1.4. Взаємозв’язок валеології з іншими науками

Валеологія – комплексна наука або міждисциплінарний напрям, в основі якого лежить уявлення про генетичні, психофізіологічні резерви систем організму та організму в цілому, що забезпечують стійкість фізіологічного, біологічного, психологічного і соціокультурного розвитку та збереження здоров’я людини в умовах впливу на нього мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Валеологія відрізняється від інших наук, які вивчають стан здоров’я людини (табл. 1.1). Ця різниця полягає в тому, що у сфері інтересів валеології знаходиться здоров’я і здорова людина, а, наприклад, у медицини – хвороба і хворий, у гігієни – середовище існування та умови життєдіяльності людини. На основі цих показників виокремлюються суттєві відмінності кожної із наук у предметові, методах, об’єкті, меті та завданнях. Ось чому валеологія повинна взяти на озброєння основні положення Сократа («Людино, пізнай себе») і Конфуція («Людино, створи себе») і визначити своє основне стратегічне кредо: «Людино, пізнай і створи себе!».

Таблиця 1.1

Визначальні напрями різних наук про здоров’я людини

Визначальні напрямки науки	Медицина (клінічна, профілактична, теоретична, експериментальна)	Гігієна (загальна, комунальна, соціальна, радіаційна, харчування, праці, дітей і підлітків)	Валеологія (медична, педагогічна, психологічна, екологічна, біологічна)
основні напрями науки	діагностика, лікування, попередження захворювань	дослідження і підтримання здорових умов життєдіяльності людини і середовища її існування	зміцнення і збереження здоров’я людини, формування ціннісного ставлення до здоров’я
основна концепція, доктрина	людина та її хвороби	людина в оптимальних умовах життєдіяльності і середовища існування	людина та її здоров’я, ЗСЖ
об’єкт вивчення	людина, схильна до захворювань	середовище існування та умови життєдіяльності людини	практично здорова людина
предмет дослідження	хвороби людини, їх причини і механізми розвитку; діагностика, лікування і профілактика захворювань	здорові умови життєдіяльності людини та оптимальні характеристики середовища його існування	здоров’я людини та його резерви; оцінка, розвиток і зміцнення функціональних можливостей людини
методи дослідження	методики діагностики, профілактики та попередження захворювань людини	методи дослідження, створення і підтримання оптимальних для здоров’я характеристик середовища та умов життєдіяльності	методи кількісної і якісної оцінки резервів здоров’я, профілактики, корекції функціональних змін та відхилень у стані здоров’я
шляхи досягнення мети і результатів	зниження захворюваності, інвалідизації і смертності населення	зниження захворюваності, травматизму та інвалідизації населення	зміцнення здоров’я через формування ЗСЖ населення

За останні 10-12 років у світі з’явилося стільки нової інформації, скільки нагромадила її вся попередня історія людства. А це значить, що розширюються і поглиблюються пізнання людини, межі самого пізнання. Це у свою чергу призводить до появи нових наук, кількість яких особливо помітно зросла на межі ХХ-ХХІ ст. Найбільш активно диференціювання торкнулося наукових галузей, що вивчають людину, особливо тих, які мають відношення до її буття. Однак у цих науках людина як об’єкт пізнання розглядається під різними кутами зору, так як кожна із них бачить у людині тільки свій об’єкт і предмет. Із цих позицій закономірним потрібно вважати появу валеології. Її виникнення стало можливим лише тоді, коли рівень знань про людину, зокрема, аспектів біології, генетики, фізіології, психології і багатьох інших сторін її життєдіяльності, досягнув достатньо високого рівня для створення інтегрованих знань із діагностики, прогнозу й управління станом організму, його взаємодією з навколишнім середовищем. Тим не менше потрібно визначити загальні основи взаємозв’язку валеології з іншими науками, об’єктом вивчення яких є людина, перш за все на основі того, що предметом валеології є здоров’я (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Взаємозв’язок валеології з іншими науками

Інформаційний простір валеології як інтегрованого освітнього курсу включає теоретичні та практичні надбання таких галузей знань, як біологія, психологія, педагогіка, філософія, філологія, фізична культура, етика, релігія тощо, з виокремленням валеологічного аспекту.

Медицина (анатомія, фізіологія, гігієна, санологія та ін.) розробляє нормативи забезпечення здоров’я, обґрунтовує систему знань і практичної діяльності щодо зміцнення і збереження здоров’я, попередження та лікування захворювань. Структурними щодо медицини вважають такі компоненти: науку про хвороби (патологію), науку про здорове середовище існування (гігієну), науку про механізми видужання (саногенез) і науку про суспільне здоров’я (санологію).

Біологія (загальна біологія, генетика, цитологія та ін.) досліджує закономірності життєдіяльності організмів у філогенезі, формує еволюційний погляд на природу здоров’я, створює цілісну картину біологічного світу.

Екологія забезпечує наукову основу раціонального природокористування, досліджує характер взаємовідносин «суспільство-людина – середовище» і розробляє оптимальні моделі їх побудови, формує знання про аспекти залежності здоров’я від навколишнього середовища.

Фізичне виховання і фізична культура забезпечують закономірності підтримання й удосконалення фізичного розвитку і фізичної підготовленості як невід’ємних характеристик здоров’я.

Психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини, стан психіки в різних умовах життєдіяльності, психологічні аспекти забезпечення здоров’я.

Педагогіка розробляє мету, завдання, зміст і технології валеологічної освіти та виховання, спрямованих на формування життєвостійкої мотивації на здоров’я і на дотримання здорового способу життя.

Соціологія виявляє соціальні аспекти підтримання, зміцнення і збереження здоров’я та унеможливлення факторів ризику здоров’я.

Політологія визначає роль, стратегію і тактику держави у забезпеченні і формуванні ціннісного ставлення до здоров’я своїх громадян.

Економіка обґрунтовує економічні фактори забезпечення здоров’я, економічні цінності здоров’я в аспекті благополуччя народу і безпеки держави.

Філософія визначає закономірності розвитку природи та суспільства, суб’єктом і об’єктом яких є людина. Через вплив на природу та суспільство, вона змінює їх, але сама, у свою чергу, підлягає впливу природних та суспільних чинників. Водночас формування філософського, діалектичного світогляду є суттєвим фактором у правильній оцінці ролі здоров’я в людському бутті.

Культурологія визначає мету і шляхи культурологічної підготовки людини, суттєвою частиною якої є валеологічна культура.

Історія простежує історичні корені, послідовність шляхів, засобів і методів підтримання здоров’я у світі, регіоні, в етносі.

Географія встановлює кліматогеографічну та соціально-економічну специфіку регіону, взаємовідношення людини із середовищем існування в аспекті адаптації людини і забезпечення здорового способу життя.

Зв’язок валеології з іншими науками має двосторонній характер. Використовуючи дані суміжних наук, валеологія сама може надавати вагомі результати для розвитку й конкретизації проблем людинознавства.