- Сумлінне ставлення до служби до здійснення проступку;

- довгочасна бездоганна служба;

- наявність нагород і заохочень;

- недостатні знання вимог військової служби, наприклад, вчорашній призовник;

- осудження свого проступку винним;

- вжиття заходів для неповторення чи припинення наслідків проступку;

- сумлінне виконання обов’язків по службі та висока дисциплінованість після проступку.

Безумовно, провину порушника пом’якшують такі обставини, які були пов’язані з проступком і умовами, в яких його скоїли:

- здійснення проступку під дією сильного душевного хвилювання, викликаного неправильними вчинками потерпілого;

- скоєння проступку під дією важких особистих обставин, наприклад, сімейних;

- здійснення проступку у зв’язку з приниженням прав і законних інтересів воїна, приниження його особистої гідності;

- скоєння проступку вперше;

- здійснення проступку під впливом недоліків у підрозділі в забезпеченні статутного порядку;

- відсутність конкретних шкідливих наслідків чи їх незначний характер.

Дисциплінарний статут визначає, що важкість дисциплінарного стягнення збільшується, коли винний вчинив проступок не в перший раз, або брав участь у груповому порушенні військової дисципліни й громадського порядку; коли проступок вчинено під час бойового чергування, виконання інших службових обов’язків, у стані сп’яніння, або коли його наслідком було значне порушення порядку. Тому ступінь дисциплінарного стягнення має відповідати ступеню провини винного та тяжкості скоєного ним проступку.

Кожен вихователь має знати та пам’ятати порядок накладення дисциплінарних стягнень, а також обмеження, які визначені у Дисциплінарному статуті. При накладенні дисциплінарних стягнень забороняється:

- принижувати гідність підлеглого;

- проявляти грубість;

- оголошувати дисциплінарні стягнення, які не передбачені статутом;

- накладати дисциплінарні стягнення на військовослужбовців, які входять до складу добового наряду;

- накладати дисциплінарні стягнення, які командир накладати не уповноважений;

- накладати за той самий проступок декілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим;

- накладати дисциплінарні стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб;

- піддавати дисциплінарному стягненню у вигляді арешту без визначеного терміну;

- накладати дисциплінарне стягнення на військовослужбовця, який перебуває у стані сп’яніння;

- накладати дисциплінарні стягнення, які не передбачені Дисциплінарним статутом для даної категорії військовослужбовців;

- накладати дисциплінарне стягнення по закінченні строку, що встановлений для накладання стягнення;

- порушувати встановлені правила виконання дисциплінарних стягнень.

Таким чином, застосовуючи метод покарання, офіцер (сержант) не повинен користуватися тим самим правилом для досвідченого воїна і для молодого солдата, котрий у випадку незнання військової служби може допустити помилку у своїй поведінці. В даному випадку корисно прислуховуватись до рекомендацій М.І. Драгомирова про те, що коли молодий солдат не виконує що-небудь або виконує погано, то це робиться тільки у виключних випадках і не від недбалості, а від нерозуміння військової служби. Тому допомогти цьому можна тільки бережливим і старанним поясненням молодому солдату того, що він має робити, а не стягненням; вони у подібних випадках можуть лише остаточно залякати та збентежити його.

Виходячи з характеру проступку, його наслідків та вини порушника, військовий педагог має вдумливо підходити до визначення виду і ступеня покарання. Досвід показує, що дисциплінарне стягнення має виховну роль лише тоді, коли воїн усвідомив справедливість стягнення, коли як порушник, так і весь особовий склад впевнені в тому, що дане стягнення є закономірним наслідком учиненого проступку, а не результатом опали і роздратування офіцера (сержанта). Це означає, що у всіх обставинах необхідно пояснити порушнику зміст його помилки, шкоду, заподіяну загальній справі, домагаючись, щоб він усвідомив свій вчинок, засуджуючи його. У цей же час офіцер (сержант) має указати вихованцю, як виправити недоліки по службі, навчанні і поведінці, а також вселити в нього впевненість, що при певних зусиллях з його боку він може цього досягнути.

Велике виховне значення має своєчасне оголошення і приведення до виконання дисциплінарного стягнення. У Дисциплінарному статуті вказано, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше як через 10 діб, починаючи з дня, коли офіцеру (сержанту) стало відомо про вчинення проступку, а якщо проводили розслідування, то з дня його закінчення і приведено до виконання негайно, а у виняткових випадках – не пізніше ніж через місяць з дня його накладення. Своєчасне прийнята міра покарання підвищує її ефективність, психологічно правильно сприймається військовим колективом. Особливо велику шкоду справі виховання дисциплінованості завдає неприведення у виконання оголошених дисциплінарних стягнень. Випадки такого характеру дискредитують в очах вихованців дисциплінарну практику і викликають у деяких з них уявлення про безкарність порушення військової дисципліни, негідної поведінки.

Важливе значення для виховання дисциплінованості має принцип послідовності накладення дисциплінарного стягнення. Типові порушення, скоєні повторно, заслуговують більш суворого стягнення. Будучи послідовним, офіцер (сержант) має послідовно використовувати дисциплінарні стягнення, які передбачені відповідними статтями Дисциплінарного статуту. При цьому не можна зловживати суворими дисциплінарними стягненнями.

Також ні в якому разі не можна порушувати всіх інших вимог Дисциплінарного статуту, регламентуючих порядок накладення дисциплінарних стягнень та приведення їх до виконання. Окремі статті Статуту спрямовані на підтримання поваги до своїх командирів (начальників) і додержання ними правил щодо накладання стягнення на своїх вихованців. Також згідно зі Статутом встановлюється правило, відповідно до якого старший командир не має права скасовувати або пом’якшувати дисциплінарне стягнення, накладене молодшим командиром, з приводу суворості дисциплінарного стягнення, якщо останній не перевищив даної йому влади. З метою підтримання авторитету начальників статут передбачає оголошення їм дисциплінарного стягнення, як правило, тільки у відповідному колі. Таким чином, важливою педагогічною умовою ефективності вихователів по накладенню дисциплінарних стягнень є єдність і узгодженість дій у всіх офіцерів (сержантів), однаковий підхід у накладенні стягнень. Це передбачає перш за все активну участь у зміцненні військової дисципліни командирів (начальників) різних категорій, в тому числі сержантського складу, які майже завжди допускають порушення дисциплінарної практики.

Незнання психолого-педагогічних вимог накладення дисциплінарних стягнень або недотримання їх призводить до зниження ефективності дисциплінарної практики, в окремих випадках до небажаних наслідків. Практика показує, що там, де офіцери (сержанти) використовують надану їм дисциплінарну владу в суворій відповідності з положеннями Дисциплінарного статуту і рекомендаціями психолого-педагогічної науки, де постійно вивчається і творчо використовується передовий військовий досвід, дисциплінарна практика є дійсним засобом формування в особового складу військової дисциплінованості, зміцнення військової дисципліни та підтримання бойової готовності підрозділу.