9.5. Формування статі та основні етапи психосексуального розвитку

На формування статі людини та статеву ідентифікацію впливають як біологічні, так і соціальні фактори.

Статева функція – єдина фізіологічна функція організму, що потребує для своєї реалізації дві різностатеві особи: чоловічу і жіночу.

Стать людини – це сукупність тілесних, фізіологічних, поведінкових та соціальних ознак, на основі яких індивіда вважають хлопчиком або дівчинкою. Процес формування та розвитку статевої функції в людини є складним. Під формуванням статі розуміють послідовну, узгоджену дію біологічних та соціальних детермінант.

Статеві особливості організму досить різноманітні. Ті з них, що носять найбільш виражений характер, називають статевими ознаками. Анатомічною ознакою статі є статева залоза – чоловіча (яєчко) та жіноча (яєчник). У яєчниках жінок утворюються жіночі гамети (яйцеклітини), у чоловічих (яєчках ) – сперматозоїди. Статеві клітини відрізняються від решти клітин. Ядро кожної клітини людського організму має 46 хромосом, з яких 44 (22 пари) є однорідними для чоловіка та жінки (аутосоми) і 2 (1 пара) є різними для них – статеві хромосоми. Їх набір утворюється при злитті яйцеклітини і сперматозоїда та зумовлює розвиток статевих залоз в ембріона. При наборі 46 XХ формуються жіночі статеві залози, при 46 ХY – чоловічі.

У момент запліднення створюється генетична стать, що визначає майбутню генетичну програму організму (рис. 9.1). Проте до 6 тижня утробного розвитку ембріона його стать практично визначити неможливо.

Фізікальні детермінанти статевої належності

Проміжна детермінанта

Соціально-психологічні детермінанти

Рис. 9.1. Формування статі людини (за Г.С. Васильченком, 1977): А – яєчка; В – яєчники; С – сперматозоїди; D – яйцеклітини; Е – андрогени; F – естрогени.

Первинні зародкові гонади недиференційовані. Їх диференціація відбувається під впливом Н-У антигену, який є характерним лише для чоловічого організму. Саме він програмує перетворення зародкових гонад чоловічої статі в сім’яники. При відсутності яєчок, незалежно від генетичної статі, зовнішні і внутрішні статеві органи розвиваються за жіночим типом. Це етап гонадної статі. Так як гонадна стать визначає здатність статевих залоз утворювати ті або інші статеві клітини (сперматозоїди і яйцеклітини), то вона відповідає репродуктивній функції, яка належить тій чи іншій статі. Таким чином, істинна стать відображає роль організму у відтворенні потомства.

Чоловічі та жіночі статеві гормони, які виділяються залозами, впливають на формування відповідних чоловічих чи жіночих внутрішніх репродуктивних органів і зовнішніх геніталій плоду, а також на диференціювання нервових шляхів, певних відділів мозку, що регулюють статеві відмінності в поведінці. З моменту вироблення гормонів на зміну гонадної статі приходить гормональна стать. Чоловічі внутрішні геніталії формуються на 8-10 тижні вагітності, жіночі – пізніше. На ранніх етапах розвитку плоду відбувається диференціація гіпоталамусу за чоловічим або жіночим типом, а також пов’язані з нею різниця в секреції гонадотропних гормонів та поведінці. Отже, формування статі в антенатальному періоді розвитку біологічно є детермінованим. Адже гормональна стать, статева диференціація мозку та генітальна морфологія – це природно задані матриці розвитку.

У постнатальному періоді біологічні фактори статевого диференціювання доповнюються соціальними. При народженні дитина має тільки єдину зовнішню ознаку статі – будову зовнішніх статевих органів, яка визначає громадянську стать суб’єкта. Відповідно до громадянської статті батьки виховують дитину. Залежно від статі у батьків та оточення виникають певні відношення до дитини, які поряд із загальною схемою її тіла та зовнішності призводять до первинної статевої ідентифікації – дитина називає себе хлопчиком чи дівчинкою. Це стать виховання. Даний період є основним для формування та виховання статевої самосвідомості дитини аж до періоду статевої зрілості.

У процесі статевого розвитку виділяється пубертатна стать, пов’язана із статевим дозріванням, формуванням вторинних статевих ознак, що сприяють ствердженню статевої самосвідомості і формуванню психічної статі суб’єкта.

Дитина чітко може визначити свою стать у 2 - 3 роки, але елементи відповідної статевої ідентифікації стійко формуються у 4 - 5 років. У цей період дитина вибирає зовнішню модель поведінки представника відповідної статі.

У 7-8 років у дитини виробляється власна думка, яку вона вважає відповідною до своєї поведінки. У цей час вона починає соромитися тих проявів, які, з її точки зору, властиві для протилежної статі.

Перший період статевої ідентифікації особистості триває до настання періоду статевого дозрівання і визначається соматичними факторами: будовою тіла, виразом обличчя, ходою, манерою поведінки тощо.

Другий період характеризується початковим етапом статевого дозрівання (пубертатний період) і становленням статевої функції. У цей час розвиваються вторинні статеві ознаки відповідно до гормональної статі.

Протягом періоду статевого дозрівання в підлітків з’являються специфічні сексуальні інтереси та потяги до протилежної статі. При цьому суттєвий вплив має навколишнє середовище та однолітки. Якщо біологічні і соціально-психологічні фактори статі співпадають у цей час, то вони розвиваються у подальшому в одному напрямі, якщо не співпадають, то можуть викликати непередбачену психосексуальну ідентифікацію та орієнтацію особистості. У цьому випадку набувають рівнозначності як соціальний так і генетичний чинники.

У дівчат цей період починається раніше, ніж у хлопчиків, і проходить ряд етапів (табл. 9.1). Спочатку спостерігається прискорений ріст тулуба, особливо кісток тазу, інтенсивний розвиток статевих органів та молочних залоз, оволосіння лобка, з’являються перші нерегулярні менструації. Потім форми тіла округлюються, особливо таз і стегна, виникає жіночий тип гортані з високим голосом, закінчується формування молочних залоз, настають регулярні менструації.

За умови нормального фізіологічного розвитку в жінки поряд із жіночими статевими гормонами (естрогенами) в її яєчниках і в корі надниркових залоз виробляється невелика кількість і чоловічих гормонів (андрогенів), у яких ефект впливу протилежний. Тому в тих випадках, коли андрогени переважають нормальну свою концентрацію в жінки, вона втрачає жіночність і набуває чоловічого зовнішнього вигляду.

У хлопчиків статеве дозрівання починається на 2-3 роки пізніше, ніж у дівчаток. Приблизно у віці 11 - 12 років починається посилений ріст тулуба, збільшення статевих органів і оволосіння лобка. Через 1 - 2 роки відбувається інтенсивний розвиток плечового пояса, змінюється тембр голосу, з’являються перші полюції, завершується формування всіх вторинних статевих ознак, що призводять до змужніння (росту вусів, бороди, формується чоловічий тип гортані з кадиком, низький голос, періодичні сім’явиверження у сні).

Таблиця 9.1

Послідовність появи окремих ознак статевої зрілості у дівчаток і хлопчиків за H. Seckel (1946) з корекцією Г. Б. Дерягіна (2002)

Вік, роки	Хлопчики	Дівчатка
9-10	-	ріст кісток тазу, округлення сідниць; підвищення навколососкової ділянки
10-11	початок росту зовнішніх геніталій	початок росту молочних залоз; ріст волосся на лобку
11-12	активність секреції передміхурової залози	ріст зовнішніх і внутрішніх геніталій
12-13	ріст волосся на лобку (спочатку за жіночим типом)	збільшення молочних залоз; пігментація ареолів сосків
13-14	швидкий ріст зовнішніх геніталій; затвердіння навколососкової ділянки	ріст волосся у пахвинних западинах; початок менструації (коливання від 9 до 17 років)
14-15	ріст волосся у пахвинних западинах, пушку на верхній губі; початок зміни голосу	установлення менструального циклу; оволосіння на лобку за жіночим типом
15-16	зрілі сперматозоїди (у середньому – 15 років, коливання від 11 до 17 років)	вугрі; більш низький голос; менструації набувають регулярного характеру; зупинка росту скелета
16-17	ріст волосся на обличчі і тулубі; чоловічий тип росту волосся на лобку; вугрі
21	зупинка росту скелета

Статеві ознаки у чоловіків обумовлені дією чоловічого статевого гормону – тестостерону, який продукується в яєчках. У них виробляється невелика кількість естрогенів. У випадках, коли виникає патологічне гормональне зрушення, збільшення концентрації гормонів – естрогенів, юнаки набувають жіночого вигляду.

Завершення періоду статевого дозрівання пов’язане із формуванням репродуктивної системи як у чоловіка, так і в жінки. Завдяки фізіологічному дозріванню, розвитку духовної зрілості поступово формується зріла статева свідомість, що дозволяє контролювати свою сексуальну поведінку.

Процес формування статі людини супроводжується психосексуальним розвитком. У психосексуальному розвитку виділяють ряд послідовних етапів.

Основні етапи психосексуального розвитку:

І етап. Формування статевої самосвідомості, усвідомлення належності до статі (1-5 років). Цей етап виникає під впливом мікросоціального середовища, але значною мірою детермінований статевою диференціацією мозку в пренатальному періоді. Формується свідомість власної статевої належності та людей з оточення, завдяки поясненням дорослих. Стать є першою категорією, у якій дитина осмислює себе як індивідуальність. Маленькі діти називають свою стать, але, чому це так, пояснити не можуть. До 5 років дитина допускає зворотність статі. Цей етап отримав назву номінативної статі.

У 5-6 років у дитини формується статева ідентичність не на номінативному рівні, а як єдність переживань та рольової поведінки. У цей період у неї виникає впевненість у незворотності статі, після чого спроби змінити статеву самосвідомість дитини є малоуспішними. На цьому етапі дитяча допитливість спрямована на з’ясування причин появи на світ дітей і вивчення статевих ознак (до 70 % дітей розглядають статеві органи і демонструють їх один одному). Мікросоціальне середовище в цей період обмежується близькими родичами, серед яких особливу роль відіграє мати та невелика кількість однолітків. Нормою в завершальній фазі цього етапу при визначенні дитиною статі близьких до неї осіб рівнозначну роль мають усі ознаки статевої належності (зовнішній вигляд, одяг, будова тіла і статеві органи).

Таким чином, у динаміці засвоєння статевих ролей та статевої ідентичності в дошкільнят розрізняють три періоди: 1) період статевих відмінностей; 2) номінативної статі; 3) статево-рольової ідентифікації.

II етап. Формування стереотипу статево-рольової поведінки (5-12 років). На цьому етапі сім’я – первинне середовище статево-рольової соціалізації. Тому виникає вибір статевої ролі, що є найбільш відповідною до психофізіологічних особливостей дитини та ідеалам чоловіка або жінки.

У цей період відбувається навчання спілкуванню з однолітками, удосконалюються та диференціюються емоційні реакції, формується характер. Але цьому вікові властиві недостатній розвиток волі, імпульсивність поведінки, цікавість, довірливість, наслідування. Батьки та їх взаємні стосунки стають об’єктом пильної уваги і наслідування.

З початком навчання в школі змінюється роль сім’ї у статевій соціалізації дитини, що пов’язано з розширенням кола самостійного спілкування, зростанням можливості усвідомлення статевих відмінностей. Характерним стає усвідомлення, що батьки – це не тільки тато і мама, а й представники протилежної статі.

Правильна статево-рольова поведінка батьків визначає формування адекватної статевої ролі в дитини. При емоційно стриманому, вимогливо-владному ставленні матері і ласкавому, вседозволяючому ставленні батька дівчатка часто виявляють маскулінну, а хлопчики – фемінінну поведінку. При спілкуванні з однолітками, у першу чергу в статево-рольових, «сімейних» іграх, що потребують виконання визначених ролей, апробується і закріплюється вибрана статева роль, яка відображає різні аспекти людських взаємин, у тому числі й сексуальних. Такого роду «сімейні» ігри, залежно від інформованості дітей, можуть відображати великий діапазон статево-рольової поведінки дорослих: від наслідування поведінки батьків – до імітації статевого акту. У цей час ігри та заняття хлопчиків мають маскулінну спрямованість, а дівчаток – фемінну. На цьому етапі типовими є розподіл колективу і протиставлення один одному за статевими ознаками (статева гомогенізація). Період статевої гомогенізації – це час статево-рольового розвитку через самовизначення в системі статево-рольових стандартів. Саме цей розвиток включає виникнення інтересу до протилежної статі, що супроводжується залицянням. Це час розширення і поглиблення статево-рольової типізації переживань і поведінки.

III етап. Формування психосексуальних орієнтацій (12 - 26 років). На цьому етапі досягає максимуму функціонування ендокринної системи, у тому числі й статевих залоз. У цей же час спостерігається морфофункціональний та соціальний перехід від дитинства до зрілості. У ньому виділяють два вікові періоди: перший – пубертатний (підлітковий), другий – перехідний. Підлітковий вік є критичним періодом формування сексуального потягу; на основі індивідуальних особливостей темпераменту і характеру формується особистість.

У підлітків виникає перегляд набутих догм і свого становища в сім’ї, виробляється власний світогляд, розвиваються вищі емоції, формується суспільне уявлення й соціальна свідомість, адекватна оцінка своїх здібностей. При відсутності взаємного розуміння в сім’ї підліток тільки в групі може повною мірою здобути цікаву для нього інформацію, обговорити важливі для нього проблеми. Потреба в самоствердженні і самовираженні знаходить вихід або в організованих колективах, де керівник стає старшим товаришем, або у неформальних групах. І в тих, і в інших формуються різні ідеали поведінки і спілкування між статтю, еталони мужності і жіночності.

При відсутності цілеспрямованого статевого виховання створюються передумови для різного роду сексуальних порушень.

Особливістю цього етапу є формування психосексуальних орієнтацій, що зумовлюють у подальшому вибір об’єкта потягу (людина, тварина, фетиш) з його індивідуальними особливостями (статева приналежність, зовнішній вигляд, будова тіла, поведінка тощо). На цьому етапі умовно виділяють три стадії, на яких відповідно формується платонічне, еротичне і сексуальне лібідо. Платонічне лібідо розвивається у двох фазах: 1) дитяча закоханість, бажання духовного спілкування; 2) їх реалізація: безпосередній період залицяння та платонічного спілкування підлітків. Еротичне лібідо формується також у двох фазах: еротичні фантазії та еротичні пестощі та ігри. При переході від платонічної стадії до еротичної виникає інтерес до інтимних взаємин статі, читання еротичної літератури. Між еротичною і сексуальною стадіями чіткої межі становлення лібідо провести неможливо. Сексуальні фантазії тісно входять в еротичну стадію. Вони характерні для першої фази формування сексуального лібідо, яким закінчується період статевого дозрівання. Друга фаза формування сексуального лібідо пов’язана з реалізацією сексуальних фантазій, що відповідає перехідному періоду становлення сексуальності, на який припадає вік від 18 до 26 років. У цей період, як правило, починається статеве життя.

Після завершення формування лібідо і психосексуального розвитку настає період зрілої сексуальності.

Поділ психосексуального розвитку на етапи є умовним, тому що статева самосвідомість, статева роль і психосексуальна орієнтація тісно пов’язані між собою. Це динамічні структури, які змінюються не тільки у процесі їх формування, але й протягом усього наступного життя.