8.5. Засоби фізичного виховання в забезпеченні здоров’я

Фізичні вправи впливають на стан здоров’я людини в будь-якому віці. У період росту вони сприяють гармонійному формуванню організму, підвищенню його функціональних резервів і захисних сил, вихованню необхідних рухових навичок.

Фізичні вправи залежно від спрямованості, інтенсивності та тривалості можуть викликати тренувальний (оздоровчий), відновлювальний або лікувальний ефект. Вони можуть бути засобом оздоровчого тренування і за рахунок додаткових фізичних навантажень забезпечувати раціональний обсяг рухової активності або засобом активного відпочинку, що знижує втому, відновлює і стимулює працездатність.

За своєю фізіологічною дією навантаження, що використовуються для активного відпочинку та фізичного тренування, протилежні. Виконання будь-якої тренувальної вправи супроводжується напруженою діяльністю найважливіших функціональних систем організму (кровообігу, дихання, регуляторних механізмів центральної нервової системи), що в процесі тренування призводить до поліпшення адаптаційних можливостей і розширення функціональних резервів.

Засоби активного відпочинку зменшують зміни в діяльності найважливіших систем організму, викликані роботою, а наступне навантаження виконується при більш економних реакціях цих систем. У результаті активного відпочинку відбувається перебудова регуляції функції внутрішніх органів, що полегшує подальшу діяльність. Найбільш ефективний активний відпочинок пов’язаний зі зміною виду діяльності. Втома, розвинена в процесі фізичної праці, знімається і відновлення працездатності відбувається швидше в умовах іншої за характером м’язової діяльності.

Перевага активного відпочинку проявляється лише тоді, коли організм не дійшов до стадії вкрай глибокого стомлення, що порушує нормальний функціональний стан. При використанні активного відпочинку важливе значення мають інтенсивність навантаження, відповідність його напруженості попередньої роботи, функціональному стану організму та віковим особливостям, а також послідовність включення в роботу різних м’язових груп (залежно від їхнього навантаження під час трудової діяльності).

Основною формою активного відпочинку в процесі праці є виробнича гімнастика, характер якої залежить від виду трудової діяльності (професійної групи). Для кожної професії розроблені спеціальні комплекси вправ. На дозвіллі в якості активного відпочинку використовують рибну ловлю, полювання, повільні танці, деякі види туризму, пішохідні прогулянки або їзду на велосипеді з невеликою швидкістю. Навантаження, що використовують для активного відпочинку, у середньому становлять менше 40% МПК (максимального споживання кисню).

Величина тренувальних навантажень складає 50-70% МПК. Як правило, вони належать до II і III зон інтенсивності. Енергетична вартість таких фізичних вправ в осіб 20-29 років коливається в межах 9-14 МЕТ, 30-39 років – 7-11 МЕТ, 40-49 років – 6,6-10 МЕТ, 50-59 років – 5,5-8 МЕТ. Метод проведення цих вправ – безперервний і змінний. Тільки тренованими людьми допустиме застосування інтервальним методом високо-інтенсивних вправ, рівних 80-85% МПК (IV зона), з метою підтримки або вдосконалення фізичного стану. Зазвичай, навантаження в діапазоні 85-100% МПК (IV зона) використовують у вигляді контрольних вправ для тестування фізичних можливостей. Їх застосування в оздоровчому тренуванні обмежене.

Оздоровчі тренування відрізняються від спортивних. Мета оздоровчого тренування – підвищення функціональних можливостей, фізичного стану і зміцнення здоров’я людини. Навантаження оздоровчого характеру повинні бути чітко індивідуальними та раціонально збалансованими за спрямованістю, потужністю й об’ємом відповідно до віку і рівня фізичного стану.

Регулярні та правильно дозовані фізичні навантаження стимулюють і регулюють обмін речовин і діяльність найважливіших функціональних систем, є засобом цілеспрямованого впливу на організм. Під впливом занять фізичними вправами розширюються функціональні та адаптаційні можливості серцево-судинної та дихальної систем, опорно-рухового апарату, підвищується активність ферментативних реакцій, зростає інтенсивність окислювально-відновних процесів у тканинах. Систематичне тривале застосування фізичних вправ сприяє підвищенню резистентності (опірності) організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: гіпоксії (кисневого голодування), перегрівання, перевантаження при прискоренні, охолодженні, радіації, а також до різних стресових ситуацій.

Найважливішим результатом тренування є збільшення енергетичної ємності м’язової клітини, в основному за рахунок аеробного окислення енергопродукції. Роль м’язової тканини як обмінного органу зростає. У процесі адаптації до фізичних навантажень покращується скоротлива функція міокарда, знижується його потреба в кисні, підвищується вміст глікогену, білкових сполук і ферментів, необхідних для інтенсивної та тривалої роботи. Перебудова нейрогуморальних механізмів регуляції сприяє економізації роботи серця в стані м’язового спокою або при дозованих навантаженнях і найбільшої мобілізації резервів при максимальних навантаженнях. При одній і тій же продуктивності серця у тренованих осіб вимоги до кровотоку та забезпечення міокарда киснем значно нижчі, ніж у нетренованих, а швидкість кровотоку вище. Здатність до зниження обсягу кровообігу у тренованих людей без розвитку недостатності в діяльності серця при фізичних навантаженнях обумовлюється підвищенням ефективності використання кисню міокардом.

Сприятливий вплив фізичні вправи надають на артеріальний тиск (відбувається нормалізація його як при схильності до підвищення, так і зниження); поліпшуються показники периферичного кровообігу.

Незважаючи на вік людини, регулярні заняття фізичними вправами позитивно впливають на всі системи організму.

Найважливішим результатом оздоровчого фізичного тренування є зменшення частоти виявлення факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, зміна їх співвідношення та ступеня вираженості не тільки в осіб молодого віку, а й старших вікових груп. За даними дослідників, в осіб, що самостійно займаються фізичними вправами і мають багаторічний стаж занять, ризик розвитку серцево-судинних захворювань у 50 % випадків був відсутній, у 38,9 % – мінімальним і тільки в 11,1 % – явним, тоді як в осіб, які не займалися фізичними вправами, – при інших рівних умовах (вік і характер трудової діяльності) – він був відсутній тільки в 5,6 % випадків, у 44,4 % – був мінімальним, у 33,3 % – явним, а в 16,  % – вираженим. Водночас відсоток факторів ризику (паління, надлишкова маса тіла та ін.) серед осіб, які регулярно займаються фізичними вправами, менший. Дані дослідження засвідчують, що на частоту ризику серцево-судинних захворювань нарівні з раціональною руховою активністю великий вплив мають характер харчування, режим праці та відпочинку.

Під впливом фізичних навантажень оздоровчої спрямованості змінюються і морфофункціональні характеристики дихальної системи: зміцнюються дихальні м’язи, поліпшується функція зовнішнього дихання, відбувається фізіологічно доцільний розвиток капілярної мережі, зростає пристосовність дихальної системи до фізичних навантажень. Поліпшується ефективність альвеолярної вентиляції, у результаті підвищується насичення крові киснем.

Заняття фізичними вправами впливають на функціональний стан нервової й ендокринної систем. Підвищується врівноваженість і рухливість нервових процесів, працездатність нервових центрів, удосконалюється діяльність аналізаторів. Поліпшується пам’ять, знижується дратівливість, нормалізується сон. Посилюються функціональні можливості щитовидної залози, надниркових залоз.

Особливо помітних зміни зазнає опорно-руховий апарат: удосконалюються кровопостачання та нервова регуляція, у м’язах підвищується активність ферментів, що прискорюють аеробні й анаеробні реакції. Треновані м’язи володіють більш швидкою мобілізацією джерел енергопродукції і більш швидким відновленням у період відпочинку. Зміцнюються зв’язки, збільшується рухливість суглобів кінцівок і хребетного стовпа навіть в осіб похилого віку.У результаті правильно побудованого тренування вдосконалюються та розвиваються рухові навички і фізичні якості (витривалість, швидкість, сила, гнучкість, координація рухів).

При використанні адекватних фізичних навантажень, відповідних до функціональних резервів організму, через 8-10 тижнів занять загальна фізична працездатність і аеробна продуктивність підвищуються на 10-25%. Треновані люди значно менше хворіють, і захворювання в них протікають легше. Серед людей, які займаються фізичною культурою, спостерігаються зменшення частоти травматизму на виробництві, а також зниження професійної захворюваності.

Надмірні навантаження, як і повна відсутність фізичної активності, здатні чинити негативну, шкідливу дію на організм. Якщо передозування значне, спостерігаються порушення, які найчастіше виражаються у синдромі перенапруження міокарду. Морфологічно виявляється широкий діапазон змін від гіпертрофії та дистрофії міокарда різного ступеня до виникнення інфаркту міокарда (А.Г. Дембо, 1970). Досвід спостережень над людьми, які займаються фізичними вправами, показує, що профілактична, оздоровча роль занять найбільшою мірою проявляється при початку використання їх у юності і продовження в зрілі роки, середньому та літньому віці.