- •Рецензенти:
- •Укладачі: Бойко о.В., Коберський л.В., Кожевніков в.М., Романишин а.М., Скрипник с.В.
- •Перелік умовних скорочень та символів
- •Розділ iiі військове виховання
- •3.1. Об’єкт, предмет, завдання і категорії військового виховання
- •Ключові слова та терміни
- •3.1.1. Зміст, об’єкт, предмет і категорії військового виховання
- •3.1.2. Завдання військового виховання
- •3.1.3. Ідеал виховання воїнів
- •Г. Ващенко (1878-1967)
- •3.2. Закони, закономірності та принципи військового виховання
- •Ключові слова та терміни
- •3.2.1. Закони і закономірності військового виховання
- •3.2.2. Принципи виховання воїнів
- •3.3. Методи виховання військовослужбовців: поняття та класифікація
- •Ключові слова та терміни
- •3.3.1. Поняття про методи виховання військовослужбовців
- •3.3.2. Класифікація методів виховання військовослужбовців
- •3.3.3. Військове середовище як зміст методів опосередкованого виховного впливу
- •3.3.4. Методика індивідуально-виховної роботи офіцера (сержанта)
- •- Сумлінне ставлення до служби до здійснення проступку;
- •3.4. Військово-патріотичне виховання
- •Ключові слова та терміни
- •3.4.1. Методологічні основи військово-патріотичного виховання
- •Основні компоненти поняття “патріотизм”
- •3.4.2. Система військово-патріотичного виховання особового складу
- •3.4.3. Педагогічні умови ефективного функціонування системи військово-патріотичного виховання
- •3.4.4. Виховання любові до Батьківщини і героїзму за педагогічними поглядами г. Ващенка
- •О.А. Потебня (1835-1891)
- •3.5. Педагогічна взаємодія офіцерів і сержантів з військовими капеланами щодо виховання військовослужбовців
- •Ключові слова та терміни
- •Моделі задоволення духовних потреб військовослужбовців
- •Служба Божа в українському підрозділі Коаліційних військ в Іраку
- •Паломництво військових у м. Люрд
- •Методика духовної підтримки особового складу на християнських традиціях українського народу
- •Богослужіння військового капелана перед відправкою особового складу на виконання бойового завдання
- •Методи виховання окремих рис волі і характеру. Виховання релігійності
- •3.6. Особливості виховної діяльності командирів (начальників) з військовослужбовцями-жінками, членами сімей та працівниками Збройних Сил
- •Ключові слова та терміни
- •3.6.1. Виховна діяльність командирів (начальників) з військовослужбовцями-жінками
- •Виконання бойового завдання жінкою-військовослужбовцем
- •Жінка-пілот винищувача-бомбардувальника Військово-Повітряних Сил сша
- •Жінка-військовослужбовець морської піхоти Збройних Сил України
- •3.6.2. Виховна діяльність командирів (начальників) з членами сімей військовослужбовців
- •3.7. Самовиховання військовослужбовців: сутність і методи
- •Ключові слова та терміни
- •3.7.1. Сутність і модель самовиховання військовослужбовців
- •3.7.2. Методи самовиховання військовослужбовців
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Використана і рекомендована література
- •4.1. Педагогічні аспекти лідерства офіцерів (сержантів)
- •4.1.1. Лідерство офіцера (сержанта) у військово-педагогічному процесі
- •2. Психолого-педагогічна компетентність:
- •Порівняння управлінських та лідерських якостей командира (начальника)
- •Ознаки визначення лідерів і нелідерів у підрозділі
- •4.2.2. Стратегії досягнення успіху лідерства офіцера (сержанта) у педагогічній діяльності
- •1. Лідерство офіцерів (сержантів) у згуртуванні військових колективів:
- •2. Знання своїх людей:
- •5. Шукайте нові можливості розвитку особового складу підрозділу:
- •6. Боротьба з емоційним “вигоранням” людей у підрозділі (колективі):
- •7. Гнучка жорсткість офіцера, сержанта як лідера:
- •8. Довіряти особовому складу:
- •9. Роль інформації для офіцера, сержанта як лідера:
- •10. Чотири принципи концепції виживання підрозділу в бойових (екстремальних) умовах:
- •11. Додаткові рекомендації офіцеру (сержанту) щодо лідерства:
- •4.2. Педагогічна діяльність та функції військового педагога
- •Ключові слова та терміни
- •4.2.1. Зміст педагогічної діяльності офіцера (сержанта) та її функції
- •Управлінські впливи
- •4.2.2. Рівні результативності військового педагога
- •Офіцера (сержанта)
- •4.3. Педагогічна майстерність офіцера і сержанта та її елементи
- •Ключові слова та терміни
- •4.3.1. Педагогічна майстерність і культура військового педагога
- •Військового педагога
- •4.3.2. Педагогічна техніка військового педагога
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Використана і рекомендована література
- •Розділ V військово-педагогічні системи
- •5.1. Особливості навчання і виховання військовослужбовців у Збройних Силах сша, Великої Британії, Німеччини, Франції, Росії
- •Ключові слова та терміни
- •5.1.1. Теоретичні основи підготовки військовослужбовців зарубіжних армій
- •5.1.2. Навчання військовослужбовців зарубіжних армій
- •5.1.3. Проблеми виховання і взаємостосунки військовослужбовців у зарубіжних арміях
- •5.2. Особливості підготовки сержантів в арміях світу
- •Ключові слова та терміни
- •5.2.1. Основи формування професіоналізму і лідерства у сержантського складу зарубіжних армій
- •5.2.2. Особливості навчання і виховання сержантського складу в арміях Росії, сша, Німеччини, Казахстану
- •5.3. Особливості морально-психологічної підготовки особового складу зарубіжних армій
- •Ключові слова та терміни
- •5.3.1. Історичні етапи морально-психологічної підготовки військовослужбовців до ведення бойових дій
- •5.3.2. Вітчизняний і зарубіжний досвід морально-психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Використана і рекомендована література
- •Укладачі:
- •Військовослужбовців Відповідальний редактор в.М. Кожевніков, кандидат історичних наук, доцент
- •79012, М. Львів, вул. Гвардійська, 32
Виконання бойового завдання жінкою-військовослужбовцем
На службу в канадську армію жінок, які пройшли спеціальну медичну підготовку, почали набирати з 1885 року. У західноєвропейських державах військовослужбовці жіночої статі з’явилися в період Першої світової війни. Одним із найпомітніших формувань того часу був жіночий королівський допоміжний корпус, створений у Великобританії. У роки Другої світової війни число жінок в арміях різних держав різко збільшилося – тільки в США їх налічувалося понад 255 тис.
Масовий приток осіб жіночої статі на військову службу пов’язаний з рядом соціально-економічних явищ, що мають місце різних у країнах світу. Ці явища як передумови для розвитку нових тенденцій багато в чому схожі. Розвиток індустріальних держав характеризувався двома важливими обставинами, що зумовили цей процес. Ядерна зброя, засоби її доставки, а також подальше оснащення армій новітньою технікою кардинально змінили військово-доктринальні концепції, стратегію і тактику збройної боротьби, і поняття “поле бою” багато в чому стало умовним. З іншого боку, істотні зміни, що виразилися в посиленні активності жінок у суспільстві, відбувалися також у соціальній і духовній сферах. На початку 1970-х років багато армій світу перейшли на комплектування особовим складом за принципом добровільного найму як базового принципу набору професійної армії, і число жінок-військовослужбовців почало помітно зростати.
У США безпосередніми передумовами такого явища стало невдале завершення війни у В’єтнамі і значний занепад престижу військового інституту держави в цілому, та військової служби зокрема. Система, що базувалася на загальному військовому обов’язку, багато в чому віджила своє, не відповідала сучасним реаліям і тому була замінена принципом комплектування збройних сил на добровільній основі. У промислово розвинених регіонах світу відбулися істотні демографічні зміни, які виразилися у зниженні темпів відтворення населення, що стало приводом неухильного скорочення числа осіб чоловічої статі у віці 18-26 років. У результаті цього стало складно задовольняти потреби армії в рекрутах.
У даний час жінки є додатковим джерелом людських ресурсів, необхідних для вирішення завдань із забезпечення національної безпеки в США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Швеції, Швейцарії, Нідерландах, Бельгії, Данії, Норвегії, Португалії, Ізраїлі, Іспанії, Греції, Туреччині, Пакистані, Люксембурзі, Шрі-Ланці та інших країнах.
У зарубіжних країнах жінки поступають на військову службу в мирний час, як правило, на добровільних засадах. Виняток становить Ізраїль, де законодавчо закріплена обов’язкова військова повинність осіб обох статей. Призову на військову службу підлягають незамужні жінки у віці від 18 до 24 років, а проходять її в окремих частинах, об’єднаних у спеціальний корпус “Хейл Нашимі”, чисельність якого близько 36 тис. чоловік. Основні функції корпусу – адміністративні, обслуговуючі, інструкторські і санітарно-медичні, оскільки під час бойових дій він не повинен знаходитися в безпосередньому контакті з противником.
У тих державах, де жінки приймаються на військову службу на добровільній основі, до них висуваються наступні вимоги: вік від 17-18 років, відповідність за станом здоров’я і розумовим розвитком, наявність середньої освіти. При цьому укладають як довгострокові (на термін від п’яти років і більше), так і короткострокові (16-24 місяці) контракти. Після надходження на військову службу жінки, як правило, проходять курс спеціальної підготовки. Їм надається можливість обирати місце служби, рід військ, спеціальність (у США). Навчання жінок у військових навчальних закладах проводиться за тією ж програмою, що і для чоловіків, але в деяких країнах існують різні нормативи з фізичної підготовки.
Матеріальне забезпечення, житлово-побутові умови і порядок проходження служби для осіб обох статей однакові. У Данії, Норвегії, Канаді, Нідерландах і Швеції жіночий рух добився законодавчого закріплення рівних з чоловіками можливостей щодо заняття будь-яких посад і здобуття освіти у військових навчальних закладах.
Орієнтація жінок у різних країнах світу на службу в збройних силах закономірна – вона обумовлена і потребами армії, і зростанням самосвідомості, і соціально-правовим статусом осіб жіночої статі. Військова служба обумовлює гарантовані пільги, включаючи оплачувану відпустку по вагітності і пологам, стабільне грошове забезпечення, можливість вирішити житлові проблеми, зробити кар’єру. Жінки посідають посади інженерної і технічної ланки, юридичних і медичних працівників, а також несуть службу в бойових підрозділах.
Проте можливість реалізації ними рівних з чоловіками прав повинна компенсуватися і виконанням рівних обов’язків. Так, проблема надання пільг, пов’язаних із фізіологічними особливостями жінок, доглядом за дитиною й її вихованням, сімейними обов’язками, в різних країнах вирішується по-різному. Відповідно до американського законодавства на військову службу не приймаються жінки, що мають дітей у віці до 18 років (якщо за рішенням суду з них не знята відповідальність за матеріальне забезпечення дітей).
За даними досліджень, що проводяться комітетом у справах жінок при міністерстві оборони США, у стані вагітності постійно знаходяться 5-10% американських військовослужбовців жінок. Законодавство містить заборону на звільнення жінок унаслідок вагітності, їм надається оплачувана відпустка по вагітності і пологам тривалістю десять тижнів. Часто після народження дитини перед жінкою постає проблема – продовжити військову службу або присвятити себе сім’ї.
Соціологічні дослідження показують, що тільки 17% жінок-військовослужбовців роблять свій вибір на користь сім’ї. Складність поєднання сімейних обов’язків і військової служби примушує багатьох з них відмовлятися від заміжжя. Серед офіцерського складу ЗС США одружені чоловіки складають 79%, заміжні жінки – всього 53%, серед рядового і сержантського складу таких 61 і 46% відповідно.
У Франції значна частина військовослужбовців-жінок поєднують військову кар’єру і сімейне життя (75%). Не замужем і не мають сім’ї близько 25% з них, а 15% – це матері-одиначки. Відпустка по вагітності, пологам та догляду за дитиною надається військовослужбовцям-жінкам на дворічний термін. Така відпустка не зараховується для призначення пенсії, але під час знаходження в ній виплачується 15% грошового забезпечення і зберігається право на просування по службі. Відпустка по догляду за дитиною може бути надана і батькові дитини, якщо мати відмовляється або не має можливості нею скористатися.
У зв’язку із збільшенням чисельності жінок-військовослужбовців і зростанням професійної зайнятості подружжя військовослужбовця міністерство оборони Франції встановлює заходи, направлені на вдосконалення соціальної допомоги сім’ям військовослужбовців: збільшення кількості місць у дитячих садках і яслах, що належать міністерству оборони; виплата часткової грошової компенсації витрат на послуги з догляду за дітьми з розрахунку 3 євро в годину; збільшення виплат і безпроцентних позик для допомоги протягом навчання дітей при зміні місця служби військовослужбовцями.
Аналіз правового регулювання порядку проходження військової служби жінками в зарубіжних країнах показує, що система їх соціального і правового захисту побудована таким чином, що реалізація пільг і гарантій, пов’язаних із народженням і вихованням дитини, не наносить значного збитку бойовій готовності ЗС.
