Аналіз продуктів діяльності у дитячій психології

Цінну інформацію про внутрішній світ дитини, її ставлення до навколишнього середовища, особливості сприймання та інші сторони психіки отримуємо в результаті аналізу продуктів діяльності. Використання його ґрунтується на методологічному принципі єдності свідомості і діяльності, згідно з яким психіка дитини не тільки формується, але і проявляється у діяльності. Предметом аналізу є продукти зображувальної і конструктивної діяльності (малюнки, аплікації, об'ємні зображення, конструкції), музичної (виконання і творчість у пісні, танці, грі на музичних інструментах), розповіді, казки, перекази літературних творів. Не всі вони мають однакову цінність для дослідника. Діяльність дитини за прямими вказівками дорослих допомагає виявити рівень розуміння і виконання цих вказівок, ступінь уважності, сумлінності та ін. Результати самостійної діяльності, особливо створені за задумом малюнки, є значущим матеріалом для висновків про різні сторони її психічного розвитку. У результаті діяльності виражаються особливості сприймання, уявлень дітей про предмети, які вони зображають. Дитячі малюнки дають підстави для міркувань про рівень розумового розвитку їх авторів. Під час вивчення малюнків звертають увагу на сюжет, зміст, манеру зображення, процес малювання (час, затрачений на виконання малюнка, ступінь захопленості) тощо.

Аналіз продуктів діяльності дитини - метод отримання інформації про внутрішній світ дитини, її психологічний стан на основі дослідження результатів її діяльності і творчості (малюнків, творів, аплікацій тощо).

Особливо важливим діагностичним показником є колір, який дитина використовує не стільки як зображувальний засіб, скільки як спосіб вираження свого ставлення до зображуваного. Позитивне ставлення виражається, як правило, у чистих яскравих фарбах - жовтій, оранжевій, червоній, голубій, зеленій. За змістом "гарне" в зображенні дітей - орнаменти, явища природи, приємні тварини тощо. Неприємне змальовується темними фарбами. Такими є негативні персонажі казок, осудливі соціальні типи (бруднулі, ледарі, плакси) та ін.

Аналіз малюнків дає змогу вивчити і ставлення дітей до оточення. Наприклад, під час одного дослідження дітям запропонували намалювати подарунки своїм одногрупникам. Про їх ставлення до однолітків можна робити висновки на підставі того, для кого дитина хоче намалювати малюнок і як вона його виконує. Для однолітка, до якого вона ставиться позитивно, малюнок виконується в яскравих кольорових тонах, світлими фарбами, сюжет відображає те, що їй подобається. На такий малюнок дитина витрачає багато часу. Малюнок для ровесника, якого дитина недолюблює, виконується в темних, сірих тонах, з малою кількістю фарб. На нього вона витрачає небагато часу. За змістом, кольоровою гамою, стилем малюнків можна робити висновки і про душевний стан їх виконавців.

Благодатним матеріалом для дослідження е створені дитиною казки, які свідчать про рівень розвитку її уяви, зв'язного мовлення, інтереси, сформованість етичних норм і моральних суджень тощо. ^:

Аналіз результатів діяльності відкриває дослідникові сторони психіки дитини, недоступні для вивчення за допомогою інших методів. Однак він не дає змоги повною мірою простежити процес створення дитиною конкретного продукту. Цей метод використовують як допоміжний, оскільки, спираючись лише на його дані, дослідник може припуститися грубих помилок. Тому здебільшого його використовують як складову інших методів, наприклад експерименту, спостереження, бо для психолога має значення не тільки продукт діяльності, але і процес його створення.

При проведенні діагностики важливо пам'ятати про те, що психічний розвиток дітей - це складний процес, в якому неможливо виділити окремі незалежні один від одного параметри. Тому при проведенні діагностики необхідно використовувати цілу "батарею" методик, спрямованих на вивчення усіх сторін психіки дітей, зіставляючи отримані дані так, щоб можна було отримати цілісне уявлення про конкретну дитину. При цьому важливо не лише правильно підібрати методики, але і розмістити їх в певному порядку, щоб дитина не втомилася, не відмовилася від роботи.

Аналізуючи отримані дані, важливо встановити взаємозв'язок між окремими особливостями і сторонами психіки досліджуваної дитини (пізнавальними здібностями, особовими якостями, характером спілкування). На підставі такого аналізу зіставляється психологічна характеристика, в якій дається комплексний опис психологічних рис цієї дитини, а також головні причини появи тих недоліків і відхилень, які були виявлені в процесі обстеження. Адже в реальному житті усі сторони психіки впливають одна на одну, і, наприклад, неуспішність в учбовій діяльності може бути пов'язана як з відставанням пізнавального розвитку, так і з високою тривожністю або уповільненим темпом орієнтування дітей. У свою чергу особливості пам'яті і рівень мислення визначають і деякі якості особистості, наприклад, рівень домагань або агресивність дитини, особливості його спілкування.

Правильна діагностика - перший крок в організації корекції психічних відхилень, оскільки вона показує, що є першопричиною порушень в психічному розвитку, які якості найгірше сформовані. Таким чином на основі психологічної характеристики складається план корекції - від потужності дитині у виправленні простих недоліків до компенсації складних дефектів. Складання такої характеристики є не простим завданням навіть для практичного психолога; для успішної роботи потрібна деяка практика і, головне, дотримання основних правил роботи з тестами, тому що непрофесійний підхід до діагностики може принести більше шкоди, ніж користі.

 

Обстеження, як правило, починається з бесіди з дорослими, (іншими вихователями, учителями, батьками) у тому випадку, якщо вони звернулися до Вас з певними скаргами на дитину. В процесі бесіди Вам необхідно чітко визначити характер претензій до дитини і причин невдоволення ним.

Власне обстеження дитини починається з аналізу його зовнішнього вигляду і його реакції на ситуацію обстеження. При цьому потрібно звертати увагу на те, наскільки дитина відкрита для кін¬такту, чи проявляє він активність (наприклад, вивчає обстановку в кімнаті, розглядає з цікавістю іграшки, предмети, що стоять в ній) або він розгальмований, тобто крутиться на місці, поривається встати, вертить щось в руках або просто базікає руками або нога¬мі. Фіксується і прояв загальмованості, напруженості, що проявляється дитиною, прагнення сісти або встати в куточок, небажанні звертати на себе увагу, боязнь вступити в розмову.

Усі ці факти пов'язані як з психодинамічними (природженими) особливостями дитини (наприклад, з імпульсивністю або регідністю), так і з якостями його особи (наприклад, з тривожністю або демонстративністю). Отримані при спостереженні дані надалі зіставляються з даними тестів і допомагають зрозуміти природу інтелектуальних або емоційних відхилень дитини.

При обстеженні важливо чергувати методики так, щоб методи, спрямовані на вивчення пам'яті, йшли за методиками, спрямованими на аналіз мислення, а вивчення сприйняття йшло за дослідженням креативності. Починати діагностику рекомендується з малювання (як на вільну, так і на задану тему), даючи дитині час увійти до ситуації обстеження. Спочатку даються і завдання на дослідження пам'яті, оскільки необхідно час (не менше 20 хвилин) для дослідження відстроченого відтворення. В той же час особові методики пропонуються дітям у кінці роботи, після того, як новизна ситуації для неї згладиться і налагодиться контакт між дорослим, таким, що проводить діагностику, і дитиною. Ця послідовність зберігається і у тому випадку, якщо обстеження проводиться не одноразово, але на протязі декількох занять.

При проведенні діагностики необхідно запам'ятати декілька основних правил, без яких Ваша робота не буде успішною.

1. Кожна методика спрямована на вимір дуже вузької, спеціальної якості - якогось виду уваги, пам'яті, мислення дитини. Немає методик, які б вимірювали відразу усе, немає методик, на підставі яких Ви б могли відразу зрозуміти усе в дитині і дати загальну характеристику її особистісних якостей, здібностей, особливостей її спілкування або стилю діяльності, її пізнавальних процесів. Тому для складання психологічної характеристики необхідно використовувати не менше 10-15 різних тестів.

2. Обов'язково звертайте увагу на інструкцію, яка дається в кожній методиці. Пам'ятайте, що неправильна інструкція може повністю змінити зміст завдання і, отже, отриманий Вами результат.

3. Не забувайте про те, що кожна методика розрахована на певний вік. Тому уважно стежите за тим, щоб вік досліджуваної дитини співпадав з тим віком, для якого складена ця методика. Існують методи, які можна використовувати в різних вікових групах. У таких випадках звертайте увагу на інструкцію і спосіб подачі матеріалу для кожного віку.

4. Результати, отримані Вами, також не можуть бути одинакові для різного віку. Тому будьте уважні при інтерпритації результатів, обов'язково звіряйте їх з нормативністю, тобто з тими результатами, які типові для дітей даного віку. Пам'ятаєте і про те, що тільки за даними однієї методики, навіть якщо результати дитини нижчі, ніж мають бути в нормі, ще не можна зробити висновок про його "дурість" або відсталість, так само як і про обдарованість. Такий висновок може бути зроблений тільки в томувипадкові, якщо дані усіх інтелектуальних тестів (чи більшості з них) нижчі або вищі за норму.

5. Багато методик вимагають спеціального "Стимульного матерілу", тобто карток, текстів, картинок, які пропонуються дитині. Не забувайте, що усі інструкції про порядок пред'явлення і спосіб подачі цього матеріалу обов'язкові; при недотриманні їх або зміні самого матеріалу Ви отримаєте абсолютно інший результат.

6. Існують так звані суб'єктивні і об'єктивні методики, способи аналізу отриманих результатів. Одні з них мають точні ключі і розраховані по балах варіанти відповідей, інші вимагають не кількісної, але якісної інтерпретації; хоча працювати з ними важче, часто ці методи дають важливіші дані про психічний стан дитини. Проте при роботі з ними потрібно проявляти особливу увагу і звіряти отримані результати з показниками, отриманими в інших тестах.

7. Ніколи не намагайтеся давити на дитину, тобто працювати з нею без її добровільного бажання. Відкидання дитиною ситуації обстеження може порушити увесь процес діагностики і Ви отримаєте невірні результати. Намагайтеся також не підкреслювати, що Ви перевіряєте дитину, як би іспитуєте його, це приведе до напруженості, скутості і також порушить об'єктивність отриманих даних. Можете включити обстеження в процес будь-якої спільної діяльності, навіть ігрової, але тільки у тому разі, якщо дитина може і в процесі цієї гри зосередитися, прийняти завдання, а не кинути його на півдорозі, якщо воно їй здасться нудним або важким. Словом, Ви повинні зацікавити її даною діяльністю і добитися уваги до неї.

Оскільки психологи в своїх дослідженнях використовують живих випробовуваних, їм слід бути чуйними до етичних проблем, які можуть виникати при проведенні своїх експериментів. Відповідно, Американської психологічної асоціацією (АПА) і аналогічними організаціями в Канаді та Великобританії були вироблені основні інструкції щодо поводження з випробуваними - як з людьми, так і з тваринами (Американська психологічна асоціація, 1990). У Сполучених Штатах федеральне законодавство вимагає від будь-якої організації, що проводить дослідження на гроші федерального бюджету, щоб усередині її існував внутрішній наглядова рада, контролюючий пропоновані дослідження та гарантує, що з усіма піддослідними буде належне звернення. Перший принцип етичного поводження з людьми-піддослідними - це мінімізація ризику. У федеральних інструкціях вказано, що в більшості випадків передбачуваний ризик при веденні дослідження не повинен перевищувати ризик, пов'язаний із звичайною повсякденним життям. Очевидно, що людині не повинен бути заподіяна фізична шкода або травма, але не завжди можна однозначно вирішити, якої величини психологічний стрес є етично виправданим у тому чи іншому дослідницькому проекті. Звичайно, у звичайному житті люди часто поводяться неважливо, брешуть і доставляють занепокоєння іншим. За яких умов для дослідника буде етично виправданим робити те ж саме з випробуваним з метою виконання дослідницького проекту? Це саме ті питання, які наглядова рада повинна розглядати в кожному окремому випадку. Другий принцип етичного поводження з піддослідними-людьми вимагає їх інформованої згоди. Випробовувані повинні брати участь у дослідженні добровільно і повинні мати право відмовитися від нього в будь-який момент за своїм бажанням і без всяких штрафів.

Їх також зобов'язані попереджати заздалегідь про всі особливості дослідження, які ймовірно можуть вплинути на їх бажання співпрацювати. Як і принцип мінімального ризику, вимога інформованої згоди не завжди легко реалізувати. Зокрема, це вимога іноді суперечить іншому загальноприйнятому вимогу до проведення дослідження: щоб випробуваний не знав, які гіпотези в цьому дослідженні перевіряються. Якщо планується порівняти заучування одними піддослідними знайомих слів, а іншими - незнайомих слів, то ніяких етичних проблем не виникне, якщо просто сказати випробуваним заздалегідь, що вони будуть заучувати списки слів: їм не потрібно знати, чим відрізняються слова в різних піддослідних. Чи не буде серйозних етичних проблем, навіть якщо піддослідним влаштовувати раптову перевірку на знання слів, тестування яких вони не очікували. Але що, якщо досліднику треба порівняти заучування слів піддослідними, налаштованими нейтрально, з заучування слів піддослідними, які перебувають в стані гніву або замішання? Ясно, що це дослідження не дасть достовірних висновків, якщо піддослідним доведеться сказати заздалегідь, що їх будуть навмисно злити (шляхом грубого обігу) або навмисно приводити в замішання (змушуючи повірити, що вони випадково зламали небудь прилад). З цього приводу в інструкціях вказано, що такі дослідження проводити можна, але випробовуваних слід вивести з невідання якомога швидше після їх участі. При цьому слід пояснити їм, чому їх треба було тримати в невіданні або обманювати, і, крім цього, слід усунути їх залишковий гнів або замішання, так щоб їх гідність не постраждало, а оцінка проведеного дослідження підвищилася. Наглядова рада повинна бути переконаний, що процедура виведення досліджуваних з дослідження відповідає цим вимогам. Третій етичний принцип досліджень - це право випробовуваних на конфіденційність. Інформацію про людину, отриману в процесі дослідження, слід вважати конфіденційною і виключити доступ до неї інших осіб без його згоди. Зазвичай з цією метою проводять відділення імен досліджуваних та іншої інформації, що дозволяє їх ідентифікувати, від отриманих даних. У цьому випадку ідентифікація даних ведеться по буквеному або цифровому коду. Таким чином, тільки експериментатор має доступ до результатів випробуваного.

8. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ ДОШКІЛЬНИКА ТА ЗАГАЛЬНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЧУТТЄВОСТІ. ФОРМУВАННЯ ДІЙ СПРЙИМАННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ СЕНСОРНИХ ЕТАЛОНІВ ЯК ОСНОВА СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПЕРЦЕПТИВНИХ ДІЙ.