Формування наукового світогляду учнів

Фундаментом світогляду є система узагальнених знань. Це значить, що:

• під час формування знань учнів про найважливіші поняття та ідеї виділяються їх світоглядні аспекти (наприклад, поняття імпульсу може відображати зв’язок матерії і руху і т.д.);

• подається діалектико-матеріалістичне тлумачення явищ і законів природи і учні роблять самостійні узагальнення філософського характеру (наприклад, вивчаючи з учнями закон Ома для повного кола, показуємо учням, що цей закон має зв’язок з законом збереження і перетворення енергії, а це говорить про те, що енергія не зникає і не з’являється з нічого, значить, матерія і рух вічні);

• формуються знання учнів про методи фізичного дослідження, про загальну картину світу і окремі етапи пізнання природи фізичною наукою (наприклад, на основі організації усіх видів навчального фізичного експерименту обговорюються особливості експериментального методу пізнання в науці).

Учителю необхідно в свій роботі максимально використовувати різні способи впливу на емоційну сферу учнів, тому що без емоцій не відбувається формування поглядів та переконань.

В цілому діяльність учителя фізики з формування наукового світогляду може бути представлено наступним чином.

Під час підготовки до уроку вчитель:

а) проводить аналіз навчального матеріалу з методологічних позицій;

б) формулює «світоглядну» ціль уроку з урахуванням кінцевих результатів формування світогляду (яке філософське узагальнення доцільно формувати на даному уроці), зміст навчального матеріалу, вікових можливостей учнів, закономірностей перетворення знань в переконання;

в) конкретизує зміст навчального матеріалу для даного уроку і вибирає методи навчання.

В процесі навчання з фізики в школі учитель може направити свої зусилля на формування системи знань, системи поглядів та переконань учнів і розвиток їх діалектичного мислення. В цій діяльності доцільно враховувати два принципи:

1) вся робота на уроці повинна бути пронизана ідеєю формування світогляду учнів, усі види діяльності учителя і учнів повинні підпорядковуватися меті формування світогляду і тому немає спеціально направленої на досягнення тільки цієї мети діяльності;

2) у вирішення поставленої задачі необхідно здійснення єдності цілей, методів, засобів і результату.

Урахування першого принципу означає підпорядкування усіх етапів уроку з фізики задачі формування світогляду в поєднанні з умінням виділити ті види діяльності, де дана задача відіграє ведучу роль в порівнянні з іншими навчально-виховними задачами. Урахування другого принципу визначає зміст практичної діяльності учителя з формування світогляду у учнів.

Позакласна робота з фізики

Позакласна робота є обов’язковою складовою частиною навчально-виховного процесу, який здійснюється вчителем, школою.

Позакласна робота є природним продовженням і доповненням до основних форм роботи учнів на уроці і в її основі лежать ті ж загальнопедагогічні принципи, що і в навчальній роботі: принципи доступності, науковості і систематичності, а також принципи розвивального і виховую чого навчання.

На сучасному етапі розвитку школи найбільш важливими задачами позакласної роботи є:

• розвиток пізнавальної і творчої активності учнів;

• підсилення світоглядного, виховного аспекту роботи з учнями. Це загальна гуманітаризація освіти, розгляд фізичних, екологічних проблем, вивчення питань історії фізики і т.п.;

• пошук нових форм і прийомів організації позакласної роботи, які б сприяли підвищенню інтересу до предмету, формуванню творчих здібностей учнів (конкурси, турніри, диспути, ігри, декади фізики і техніки, клуб юних фізиків і т.п.).

Види і форми позакласної роботи:

1. Індивідуальна робота – робота з окремими учнями (підготовка рефератів, доповідей, виготовлення приладів, розв’язування задач, домашнє експериментування).

2. Групова робота – робота з невеликим колективом учнів, проводиться звичайно у формі гуртків, творчих груп.

3. Масова робота – робота, яка проводиться з великим колективом (лекції, вечори, конференції, декади, місячники фізики, олімпіади, конкурси, виставки і т.п.).

Однією з основних форм позакласної роботи є предметний гурток: фізичний, фізико-технічний, технічний.

Це обумовлено тим, що на відміну від вечорів та олімпіад гурток працює регулярно з постійним складом учнів і дозволяє вчителю вирішувати широке коло навчально-виховних завдань не епізодично, а в певній системі протягом всього навчального року. Тематика роботи гуртів може бути дуже різноманітною і може відповідати на різні потреби дітей.

Три головних напрямки позакласної роботи – освітній, конструктивно-технічний та освітньо-дослідницький – найбільш визначаються саме в роботі гуртків.

Зміст занять гуртка загальноосвітнього напрямку направлено на покращення та розширення знань і умінь, отриманих на уроці. Плани роботи гуртків такого типу можуть бути тісно поєднані з програмою освітньої роботи, але можуть бути і більш автономними.

Якщо в школі не ведуться факультативи з фізики, на заняттях гуртка можна вивчати найбільш важливі і цікаві питання з програми факультативів, наприклад, «Методи фізико-технічних досліджень та вимірювань», «Основи космонавтики», «Фізико-технічне моделювання».

Однією з важливих форм позакласної роботи, зі школярами є залучення їх до участі в технічній творчості («Основи електроніки», Фізика і електронні ігри»).

Програми для гуртків складені в двох варіантах – на 35 та 70 годин на рік. Заняття проводяться один раз на тиждень по 45 хв., а в старшокласників – 90 хв. на тиждень. Кількість членів гуртка – не більше 12-15 учнів. Робота організується творчих групах по 2-3 учня. На заняттях треба створювати атмосферу вільного обміну думками і активної дискусії. До організаційної роботи гуртка треба залучати самих учнів, вибираючи старосту, його заступників. Члени гуртка залучаються для проведення фізичних вечорів, олімпіад, виставок, участі в МАН, конференціях.