3.6.2. Виховна діяльність командирів (начальників) з членами сімей військовослужбовців

Успішне виконання важливих і відповідальних завдань, поставлених перед ЗС, настійно вимагає підвищення рівня організаційної роботи на всіх ділянках, у тому числі і серед членів сімей військовослужбовців. Це – важлива ділянка виховної роботи, що має свою специфіку.

Сім’я – осередок (мала соціальна група) суспільства, найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружньому союзі і споріднених зв’язках, тобто на різнобічних відносинах між чоловіком і дружиною, що знаходяться у шлюбі, між батьками і дітьми, братами і сестрами й іншими родичами, що живуть разом і ведуть спільне господарство.

Для детальнішого аналізу проблем сучасної сім’ї військовослужбовця необхідно з’ясувати: які функції його сім’ї; в якому шлюбі він знаходиться; як здійснюється сімейне виховання; якими параметрами характеризується сім’я; її особливості тощо.

Сім’я – складне явище, суб’єкт і об’єкт соціально-педагогічної діяльності.

Як осередок суспільства, сім’я є персональним середовищем життя і розвитку її членів. Якість цього середовища визначається такими параметрами:

- демографічним (структура сім’ї): велика – включає інших родичів; нуклеарна – включає лише батьків і дітей; повна – обидва батьки і діти; неповна – без одного з батьків; бездітна – немає дітей; однодітна – одна дитина; малодітна – 2-3 дитини; багатодітна – більше 3 дітей;

- соціально-культурним (освітній рівень батьків, їх участь у житті суспільства; майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі);

- технічно-гігієнічним (умови мешкання, особливості способу життя).

Основні функції сім’ї – репродуктивна, економічна (господарська), виховна, комунікативна, проведення дозвілля і відпочинку тощо.

Сучасна сім’я істотно відрізняється від тієї, що склалася у минулому не тільки іншою економічною функцією, але й корінною зміною своїх емоційно-психологічних функцій. Відносини дітей і батьків протягом останніх десятиліть змінюються, стають все більш емоційно-психологічними. Для все більшості людей саме діти стають однією з головних цінностей життя. Але це, як не парадоксально, не спрощує сімейне життя, а лише ускладнює його. Причин тому багато, основні з них такі.

1. Велика кількість сімей мають по одній дитині і складаються з двох поколінь – батьків і дітей. Бабусі, дідусі, інші родичі, як правило, живуть окремо. В результаті батьки не мають можливості повсякденно використовувати досвід і підтримку попереднього покоління, та й впровадження цього досвіду часто проблематичне.

2. Змінюється статус чоловічої і жіночої праці. Зменшується сфера зосередження чоловічих зусиль, підвищується статус жінки – часто її заробіток перевищує матеріальне і грошове забезпечення чоловіка.

3. Відносини подружжя все більше визначаються глибиною їх взаємної прихильності, тому різко підвищується рівень їх очікувань по відношенню один до одного. Проте очікування часто не виправдовуються через нестачу культури і через індивідуальні особливості.

4. Складними і проблемними стали відношення дітей і батьків. Діти рано набувають високого статусу в сім’ї. Вони нерідко мають вищий рівень освіти, можливість проводити більшу частину вільного часу поза сім’єю. Цей час вони наповнюють заняттями, прийнятими серед однолітків, і далеко не завжди піклуються про схвалення часу їх проведення батьками. Авторитет батьківської влади сьогодні часто не спрацьовує. Дітям потрібний особистий приклад і авторитет батьків.

Виховна функція – найважливіша у сім’ї. Тут можна виділити три аспекти:

- систематична виховна дія сімейного колективу на кожного свого члена протягом всього його життя;

- постійна відповідальність батьків перед дітьми, спонукаюча їх активно займатися самовихованням, самоудосконаленням;

- педагогічна дія батьків на своїх дітей.

Сімейне виховання – це більш-менш усвідомлювані зусилля щодо становлення дітей, що здійснюються старшими членами сім’ї. Вони направлені на те, щоб молодші члени сім’ї відповідали таким уявленням, що є у старших, про те, яким повинна стати і бути дитина, підліток, хлопець, дівчина.

Зміст, характер і результати сімейного виховання залежать від ряду визначальних чинників, серед яких:

- особистісні ресурси сім’ї: наявність батьків, братів, сестер, близьких родичів, залучених у сімейне життя (бабусі, дідусі, тітки, дядьки тощо);

- якісні характеристики членів сім’ї: стан здоров’я, характер, рівень і вид освіти, індивідуальні захоплення, смаки, ціннісні орієнтації, соціальні установки, рівень прагнень і мотивів тощо;

- відношення старших до молодших, до їх виховання як до своїх безумовних обов’язків;

- характер взаємодії старших і молодших.

Стиль взаємин в сім’ї між батьками і дітьми може бути авторитарним, демократичним, авторитарно-демократичним, демократично-авторитарним.

Авторитарний (владний) стиль характеризується прагненням старших максимально підпорядкувати своєму впливу молодших, припинити їх ініціативу, жорстко добиватися виконання своїх вимог, повністю контролювати поведінку, інтереси і навіть бажання.

Це досягається за допомогою постійного контролю над життям молодших і застосування покарань. Нав’язливе прагнення батьків контролювати не тільки поведінку, але й внутрішній світ, думки і бажання дітей може призвести до конфліктів. Деякі батьки розглядають своїх дітей як віск і глину, з яких можна ліпити особистість. Якщо дитина чинить опір, її карають, нещадно б’ють, вибиваючи свавілля. Ініціатива виходить тільки від старших. Цей стиль, з одного боку, дисциплінує молодших і формує у них бажані для старших установки і навички поведінки, з іншої – викликає у дітей відчуження від старших, ворожість, протест, агресію, апатію і пасивність.

Демократичний стиль відрізняється прагненням старших встановити теплі відносини з молодшими, привернути їх до вирішення проблем, заохочувати ініціативу і самостійність. Старші пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення, в молодших цінують як слухняність, так і незалежність. У відносинах з дітьми вони частіше спираються на довіру замість контролю. Основними засобами виховання виступають схвалення, заохочення. Комунікація двостороння. Цей стиль виховує самостійність, відповідальність, активність, дружелюбність, терпимість.

У реальності авторитарний і демократичний стилі виховання в чистому вигляді зустрічаються не так вже й часто, зазвичай більше практикується компромісний варіант, який ближче одному або іншому стилю (авторитарно-демократичний, демократично-авторитарний). Відмінності цих стилів у тому, що в одному з них переважає або авторитарність, або демократизм.

У процесі сімейного виховання вирішуються наступні завдання:

- формується особистість, розвиваються її здібності і розширюються інтереси;

- відбувається передача накопиченого суспільством соціального досвіду;

- у членів сім’ї виробляється світогляд, відповідальне відношення до праці;

- прищеплюється відчуття колективізму, потреба бути господарем, дотримувати норми поведінки;

- збагачується інтелект, здійснюється естетичний розвиток і фізичне вдосконалення, виробляються навички санітарно-гігієнічної культури.

У сім’ї існують наступні виховні можливості у формуванні особистості дитини:

1. вона забезпечує фізичний і емоційний розвиток дитини. У дитинстві, ранньому дитинстві грає роль, яку не можуть узяти на себе інші інститути;

2. впливає на формування психологічної статі дитини. Три перші роки дитина освоює атрибути приписуваної їй статі: набір особистісних характеристик, особливості емоційних реакцій, різні установки, смаки, поведінкові зразки;

3. грає провідну роль в розумовому розвитку дитини. Дослідження показали, що відмінності розумового розвитку дітей, що виросли в благополучних і неблагополучних сім’ях, істотні;

1. має важливе значення в оволодінні дитиною соціальними нормами. Згідно з дослідженнями вибір чоловіка і характер спілкування в сім’ї детерміновані атмосферою і взаєминами в батьківській сім’ї;

4. зумовлює соціальний розвиток людини. Схвалення, підтримка, байдужість або засудження позначаються на прагненнях і мотивах особистості, допомагають або заважають шукати виходи у складних ситуаціях, адаптуватися до обставин, що змінюються;

5. формує фундаментальні ціннісні орієнтації людини.

Аналіз соціально-педагогічних характеристик сімей військовослужбовців у ЗС Російської Федерації в даний час відображає деякі тенденції:

- сім’ї військовослужбовців (офіцерів, прапорщиків) не характеризуються, як раніше, міцністю шлюбних основ, хоча і володіють достатньо високими адаптаційними здібностями переносити тяготи, невлаштованість побуту;

- у 1990-і роки збільшився відсоток розпаду сімей військовослужбовців.

Послабла увага до проблем сімей військовослужбовців з боку офіцерів, командирів і вихователів, система діяльності в цій області порушена, соціально-психологічна підтримка слабка, житлово-матеріальна забезпеченість низька, досвід роботи із сім’ями військовослужбовців не використовується.

Як відмічають російські військові педагоги, у ЗС Російської Федерації певною мірою зберігається корпоративність, колективізм сімей військовослужбовців у військових містечках, зацікавленість у створенні добрих соціальних умов для взаємодії. Тому важливо основні зусилля в цій роботі направити на зміцнення сімей, їх благополуччя і процвітання, що, поза сумнівом, позначиться на підвищенні якості виконання службово-бойових завдань.

У систему роботи із членами сімей військовослужбовців входять наступні напрями:

1. зосередження зусиль всіх категорій керівників на наданні допомоги сім’ї в її становленні і розвитку;

2. вивчення думок, настроїв, запитів і потреб сімей військовослужбовців, надання їм конкретної допомоги у вирішенні різних проблем;

3. розвиток творчих здібностей членів сімей військовослужбовців, підвищення їх службової і суспільної активності, культурного рівня і освіти;

4. організація етичного, естетичного, правового, фізичного, економічного, сімейного, статевого виховання членів сімей військовослужбовців.

Вирішення даних завдань ґрунтується на наступних чинниках:

- соціальна спрямованість виховання;

- зв’язок виховання з життям, проектування і програмування виховного процесу;

- єдність суспільного і сімейного виховання;

- динамічність виховання, його домінантність (одна сторона робить сильний вплив на іншу);

- позитивний емоційний фон;

- єдність вимог і виховної позиції;

- включення вихованця в діяльність.

У системі роботи із сім’ями військовослужбовців виділяються три аспекти: організаційний, змістовий, методичний.

Організаційний аспект припускає планування роботи; визначення і реалізацію її цілей і завдань; призначення виконавців заходів, що вживаються, із членами сімей; визначення напрямів, форм і засобів виховання; проведення виховних заходів; вдосконалення навичок і вмінь командирів у ході виховної діяльності.

Змістовий аспект включає:

- етичне, патріотичне, естетичне, фізичне, військове (трудове), екологічне, правове, статеве й інші напрями виховання;

- вдосконалення культури спілкування;

- культивування окремих здібностей (у будь-яких видах спорту, мистецтва, галузі знання);

- підготовка до певної професії або сфери діяльності;

- різні соціальні аспекти (надання матеріальної, фінансової, психологічної підтримки тощо).

Методичний аспект – це методи, прийоми і способи виховної взаємодії і впливу на членів сімей військовослужбовців.

Життя вимагає відновлення роботи із сім’ями військовослужбовців, підвищення її ефективності й якості, посилення впливу на підтримку теплих, близьких сімейних відносин, зміцнення сімей, активізацію участі дружин військовослужбовців у вирішенні питань виховання, благотворної дії сімейних відносин на бойову готовність підрозділів, частин (з’єднань).

Можна виділити дві основні групи сімей військовослужбовців:

1. сім’ї військовослужбовців, що проходять службу за призовом;

1. сім’ї військовослужбовців, що проходять службу за контрактом (офіцери, прапорщики, солдати і сержанти).

Педагогічна дія в кожній із цих груп має свої особливості.

Так, при роботі із сім’єю військовослужбовців, службовців за закликом, важливо враховувати її вплив на воїна. До форм взаємодії з такими сім’ями можна віднести:

- листування, зміст якого різний (листи-запити, листи-подяки й ін.);

- запрошення в підрозділи, частини (з’єднання), де служать воїни, батьків, дружин;

- забезпечення короткочасного мешкання у військових містечках близьких родичів воїнів для безпосереднього знайомства їх з побутом і дозвіллям;

- надання допомоги в реалізації передбачених законодавчими актами пільг на період перебування військовослужбовця в ЗС;

- роз’яснювальна робота у формі лекцій, бесід, диспутів, вечорів, зустрічей для формування і розвитку етичних, естетичних, правових і інших якостей.

При роботі із сім’ями військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, необхідно виділити дві основні категорії: дружини військовослужбовців і діти. Причому вимога диференційованого підходу зобов’язує вичленити ще й різновиди цих категорій: працюючі жінки і домогосподарки, молоді матері і матері дорослих дітей, дружини-військовослужбовці і не військовослужбовці, діти дошкільного, молодшого і старшого шкільного віку; враховувати різницю в запитах, інтересах, рівні підготовки; забезпечувати комплексне вирішення всіх виховних завдань.

За останній час значно зріс освітній і інтелектуальний рівень членів сімей військовослужбовців, їх культурний світогляд. Отже, і робота з ними повинна відповідати збільшеним запитам, вживані форми, методи і засоби виховання також повинні зацікавлювати людей, викликати живий відгук, давати відповіді на животрепетні питання, активно впливати на їх розуми і серця. І для цього необхідна постійна і копітка робота щодо виховання всіх членів сімей військовослужбовців.

Відповідно до вимог керівних документів виховною роботою із сім’ями військовослужбовців повинні займатися всі категорії командирів і начальників у взаємодії з жіночим активом, але фактично ця робота лягає на плечі офіцерів виховних структур і, в першу чергу, на рівні частин (з’єднань).

У роботі з сім’ями військовослужбовців важливу роль грає узгоджена робота з Будинками офіцерів і клубами військових частин (з’єднань). Вони постійно сприяють всебічному розвитку творчих здібностей членів сімей військовослужбовців, підвищенню їх службової і суспільної активності, культурного рівня й освіти. Всю роботу з членами сімей військовослужбовців вони здійснюють спільно з жіночим активом.

Жіночі ради (комітети сімей військовослужбовців) повинні надавати допомогу командирам (начальникам) усіх рівнів у справі виховання членів сімей військовослужбовців, залучення їх до активної участі в суспільному житті і трудової діяльності, а також у проведенні заходів з особовим складом підрозділів (сумісні святкування державних свят, урочисте складання до Військової присяги, річні свята військової частини (з’єднання), урочисте вручення особовому складу озброєння і військової техніки, проводи військовослужбовців, звільнених в запас).

Робота жіночих рад (комітетів сімей військовослужбовців) будується на основі ініціативи сімей військовослужбовців з урахуванням умов життя військових частин (з’єднань), в тісному зв’язку з школами, культурно-освітніми і дошкільними установами, навчальними закладами, спортивними організаціями, дитячими кімнатами міліції, а також соціально-психологічними службами допомозі сім’ї. Серед основних її форм: лекторії, бесіди, сумісне чаювання сімей з багаторічним стажем і молодих сімей, обмін досвідом сімейного життя тощо.

Робота з сім’ями військовослужбовців – процес складний і багатогранний, він здійснюється творчо, безперервно, з урахуванням вимог конкретної обстановки. Дієвість таких виховних заходів залежить від їх змісту і рівня організації, досконалості форм і методів, від того, наскільки вони відповідають реальним умовам і запитам сімей.

Здійснюючи таку роботу, офіцери покликані перш за все вирішувати завдання формування якостей воїна, необхідних йому для свідомого сприйняття громадянського обов’язку і своїх обов’язків. Разом з тим вони прагнуть охопити своїм впливом всіх жінок, залучити їх в життя частини, підрозділу.

Завжди актуальне трудове виховання дітей. І річ не лише в тому, що з малих років треба прищепити їм певні трудові навички. Важлива також інформація про ратні успіхи батьків-військових, відповідальність і складність їх службових обов’язків, про трудові досягнення матері, зміст і сенс її роботи. Сім’ї, діти повинні за можливості побувати і на танкодромі, і на льотному полі, і на кораблі, і на стрільбищі тощо. Саме тут може народитися глибоке розуміння і гордість за службу батька, за ту пошану, яку надають йому начальники, товариші, підлеглі.

Одне з найважливіших завдань роботи з членами сімей військовослужбовців – їх етичне виховання, суть якого полягає у формуванні в них етичних переконань, готовності і здатності свідомо підпорядковувати свої особисті інтереси суспільним, активної життєвої позиції, свідомого відношення до громадського обов’язку, поведінки, поєднання слова і справи.

Подібна виховна діяльність командирів (начальників) має вагоме і тривале значення та вплив на морально-психологічний стан військовослужбовців, на їх ратну працю.

Дружини військовослужбовців повинні розуміти відповідальність, складність, напруженість ратної праці чоловіків, робити все необхідне для створення такого етично-психологічного клімату в сім’ї, при якому знімаються перевантаження, проходить втома, нервова напруга. Тому в діяльності командирів (начальників) важливе місце займає роз’яснення членам сімей військовослужбовців їх завдань, що витікають з особливостей життя колективу, де служить їхні чоловіки, батьки, необхідності створення обстановки, що сприятиме зміцненню сімей і підвищенню ефективності службової діяльності військовослужбовців.

Особливе місце при цьому відводиться цілеспрямованій культурно-масовій, військово-патріотичній роботі, популяризації серед членів сімей військовослужбовців фізичної культури і спорту, залученню їх до активної участі у спортивно-масових і туристичних заходах.

Дуже важливо, щоб дружини військових володіли витримкою, мужністю.

Велике значення в діяльності офіцерів має залучення членів сімей військовослужбовців до роботи щодо впорядкування підрозділів, військових містечок, вулиць і дворів, надання допомоги в облаштуванні побутових кімнат, кімнат дозвілля, місць відпочинку, спальних приміщень і кімнат готельного типу.

Також треба всебічно вивчати і задовольняти потреби сімей і їх запити. Це надання або клопотання перед вищим командуванням допомоги дружинам військовослужбовців у працевлаштуванні, уважне і дбайливе відношення з боку посадових осіб.

Слід брати участь у вихованні дітей військовослужбовців, враховуючи професійну орієнтацію довколишніх навчальних закладів, із урахуванням використання їх можливостей. Необхідні пропаганда педагогічних знань серед батьків і проведення оздоровчих кампаній з дітьми, для чого використовують форми і засоби, що найбільше відповідають конкретним умовам. Наприклад, у ЗС України добре зарекомендувала себе і принесла вагомі результати програма пропаганди здорового способу життя (профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом, алкоголізму, наркоманії) серед сімей військовослужбовців у так званих закритих або віддалених військових гарнізонах.

При організації виховання сімей військовослужбовців важливо враховувати характер і умови службової діяльності контрактників, оскільки вони істотно позначаються на формах і методах роботи з їх сім’ями.

Побут і стосунки між батьками в сім’ях військовослужбовців багато в чому залежать від організації і проведення їх дозвілля. Командири, офіцери виховних структур, жіночі ради (комітети сімей військовослужбовців, групи, осередки) повинні постійно впливати на організовувані для сімей заходи: колективні відвідини театрів і кіно, екскурсії, поїздки за місто, сімейні вечори відпочинку, походи в ліс тощо. Вони піклуються про те, щоб зміст таких заходів безпосередньо служив справі зміцнення сім’ї.

Робота колективів художньої самодіяльності повинна бути постійною, з активним залученням дружин військовослужбовців. Обов’язок офіцерів виховних структур – очолити цю роботу і створити такі умови, щоб охочі могли брати активну участь у концертах художньої самодіяльності.

У роботі з сім’ями військовослужбовців важливе місце займають питання виховання дітей. Як неодноразово наголошував відомий педагог А.С. Макаренко, це найважливіша сфера життя. Наші діти – це громадяни країни, її захисники. Вони творитимуть історію. Організовуючи цю роботу, важливо добиватися, щоб офіцери, їх дружини глибоко знали і розуміли основи виховання, освіти і навчання дітей, свою відповідальність за формування у них необхідних якостей.

Навчання і виховання дітей військовослужбовців повинні періодично обговорюватися на зборах батьків, загальних зборах військовослужбовців військової служби за контрактом і членів їх сімей.

Необхідно ефективно й уміло використовувати допомогу жіночої ради (комітету сімей військовослужбовців) частини, гарнізону.

У жіночі ради (комітети сімей військовослужбовців) обираються найавторитетнішими й ініціативні громадські діячки, дружини військовослужбовців військової служби за контрактом.

Досвід свідчить про те, що там, де командири (начальники) по-діловому контактують з активом дружин військовослужбовців, краще поставлена робота з їх сім’ями, міцніше моральна атмосфера у військових колективах, вище успіхи в бойовій і гуманітарній підготовці.

Разом із жіночими активами в частинах (з’єднаннях) може створюватися служба психологічної діагностики і педагогічної допомоги сім’ям військовослужбовців. Вона комплектується офіцерами, цивільними особами зі спеціальними психологічними, соціально-педагогічними, медичними і юридичними знаннями. Ці фахівці займаються вивченням морально-психологічного стану членів сімей і створенням умов сприятливого етично-психологічного клімату в сім’ях. Форми такої роботи різноманітні: психотерапія, психологічні тренінги, психорозвантаження, зняття втоми і нервової напруги, прийом відвідувачів, консультації тощо. Тому тісний зв’язок з цими службами – прямий обов’язок будь-якого офіцера.