9.4. Формування репродуктивної поведінки в молоді

Формування у школярів правильної репродуктивної поведінки повинно починатися з відповідної установки.

Репродуктивна установка складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляється у взаємодії всіх трьох компонентів.

Когнітивний компонент відображає орієнтацію на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їхніми народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її сприятливе завершення. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов’язані з народженням тієї чи іншої кількості дітей. Поведінковий компонент характеризує мотивацію до народження.

Школярів доцільно ознайомити з перспективами планування сім’ї. Адже, перед вступом до шлюбу, молоді люди повинні знати, що народжуваність дітей тісно пов’язана з рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, демографічними показниками, генетичними факторами та морально-етичними нормами.

Репродуктивна установка повинна бути спрямована на потребу в дітях, які відіграють позитивну роль у подружньому житті, урізноманітнюють і збагачують міжособисті зв’язки в сім’і, розширюють сферу її інтересів і потреб, дають батькам емоційне задоволення самим фактом появи на світ, а також своїми успіхами, неповторною діяльністю, що наповнює життя батьків новим змістом.

Одним із важливих завдань формування репродуктивної свідомості молоді є інформування її про оптимальний вік народження дітей та інтервали між пологами.

З медичної точки зору вважається оптимальним народження жінкою першої дитини у віці 19-28 років, наступних дітей – до 40 років. У жінки 17-18 років народження дитини може проходити з ускладненнями у зв’язку з незрілістю деяких систем організму. Народження першої дитини після 30 років підвищує ймовірність патології в дітей та ускладнень пологів. За даними А.М. Громової, В.К. Ліхачова із співавторами (2000) після 35 років у жінок більш ніж у два рази збільшується можливість мати дитину з хромосомною патологією –1/185 (до 35 років – 1/510), від 40 до 44 років така можливість становить 1 випадок на 63 народжень, після 45 років – 1 випадок на 24 народжень, тобто у 21 раз більше, ніж до 35 років.

Реалізація репродуктивної функції подружньої пари потребує знання найбільш оптимальних інтервалів між народженням дітей, адже народження дітей з інтервалом менш одного року, з одного боку, ослаблює організм жінки, а з іншого, – за даними вчених, смертність серед дітей, народжених з інтервалом менш одного року, удвоє більша, ніж серед дітей, котрі народилися з інтервалом у два і більше років. Плануючи терміни народження дітей, молодь повинна орієнтуватися на оптимальну різницю у віці 2,5-4 роки. Однак правильне рішення про різницю у віці між дітьми повинно виходити перш за все з міркувань можливості забезпечити умови догляду і виховання дітей батьками.

Як компоненти репродуктивної установки, можуть бути також психологічні, соціальні та економічні мотивації. При сприятливих взаєминах подружжя, орієнтованих на народження певної кількості дітей, вірогідність їх народження вища, ніж при несприятливих взаєминах у сім’ї.

Разом з тим готовність до реалізації репродуктивної функції сім’ї пов’язана з опануванням знань фізіологічних особливостей перебігу вагітності як у психологічному, так і у фізичному станах.

Таким чином, на прийняття рішення із репродуктивної сфери мають вплив розподіл обов’язків у сім’ї, наявність або відсутність системи цінностей у сім’ї, сформованої за певних умов.

Крім того, репродуктивна установка молоді повинна бути спрямована на уникнення небажаної вагітності. Тому збереження репродуктивного здоров’я тісно пов’язане з формуванням контрацептивної культури, яка передбачає застосування різних форм контрацепції і профілактику аборту. Загальновідомо, що непоправної шкоди як соматичному, так і репродуктивному здоров’ю завдають аборти. Саме аборти впливають на фертильність жінок, перебіг наступних вагітностей та пологів.

Молодь повинна знати основні причини, що призводять до абортів: відсутність сексуальної культури, соціальна невлаштованість, невпевненість у чоловікові як батьку, соціально-економічні негаразди в суспільстві тощо.

Аборт – медична, соціальна і психологічна проблема. З медичної точки зору раптове видалення плоду перериває перебіг фізіологічних процесів, які з’являються в організмі жінки у зв’язку із вагітністю. Це сприяє порушенню нормальної життєдіяльності всього організму, а особливо нервової та ендокринної систем. Результатом абортів часто є запальні процеси статевих органів, порушення менструального циклу, а також безпліддя. Особливо небезпечний аборт тяжкими ускладненнями для неповнолітніх, у яких ще не завершено формування репродуктивної системи. За даними учених, особливо небезпечним є перший аборт, який призводить до запальних процесів, що є однією з причин безпліддя. Таким чином, жінка назавжди втрачає здатність бути матір’ю.

За оцінками фахівців найбільша кількість кримінальних абортів, викиднів і передчасних пологів зустрічається серед неповнолітніх. Серед жінок, госпіталізованих з ускладненням після аборту, кількість підлітків у віці до 18 років складає близько 38 %. Фізіологічна і психологічна неготовність багатьох дівчаток-підлітків до виношування дитини супроводжується значною кількістю ускладнень під час вагітності і пологів, народженням недоношених, хворих і травмованих малюків. Окрім фізичного навантаження, незріла особистість юної вагітної, зазвичай, відчуває глибокі емоційні травми. Для більшості юних матерів їх материнство є настільки небажаним, що вони під час вагітності здійснюють кримінальні спроби до її переривання.

Особливо важкі наслідки вагітності юних для народжених дітей. Більшість з них залишають своїх дітей «напризволяще». До 15 % новонароджених, залишених у пологових будинках, – це діти юних матерів. Приблизно така ж кількість малюків, народжених підлітками, «тимчасово» утримується в будинках дитини у зв’язку з неспроможністю матері виконувати свої материнські обов’язки.

Із психологічної точки зору аборт для жінки є негативним стресовим фактором, оскільки вона перериває нове життя. У результаті з’являються симптоми посляабортного синдрому: зниження самоповаги, відчуття провини, депресія, що проявляється зміною настрою, утратою інтересу, нездатністю приймати адекватні рішення, втрата довіри до протилежної статі (чоловіка).

Аборт є негативним чинником і з економічної точки зору. За офіційною статистикою останніх років, на кожні пологи в Україні припадає близько 2 абортів. Турбує той факт, що зростає число абортів, зроблених не в медичних закладах. Те, що в Україні збільшується щорічно кількість абортів, у тому числі серед неповнолітніх, можна пояснити не лише об’єктивними факторами (брак контрацептивів, недостатність інформації із запобігання вагітності), але й особливостями менталітету та поведінки, що засновані на традиційному уявленні про те, що регулювання народжуваності покладається лише на жінку.

У зв’язку з тим що подружні пари не обговорюють питання запобігання вагітності, аборт використовується як засіб контрацепції. Реального зниження кількості абортів можна досягти в разі використання сучасних методів контрацепції. На сьогодні в Україні різними засобами контрацепції користуються лише близько 20% жінок фертильного віку.

Таким чином, виникає необхідність у створенні програми статевого виховання підростаючого покоління, що включатиме тематику планування сім’ї, дасть можливість отримати знання з гармонізації інтимних стосунків і грамотного застосування контрацептивів.