4.3. Педагогічна майстерність офіцера і сержанта та її елементи
4.3.1. Педагогічна майстерність і культура військового педагога
4.3.2. Педагогічна техніка військового педагога
Ключові слова та терміни
Педагогічна культура, педагогічна майстерність, педагогічна техніка, педагогічні здібності.
4.3.1. Педагогічна майстерність і культура військового педагога
Існує кілька підходів щодо визначення педагогічної майстерності та її складових. Н.В. Кузьміна і М.В. Кухарєв визначають її як найвищий рівень педагогічної діяльності, що виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних наслідків. А.І. Щербаков розуміє педагогічну майстерність як “синтез наукових знань, вмінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей педагога”15.
Ш.О. Амонашвілі не дає чіткої дефініції педагогічної майстерності, але визначає її основні риси: “Бути майстром педагогічної справи − це означає мати вихідну позицію,... яка є особистісно-гуманною; ...це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і принципова людина; ...це першодослідник теоретичних рекомендацій, який може їх переконливо довести або спростувати. ...Його творчість може збагатити педагогічну науку і практику новими висновками, дати початок новим ідеям і підходам”16.
У вітчизняній педагогічній науці найбільш глибоко цю проблему опрацювали вчені та педагоги кафедри педагогічної майстерності Полтавського педагогічного інституту імені В.Г. Короленка на чолі з Академіком АПН України І.А. Зязюном. Основні положення їх опрацювань містяться у навчальному посібнику “Основи педагогічної майстерності” і підручнику “Педагогічна майстерність”.
Як ми переконалися, зовні майстерність педагога виявляється як вирішення різноманітних педагогічних завдань, як успішна організація навчально-виховного процесу й отримання суттєвих результатів, але її сутність полягає в певних якостях особистості військового педагога, які породжують цю діяльність і забезпечують її ефективність. Ці якості, напевно, слід шукати не лише у військово-професійних і педагогічних навичках і вміннях, а й у певних особистісних якостях, які сприяють творчій та ефективній діяльності.
Автори підручника “Педагогічна майстерність” розглядають педагогічну майстерність “як найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо характеризуються якісні показники результату), як вияв творчої активності особистості педагога (якщо характеризується психологічний механізм успішної діяльності)”. Як педагогічну категорію вони визначають її так: “Педагогічна майстерність − це комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності на рефлексивній основі”17.
Найважливішими властивостями вони вважають: гуманістичну спрямованість діяльності педагога, його професійну компетентність, педагогічні здібності і педагогічну техніку (рис. 4.5.). Усі складові педагогічної майстерності у них пов’язані між собою та їм властивий саморозвиток.
Гуманістична спрямованість вважається найголовнішою характеристикою майстерності педагога, що будується на основі ціннісних орієнтацій: на себе − самоутвердження; на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога − навчальна програма, дидактичні заходи і методика їх здійснення); на об’єкт (суб’єкт) навчання і виховання (допомогти йому адаптуватися до умов військово-професійної діяльності і знайти в ній смисл); на мету педагогічної діяльності (на допомогу воїнам в їх всебічному розвитку − гуманістична стратегія).
Професійна компетентність, на їх думку, є підвалиною педагогічної майстерності. Зміст цього компонента стосовно діяльності військового педагога становлять глибокі військово-професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала методика здійснення навчально-виховних заходів.
Рис. 4.5. Складові педагогічної майстерності