду (колектив, групу).
По-третє, в колективі повинні задовольнятись індивідуальні потреби кожного члена (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Три кола потреб людини
Указані види людських потреб не треба розглядати окремо один від одного, оскільки вони пересікаються, викликаючи іноді в людини як позитивні, так і негативні ефекти.
Ця модель потреб людини має один недолік: вона статична. Процес керування і взаємодії з людьми завжди динамічний. Це – постійний зв’язок між потребами людей, ними самими та їхніми керівниками в межах професійного середовища. Зміни у ньому завжди трансформують відносини керівника і підлеглих, іноді кардинально.
Коли ви навчаєтесь бути військовим керівником, дуже важливо “стояти твердо на землі” і не відриватись далеко від образу лідера як людини, що вказує шлях, об’єднує людей у команду (колектив), заохочує їх прикладом і словом продовжувати рухатись за напрямком, не зважаючи на труднощі і небезпеки на шляху.
Сократ першим висунув ідею про те, що лідерство – це доля тих, хто знає, що робити в даній ситуації. Відповідно, тому, хто керує іншими, необхідні ґрунтовна теоретична підготовка і досвід. Люди підкоряються тому, хто знає. Але знання – це ще не все, що потрібно справжньому лідеру. Як пише Ксенофонт, хороший лідер направляє, показує приклад, поділяє разом зі всіма труднощі і завойовує їхню підтримку. Лідер повинен вміти добиватися поваги, не прагнучи популярності.
Існує різниця між управлінням – адмініструванням, плануванням, мотивацією, контролем і лідерством. Хороший лідер вміє робити ці справи і виходить за їх межі. Він знає, як завоювати підтримку інших людей для виконання поставленого завдання.
Лідер у буквальному сенсі – не завжди людина, що йде попереду. Від лідера чекають, що він укаже шлях, буде зберігати єдність команди (колективу) і турбуватися про кожного підлеглого під час виконання спільних завдань.
Лідерство відкрито для всіх і кожного. Справжній лідер є таким доти, поки він здатний забезпечувати (або дозволяти це іншим) три кола потреб людей, що поєднані в групи або організації, а саме:
- виконувати загальне завдання (знати, куди рухатися при виконанні їхнього спільного завдання);
- працювати злагоджено в колективі (повинні бути об’єднані в єдину команду (колектив);
- задовольняти потреби кожного співробітника (кожний індивідуум має людські потреби та особисті інтереси, які повинні задовольнятися).
Команду можна порівняти з чітко відлагодженим механізмом, усі частини якого ідеально підігнані одна до одної. Так злагоджено діяла під керівництвом Олександра Великого грецька армія. Якими б тяжкими не були обставини, вона була спроможна завдавати поразки більшим арміям. Ключем до успіху була єдність дій.
Греки були індивідуалістами. Крім задоволення основних потреб своїх воїнів – їжа і вода, безпека, сім’я – Олександр міг також гарантувати, що кожному буде забезпечено особисте визнання його заслуг. Він пам’ятав імена хоробрих воїнів і всіх хвалив.
Аналізуючи британський та американський досвід лідерства у професійній діяльності офіцерів (сержантів), можна зробити такі висновки:
1. Лідер – це той, хто показує напрямок руху, мету й веде людей за собою.
2. При досягненні мети лідер повинний турбуватися про задоволення індивідуальних потреб людей, які йдуть за ним.
3. Лідер – це той, хто приймає вірні рішення. При цьому для лідера характерно: цілеспрямована інтелектуальна робота (обґрунтування, аналізування, критичність тощо); від задуму (ідеї) лідер усвідомлює свою відповідальність і рішуче діє; інтуїція і розвинута уява; незворушність і холоднокровність; розуміння цінності гумору.
4. Лідер – це ефективний комунікатор, він повинен володіти мистецтвом доведення інформації.
5. Сильні системи освіти створюють умови, в яких вирощують лідерів.
6. Уроки лідерства можна почерпнути, вивчаючи життя, вчинки, рішення великих історичних постатей, їх характер.
7. Лідером можна стати завдяки силі своєї особистості.
8. Справжні лідери знають, коли їм треба просити поради у підлеглих і, що не менш важливо, коли скористатися нею і тим самим оцінити їхнє старання.
9. Екстремальні ситуації – перевірка лідера.
10. Справжні лідери поділяють наслідки своїх рішень із підлеглими.
11. Сильні лідери в критичних ситуаціях демонструють хоробрість, витривалість, спокій і турботу про інших.
У філософії, теорії управління, економіці, психологічній та педагогічній науці існує сотні концепцій лідерства. Поняття “лідерство” – це один з основних феноменів, що охоплює всі сфери діяльності людини, зокрема і військову. Є понад 300 тлумачень цього поняття.
Автор пропонує такі визначення цих понять, що враховують і практику військової діяльності, і сучасні наукові підходи щодо лідерства, і досвід його формування в арміях провідних країн світу.
Формуючи сутність цих понять, ми виходили з таких наукових і практичних підходів:
Справжніми лідерами можуть стати тільки 10% людей в будь-якій групі (суспільстві).
Лідерству не можна навчити, йому можна тільки навчитися.
Випускник військового навчального закладу повинен мати сформовані навички самостійно діяти, навчатися, керувати власним майбутнім. Відкинути догми, вибрати із запропонованого те, що найліпше, і завжди бути відкритим до нових ідей.
Отже, ми розуміємо, що майбутній офіцер як лідер військового колективу повинен бути спрямованим на три сфери службової діяльності:
- завдання;
- колектив (команду);
- окрему особистість.
Виходячи з цього, ми розуміємо, що сутність цих понять полягає в наступному.
Офіцер (сержант) - лідер – це людина, яка вказує шлях, веде за собою, зберігає єдність команди (колективу, підрозділу) і турбується про кожного військовослужбовця під час виконання спільних завдань із досягнення мети.
Лідерство офіцера (сержанта) – це його здатність забезпечити в підрозділі три головні потреби особового складу, а саме:
- успішно виконувати загальне завдання;
- працювати злагоджено у згуртованому колективі (підрозділі);
- максимально задовольняти індивідуальні потреби кожного військовослужбовця підрозділу.
Для успішного лідерства офіцера (сержанта) їм треба розуміти основи цього феномена. Ми пропонуємо до вашої уваги так звану Піраміду лідерства офіцера (сержанта) (рис. 4.2).
Звернемо вашу увагу на фундамент цієї піраміди – цінності та етика поведінки офіцера (сержанта) – лідера. Спочатку для кращого розуміння поділимо ці цінності, якості і деякі вміння офіцера (сержанта) як лідера на частини.
Перша група “Цінності та якості командира-лідера”:
- патріотизм, лояльність;
- повага;
- надійність;
- обов’язковість;
- відповідальність;
- цілеспрямованість;
- наполегливість;
- сміливість, рішучість;
- чесність;
- порядність;
Рис. 4.2. Піраміда лідерства офіцера (сержанта)
- особистісна вмотивованість;
- корпоративність (відданість професії офіцера, військового);
- комунікабельність;
- гнучкість поведінки.
Друга група “Атрибути командира-лідера (еталони і зразки лідерської поведінки)”:
- інтелект, ерудованість;
- емоційно-вольовий стан;
- фізичний стан та кондиції;
- духовність;
- ментальність;
- високий рівень культури та етикету.
Третя група “Професійна компетентність (знання, навички, вміння, досвід) командира-лідера”.
1. Фаховість складається з розвинутості деяких видів мислення курсанта які можна умовно назвати: критичне, творче, адекватне, етичне мислення на основі його військово-спеціальних знань, навичок і вмінь.