Фізичний практикум
Виконується учнями самостійно. Він проводиться з метою повторення, поглиблення, розширення і узагальнення знань з різних тем курсу фізики, розвитку в учнів експериментальних вмінь шляхом використання більш складного обладнання, більш складного обладнання, більш складного експерименту.
Фізичний практикум не зв’язаний в часі з матеріалом, який вивчається, а проводиться, як правило, в кінці навчального року або півріччя.
Інструкція, яку готує вчитель по кожній роботі, повинна виключати: назву, мету, перелік приладів і обладнання, коротку теорію, опис приладів, план виконання роботи, вимоги до звіту.
Домашні експериментальні роботи – це самостійний експеримент, який виконується учнями вдома, поза школою, без безпосереднього контролю з боку вчителя за ходом роботи.
Домашні експериментальні роботи можуть бути класифіковані в залежності від обладнання, яке використовується:
роботи, в яких використовуються предмети домашнього ужитку і підручні матеріали;
роботи, в яких використовуються саморобні прилади;
роботи, які виконуються на промислових приладах.
Промисловість випускає різні конструктори (з оптики, електрики, електромагнетизму), які можуть бути використані для домашнього експерименту. Ті учні, у яких є вдома комп’ютер, можуть в домашніх умовах проводити модельний експеримент.
Результати домашньої експериментальної роботи необхідно вчителю обговорити і проаналізувати на уроці, а учню оформити у вигляді звіту.
Тема 2.4. Комп’ютери в навчанні фізики Функція комп’ютера в навчанні
Причини використання комп’ютера в навчанні:
комп’ютеризація всіх сфер життя;
комп’ютер став інструментом фізика-дослідника, виник новий розділ – комп’ютерна фізика.
шкільний курс інформатики потребує фізичних знань: про будову комп’ютера, принцип дії і в свою чергу, забезпечує курс фізики цікавим матеріалом.
В результаті комп’ютер в курсі фізики є і засіб навчання і предмет вивчення.
Для вчителя він – автоматизований класний журнал, для учня – засіб виконання завдань, для обох – інструмент моделювання реального світу.
Основними напрямками використання комп’ютера у фізиці є комп’ютерне моделювання фізичних явищ і робота комп’ютера у поєднанні з експериментальними установками, де він фіксує дані і оброблює їх, зберігає і швидко відновлює величезні масиви інформації.
Фізичні принципи роботи пристроїв, які входять до комп’ютера надають вчителю значний матеріал для міжпредметних зв’язків з курсом інформатики. Так робота лазерного принтера ґрунтується на явищі фотоефекту і притяганні частинок фарби до зарядженої поверхні фотобарабану; комп’ютерні дисплеї містять електронно-променеву трубку або панель на рідких кристалах, напівпровідникові прилади – основа мікропроцесора і оперативної пам’яті комп’ютера.
Педагогічні програмні засоби з фізики (ппз)
На разі не існує ні єдиної класифікації ППЗ ні відповідної термінології.
Часто виділяють: програми контролю і тренувань, комп’ютерні моделі, комп’ютерні ілюстрації.
Деякі програми розраховані на індивідуальне користування, деякі для організації сумісної роботи на уроці. Прикладом може бути “Відкрита фізика” та електронні варіанти підручників. В цих програмах комп’ютерні моделі супроводжуються фрагментами тексту.
Комп’ютерні тексти.
Програма “Жива фізика” – дозволяє без використання програмування самостійно створювати і досліджувати моделі механічних об’єктів. Наявність в кабінеті фізики хоча б єдиного комп’ютера дозволяє використовувати його для ілюстрації пояснення. Крім того, він може бути включеним у склад установки для демонстраційного експерименту.
Фронтальна робота з комп’ютером може бути забезпечена при проведенні уроку фізики у дисплейному класі.
Домашня робота з комп’ютером.
Комп’ютери шкіл можна приєднати до мережі Інтернет і здійснювати пошук різноманітної інформації, а також отримати можливість дистанційної освіти.
Сучасний навчально-методичний комплекс навчання фізиці, це система засобів навчання разом з навчально-методичною літературою, програмним забезпеченням, використанням ЗНІТ.
Вся сукупність компонентів СНМК розбита на три складові:
навчальні і методичні посібники для вчителя і учнів;
система засобів навчання;
система засобів наукової організації праці.
Реалізуючи основні принципи дидактики, комп’ютерні технології привносять в навчання і деякі нові закономірності.
По-перше, всі елементи навчального процесу повинні бути орієнтовані на індивідуальні інформаційні можливості і особливості учня, тобто вони повинні адаптуватися до індивідуальних особливостей учня за формою, об’ємом і темпом надання інформації.
По-друге, об’єднання в навчальних комп’ютерних програмах візуальної і звукової форми надання учбової інформації в значній мірі підвищує її наочність і виразність, і тим самим дозволяє перетворити вивчення фізики в цікавий і змістовий процес.
Одним із найбільш цікавих електронних пристроїв є інтерактивна дошка. Вона представляє собою дисплей і мультимедіа проектор, на якому за допомогою спеціального кабелю проектується відеосигнал з екрану комп’ютера чи іншого джерела відеосигналу – телевізора, цифрової відеокамери. За допомогою такої дошки вчитель може продемонструвати учням графіки, діаграми, карти, таблиці, представлені в електронному вигляді, показати відеосюжет чи фізичне явище. На ній миттєво відображаються дані з Інтернету. Але це далеко не всі можливості «розумної» дошки. Під час уроку вчитель може «фломастером» чи просто пальцем виділити фрагментом зображення і зберегти всі проведені операції для наступної роботи.
Дуже зручний для вчителя фізики спеціальний планшет, який представляє собою інтерактивний монітор комп’ютера. Управління з планшету здійснюється дотиком до екрану спеціальною ручкою. За допомогою проектора всі операції, які робить вчитель, виводяться на презентаційний екран. Завдяки цьому клас може слідкувати за діями вчителя, а вчитель може писати чи продемонструвати щось на інтерактивній дошці, стоячи лицем до класу.
Але вчитель повинен пам’ятати, що часто матеріал, який подається за допомогою інформаційних технологій навчання, сприймається учнями формально. Тому інформаційні технології повинні застосовуватися разом з іншими інтерактивними методами навчання.