9.6. Формування психосексуальної поведінки в різні вікові періоди

Кожному віковому періоду відповідають поведінкові прояви сексуальності.

При проведенні статевого виховання потрібно враховувати особливості розвитку сексуальності в різні вікові періоди, що дає змогу, з одного боку, попередити розвиток ранньої сексуальної стимуляції, з іншого – створити сприятливі умови для розвитку фемінності у дівчаток та маскулінності в хлопчиків.

При формуванні сексуальної поведінки в дошкільному віці необхідно давати рекомендації, які стосуються як прищеплення навичок охайності, так і рекомендацій відносно таких режимних моментів, як організація сну і харчування дитини. Оптимальний вік для вироблення навичок охайності в дітей – 1-2 роки. Батьки та вихователі дошкільних закладів повинні знати, що навички охайності повинні бути диференційовані за статю. Дитина не повинна довго сидіти на горшку через те, що довготривале висиджування на горшках супроводжується грою з геніталіями.

Ураховуючи те, що дитина на 2-3-му році життя вивчає будову свого тіла шляхом «обмацування» всього тіла, а також геніталій, не потрібно зосереджувати увагу дітей шляхом заборони її дій, а спокійно відволікти від таких маніпуляцій. При запитаннях дітей, що стосуються їхньої статі, батьки не повинні негативно реагувати на них, тому що таким чином вони «відштовхують» дітей і унеможливлюють звертання до дорослих із цими запитаннями в майбутньому. Це у свою чергу спонукає дитину отримувати подібну інформацію з «вулиці», що сприяє появі цинічних установок у питаннях статі і сексуальності. Бажано з раннього віку знайомити дітей із загальноприйнятими медичними термінами, якими називають статеві органи. Коди дитина задає подібні питання, то нею керує, насамперед, пізнавальний інтерес. А тому, коли батьки відмовляються дати відповідь, діти більше не запитують про це у батьків. Відповіді дорослих повинні бути правдивими, короткими і не виходити за «межі» запитань. Це сприяє попередженню відчудження дітей і неправильного психосексуального розвитку.

У багатьох випадках батьки вважають, що дитина в цьому віці ще маленька і вона не буде мати ніяких вражень від інтимних стосунків батьків. Але сексологи зазначають, що реакції дітей на побачене бувають різні. В одних дітей поведінка стає «піддатливою», інші – кидають виклик дорослим. На думку сексологів, дитина у віці 1,5 року не повинна чути, а тим більше бачити проявів інтимного життя батьків. Емоції, які виникають при спостережені статевого акту, залежать від характеру дитини та отриманої інформації про взаємини людей різної статі.

Для нормального сприйняття взаємин між статями дітям не потрібно забороняти спостереження за любовними іграми у тварин, пологами в них.

Проблема дитячого онанізму спонукає до окремого аналізу. Сьогодні наука визнає, що онанізм у дітей не є хворобою. Не викликає сумніву, що при ознайомленні зі своїм тілом дитина знаходить зони, подразнення яких викликає задоволення. Тому, коли дитина почуває себе самотньо, вона намагається отримати задоволення шляхом гри зі своїми статевими органами. Деякі психологи та медики вважають, що мастурбація в таких випадках виступає засобом заспокійливої самостимуляції. У зв’язку із цим важливо вияснити причини, що змушують дитину займатися онанізмом. У сім’ях, де панують любов, злагода, емоційне благополуччя, де дитина оточена любов’ю дорослих, тяга до подразнення статевих органів згасає або ж зникає зовсім. Для батьків та вихователів важливо знати, що дитячий онанізм може поширюватися за схемою наслідування. У таких випадках слід пам’ятати, що «репресії» дорослих не дають позитивного результату, тому що діти перебувають в організованих колективах, і якщо їх «розривати» покаранням, то це сприяє підтримці небажаних форм поведінки в багатьох дітей (груповий психологічний захист).

Сексуальна стимуляція може бути пов’язана з медико-гігієнічними факторами. До них відносять порушення організації сну, прийому їжі, організації вільного часу. Перегодовування, прийом їжі, що збуджує (гострі страви, жарені, тонізуючі напої) призводять до кровонаповнення тазових органів, що сприяє ранній сексуальній стимуляції. До надлишкової сексуальної стимуляції призводять надмірні пестощі перед сном, поцілунки в ділянці живота, спини, шиї.

Важлива правильна організація сну дитини. Вона повинна мати окреме ліжко, не досить м’яку постіль, легкий та вільний нічний одяг. Перед сном не можна проводити бурхливі рухові ігри, дозволяти перегляд телепередач, що призводять до збудження дитини, а також давати дитині шоколад, кофе, міцний чай.

Надмірне оберігання дітей від переохолодження створює умови для подразнення геніталій (тісний одяг, посилене потовиділення).

Якщо в сім’ї дотримуються гігієнічних рекомендацій, а відхилення в поведінці дитини має місце, то причиною можуть бути психосоціальні фактори.

Таким чином, упровадження психогігієнічних заходів у дошкільному віці, для якого характерним є становлення статевих ролей, зумовлює правильну статево-рольову типізацію поведінки.

Загальновідомо, що препубертатний період починається з 6 - 7 років (початок періоду молодшого шкільного віку). Стосовно психосексуальної диференціації – це період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання. Психосексуальна диференціація в цьому віці представлена усвідомленням статевих відмінностей, засвоєнням ролей у динаміці їх формування та розвитку, формуванням типу характеру, що зумовлює реальну поведінку.

Молодший шкільний вік (6 - 7 років – 12 років) характеризується тим, що в умовах подальшого морфо-фізіологічного дозрівання спостерігається і сексуальний розвиток. Молодші школярі вже мають певний обсяг знань щодо відмінностей статі та народження дітей. Причому 80% школярів цю інформацію отримують від своїх однолітків. Відсутність уваги дорослих до питань статі призводить до того, що діти шукають відповідь та відповідну інформацію поза сім’єю. У результаті формується поняття про сексуальність, як щось сором’язливе, заборонене. Подібне поняття контрастує із закономірним розвитком статевої ідентифікації та формуванням чоловічих та жіночих ролей, що може бути причиною виникнення конфліктно-невротичного напруження та невротичної дезадаптації дитини. У цей період, за умови виникнення несприятливих ситуацій, частина дітей може займатися мастурбацією. Батькам необхідно відволікати дітей від намагань стимуляції статевих органів з метою отримання задоволення.

Психофізіологічні особливості хлопчиків та дівчаток зумовлюють різницю в емоційній адаптації, координації рухів, мові. Відповідно, на початку навчання в дівчаток здебільшого кращі успіхи, ніж у хлопчиків, завдяки більш диференційований моториці, посидючості. Тому педагог повинен пам’ятати, що акцентування уваги на цих відмінностях сприяє фемінізації поведінки хлопчиків, з одного боку, а з іншого – може провокувати агресивність до дівчаток. Через те важливим напрямком у вихованні хлопчиків є формування маскулінної поведінки, а в дівчаток – фемінної.

Слід також сприяти засвоєнню навичок особистої гігієни (прання, прасування дрібних речей, доглядання за одягом та взуттям, дотримання режиму дня). Засвоєння цих елементів у щоденному житті привчає дітей до порядку. Ще А. С. Макаренко підкреслював, що хлопчик і дівчинка привчені з дитинства до порядку, переносять ці навички і на стосунки між чоловіком та жінкою.

Усі ці особливості потребують уваги педагогів та батьків, зокрема до сексуальних аспектів статевої диференціації. Тим більше, що для молодшого шкільного віку характерним є усвідомлення етичних та моральних вимог відносно статевої поведінки.

Якщо в молодшому шкільному віці проводилося статеве виховання і хлопчики та дівчатка пройшли під керівництвом батьків та педагогів правильний шлях формування мужності та жіночності, то в підлітковому періоді не виникає проблем, пов’язаних з питаннями статі.

Підлітковий період є критичним у біологічному, психічному та соціальному розвитку людини. Він охоплює період від 12 до 18 років. У підлітковому віці широке коло сексуальних проявів залежить не стільки від біологічної зрілості, скільки від культурних стандартів та норм, цінностей життя тощо. Статеве дозрівання, за висловом І.С. Кона (2001, 2004), – вісь, навколо якої структурується самосвідомість підлітка. Потреба переконуватися у нормальності свого розвитку набуває домінуючого значення. Насамперед це стосується ознак статевого розвитку (вторинних статевих ознак). Підлітків та їх батьків можуть турбувати зовнішні ознаки порушень гормональної рівноваги. При цьому батьки часто концентрують увагу на певних особливостях і стають джерелом підвищеної тривожності в підлітка. А від того, як закладаються знання про себе, як формується переживання свого «фізичного Я», у тому числі й статевого залежать майбутнє відношення до себе, до близьких людей різної статі, а також до почуття кохання та загальної системи стандартів для оцінки навколишнього світу. Тому батькам насамперед треба пам’ятати, що вони не повинні концентрувати увагу своїх дітей на ознаках статевого дозрівання, а в разі необхідності, коли має місце явне відхилення в темпах дозрівання, звертатися до спеціалістів за консультацією.

У цьому періоді, одночасно з біологічним дозріванням, маємо таку важливу психологічну характеристику, як інтенсивне моральне формування особистості. Зважаючи на це, педагог повинен знати, що за умови лабільної психіки несприятливе середовище впливає на поведінку підлітків. Тому завданням педагогів та батьків є допомогти усвідомити себе в статево-рольовій культурі з мінімальним ризиком дезадаптації. При цьому треба враховувати пов’язану із статтю та статевою ідентичністю вікову динаміку характеру особистості.

Наявність фізіологічних змін в організмі підлітка призводить до підвищення інтенсивності статевого потягу, сексуальна активність набуває характеру експериментування з новою функцією, що вносить зміни в його переживання.

Щоб позбутися фізіологічного дискомфорту, частина підлітків вдається до мастурбації. В таких випадках підліток потребує розуміння дорослих, завданням яких є пояснення, що в цьому немає нічого незвичайного, що це особливість розвитку людини, а тому дотримання загально-гігієнічних порад, зняття психічної напруги – шлях до зменшення сексуальної напруги. Настороженість дорослих, залякування служать причиною збільшення психічної напруги в підлітка, сприяють його невротизації та лежать в основі формування порушень статевого потягу.

У підлітковому періоді формою задоволення сексуального потягу може бути петтінг. На думку С.С. Лібіха, підлітковий петтінг можна розглядати не тільки як форму сексуальної поведінки, а і як вступ до «етикету сексуального спілкування».

Підлітковий вік вважається критичним періодом формування сексуальної орієнтації. Сексуальний потяг може бути гетеросексуальним, спрямованим на людей протилежної статі, та гомосексуальним – спрямованим на людей тієї ж статі. Нестійкість сексуальної поведінки, з одного боку, наявність авторитету однолітків – з іншого може стати причиною небажаних стандартів статево-рольової поведінки. Цьому сприяє також популяризація останніх у порнографічних фільмах.

У зв’язку з акселерацією виникає проблема раннього початку статевого життя. Відсутність теплих взаємин у сім’ї, нерозуміння підлітка батьками призводять до прискорення генітальних контактів, сприяють ранньому початку статевого життя. Реакція на першу близькість у підлітків різна: одні вважають, що це підтверджує їхню дорослість, інші – сприймають як щось сороміцьке, заборонене. Тому готовність батьків до обговорення питань статі з підлітками сприяє правильному відношенню до власної сексуальності, забезпечує формування психосексуальної диференціації та здатності до зрілих, відповідальних щасливих відношень у майбутньому.