7.3. Алкоголізм: медико-біологічні та соціально-психологічні причини і наслідки

Причини алкоголізму. Алкоголізм – хронічне захворювання, що характеризується патологічною потребою людини в алкоголі та виявляється психічною і фізичною залежністю, здійснює невдалі спроби кинути пити та продовжує зловживати, не дивлячись на негативні соціальні та професіональні наслідки. Алкоголізм, зазвичай, заважає соціальній адаптації та роботі, а також провокує багато інших видів деструктивної поведінки. Причин, які сприяють розповсюдженню алкоголізму, – безліч. У виникненні та проявах алкоголізму в кожної окремої людини неминуче знаходять відображення індивідуальні особливості, тип вищої нервової діяльності, темперамент, характер, рівень загальної культури. Одне з перших місць серед причин алкоголізму займають соціальні обставини. Незацікавленість своєю роботою, низька політична й соціальна активність, особливо серед малозабезпечених верств населення, погані житлові умови, мізерність культурних інтересів, незадоволеність соціальним станом – це причини важкого пияцтва, до якого люди нерідко вдаються як до засобу забуття. Майбутні алкоголіки часто ростуть у неповних сім’ях, їх зв’язок із батьками зазвичай порушений. Вони частіше відчувають себе ізольованими, одинокими, частіше страждають від сором’язливості, знаходяться в стані депресії та відчувають ворожість. Для них характерна аутодеструктивна поведінка та незрілість сексуальної поведінки.

Поряд із цим варто мати на увазі, що зростання добробуту саме собою зовсім не вирішує проблеми алкоголізму, що підтверджується на прикладі багатьох економічно розвинутих країн. Соціальна система здатна як створювати привід і мотиви для прийому спиртного, так і обмежувати його вживання. Обмеження може бути формальним (законодавчим) і неформальним (моральним). Чим менше в особи можливостей для подолання важких і незвичних ситуацій, тим швидше людина вдається до спиртного і тим менша ймовірність вольового впливу, спрямованого проти споживання алкоголю. Пияцтво як наслідування «без причини» поширюється швидше при байдужому ставленні до нього оточуючих. Найбільше піддаються небезпеці алкоголізму молоді, психічно незрілі індивіди (так зване «пияцтво молодих»). Для них уживання спиртного показник зрілості, самостійності й мужності. Не можна недооцінювати в розвиткові алкоголізму і вплив найближчого, безпосереднього оточення (батьків, друзів).

Численними медико-біологічними та соціологічними дослідженнями доведено, що алкоголізм відбивається на всіх сторонах індивідуального й суспільного життя. Під впливом алкоголю людина втрачає почуття відповідальності перед суспільством і державою, чинить правопорушення, завдає шкоди виробництву, знижує продуктивність праці. Алкоголізм призводить до прогулів та інших порушень трудової дисципліни, аварій і загибелі людей. Падіння моральності й добробуту значної частини населення пов’язане саме з алкоголізмом.

Не тільки постійне, але й періодичне вживання спиртних напоїв заподіює велику шкоду здоров’ю, нерідко веде до руйнування сім’ї, згубно відображається на вихованні дітей. За даними ВООЗ, алкоголізм є причиною кожної третьої смерті від серцево-судинних захворювань, хвороб печінки, шлунка, нирок, травматизму, особливо транспортного, самогубств. При одноразовому прийомі значних доз алкоголю може розвинутися гостра алкогольна інтоксикація, що часто закінчується смертю.

Виділяють чотири групи факторів, що сприяють алкоголізації:

1. порушення соціального середовища (неповна сім’я, алкоголізм у сім’ї, негативний психологічний клімат, неправильне сімейне виховання тощо);

1. індивідуальні особливості особистості (спадкова схильність до психічних хвороб, алкоголізм, важкі соматичні хвороби, нейроінфекції в дитячому віці, розумова відсталість);

2. індивідуально-психологічні особливості й нервово-психічні аномалії особистості (невротизація, психопатія, патохарактерологічний розвиток особистості);

4) моральна незрілість особистості (негативне ставлення до навчання, вузьке коло інтересів, відсутність суспільно-політичної активності).

Усі ці фактори порушують «поріг» психосоціальної адаптації людини, підвищуючи його чутливість до патогенних впливів соціального та біологічного значення.

Алкоголіками стають близько 10 % людей, які вживають алкоголь. Серед кровних родичів осіб, які зловживають спиртним, спостерігається більш висока частота алкоголізму, ніж у загальному у населення. Крім цього, алкоголізм частіше розвивається в біологічних дітей алкоголіків, ніж у їх прийомних дітей; цей факт припускає, що причиною схильності до алкоголізму є генетичний або біохімічний дефект.

Сприяє росту алкоголізму недостатня санітарно-освітня робота серед дітей і молоді, незадовільна протиалкогольна робота, невміння організувати своє дозвілля, поблажливе ставлення до алкоголізму та пияцтва значної частини населення.

Вплив алкоголю на організм. Дія алкоголю на організм досить складна, та вже досліджена на належному рівні. Учені з’ясували, якщо хоча б один раз випити сто грамів горілки, то в головному мозку людини гине дуже багато активних клітин. А конкретніше – 7,5 тис. нервових клітин. Відомо, що нервові клітини не поновлюються. Вони закладаються в організмі людини тільки при її народженні (від 14 до 17 млрд.) і потім упродовж усього життя вони витрачаються. З їхньою допомогою людина думає, запам’ятовує, творить.

Під впливом алкоголю відбувається подразнення слизової оболонки ротової порожнини, що поширюється на слизові стравоходу, шлунка, кишківника. Подразнення слизової шлунка викликає посилену секрецію його залоз; концентрація соляної кислоти збільшується, але травна спроможність шлункового соку падає. Іде нагромадження великої кількості слизу. Усе це порушує функцію травлення. Зловживання алкоголем, як правило, призводить до виснаження функції залозистого апарату з розвитком повної ахілії (відсутність у шлунковому соку соляної кислоти та пепсину). Алкогольні гастрити нерідко супроводжуються ентероколітами з неминучим втягненням у патологічний процес підшлункової залози та печінки. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки – часта патологія алкоголіків.

Усмоктування алкоголю й надходження його в кров відбувається швидко. У крові алкоголь затримується порівняно недовго. Проте в мозку, печінці, шлунку та інших важливих органах нагромаджується й затримується до 15-20 днів. Повторні прийоми затримують алкоголь у цих органах на ще більш тривалий період. Виділяється ж з організму алкоголь украй поволі. Здатність алкоголю розчинятися переважно в ліпідах, що входять у великій кількості у склад клітин головного й спинного мозку, зумовлює частоту уражень центральної нервової системи при алкоголізмі. Настає зміна психічної сфери.

Клінічно в людини спочатку розвиваються явища астенічного синдрому з нестійкістю настрою, підвищеною навіюваністю та дратівливістю. Настає невпевненість у собі, статева слабкість, розлад сну, травлення тощо. Поступово виникають психопатоподібні зміни: погіршується характер, людина стає егоцентричною, грубою, похмурою, недовірливою; інколи розвиваються підвищена самовпевненість, благодушність, схильність до одноманітного примітивного (алкогольного) гумору, критичність ставлення до себе. Наростає зниження пам’яті, уваги, спроможності до синтетичного мислення, художньої творчості. Різко падає працездатність. Після стадії явищ-попередників (похмільний стан, епізодичні галюцинації, страх та ін.) у хворого виникають деліріозні (безумні) й судомні синдроми або тривалі алкогольні психози. Одним із найважчих наслідків алкоголізму є розвиток симптомокомплексу наркоманної залежності, що виражається в появі патологічного потягу до спиртного, утраті почуття міри й контролю за кількістю алкоголю (абстиненція). Синдром похмілля характеризується нервово-вегетативними симптомами (тремтінням рук, усього тіла, пітливістю, сухістю в роті, вестибулярними розладами тощо). Нерідко в алкоголіків розвиваються депресивні й параноїчні стани, виникають характерні сновидіння, що нагадують білогарячкові розлади. У зв’язку з перенесеними алкогольними психозами настає зниження інтелекту, виражений стан недоумства. Порушення функціонування всіх органів і систем призводить (за відсутності своєчасного лікування) до незворотної деградації особистості та смерті.

Дипсоманія (запій) є особливим алкогольним захворюванням. Для дипсоманії характерні гострі непереборні потяги до алкогольного сп’яніння, що виникають раптово. При цьому споживається величезна кількість алкогольних напоїв, зникає апетит до звичайної їжі. Алкоголізм є причиною загострення багатьох хронічних захворювань. Систематичне вживання спиртних напоїв призводить до дистрофічного й жирового переродження серцевого м’яза, сприяє розвиткові хронічної ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда. Ураження коронарних судин і судин головного мозку в осіб, котрі зловживають алкоголем, зустрічається в 4-5 разів частіше, а порушення судинного тонусу – у 3-4 рази, ніж у тих, які не п’ють. Гіпертонічна хвороба, атеросклероз, інфаркт міокарда – досить часта патологія при алкоголізмі. Важкі форми коронарного склерозу в молодому віці помічаються здебільшого в алкоголіків. Особливо шкідливий вплив алкоголь має на печінку – настає її жирове переродження. Перебіг гепатитів відбувається важко, що в кінцевому результаті сприяє формуванню цирозу (у 33% хворих цирозом в анамнезі відзначається зловживання алкоголем). Страждає підшлункова залоза. Алкоголізм – часта причина панкреатитів, цукрового діабету, нефритів. Частково виділяючись через легені, алкоголь пошкоджує їх еластичну й ретикулярну тканину, сприяє розвитку емфіземи, пневмосклерозу (табл. № 44). Ці ураження, хоч і неспецифічні для алкоголіків, але виявляються в них у 4 рази частіше, ніж у тих, хто не п’є.

Таблиця № 44

Вплив тривалого зловживання алкоголем організм людини

Складова організму, у якій виникає порушення	Результат впливу алкоголю
харчування
кров: низький вміст фолієвої кислоти	анемія, вроджені пороки
кров: низький вміст нікотинової кислоти	пелагра (ушкодження шкіри, діарея, депресія)
кров: низький вміст заліза	анемія
шлунково-кишковий тракт
стравохід	запалення (езофагіт), рак
шлунок	запалення (гастрит), виразка
печінка	запалення (гепатит), цироз, рак
серцево-судинна система
серце	патологічний ритм серцевих скорочень (аритмія), серцева недостатність
кровоносні судини	підвищений артеріальний тиск, атеросклероз, інсульт
нервова система
головний мозок	сплутаність свідомості, зниження координації, ослаблення пам’яті (порушення пам’яті недавніх подій), алкогольні психози
периферична нервова система	погіршення функції нервів рук і ніг, які керують рухами (погіршення ходьби); алкогольні поліневропатії, поліневрити

Алкоголь токсично впливає на залози внутрішньої секреції, зокрема на статеві. Зниження статевої функції спостерігається у третини осіб, котрі зловживають алкоголем, і в усіх хронічних алкоголіків. «Алкогольна імпотенція» лежить в основі різних функціональних порушень центральної нервової системи (неврози, реактивні депресії тощо); у жінок рано припиняються менструації, спостерігаються дистрофія зародкових клітин яєчників, зниження народжуваності, часто виникають токсикози вагітності, ускладнені пологи. Страждає і генетичний апарат. Діти, зачаті в нетверезому стані, повільніше розвиваються фізично та психічно (пізніше починають ходити, говорити тощо), у них частіше спостерігаються різноманітні вади розвитку, розумова відсталість, епілепсія тощо. Особливо виражений вплив на нащадків при алкоголізмі матері. Споживання алкогольних напоїв у молодості – одна з причин морального падіння, зараження венеричними хворобами. Причиною половини перших абортів у незаміжніх жінок – випадкові зв’язки, що відбулися у стані сп’яніння, 90% заражень ХПСШ як у чоловіків, так і в жінок відбувається у цьому ж стані. Алкоголізм різко знижує опірність організму до впливу різних токсичних речовин. Алкоголізм і злочинність тісно пов’язані між собою. Штучне збудження, зниження критичної моральної оцінки ситуації полегшують скоєння злочинного вчинку. Систематичне вживання алкоголю призводить до передчасного старіння, інвалідності та смертності. Згідно з матеріалами ВООЗ, тривалість життя алкоголіків на 15 років менша, ніж в осіб, котрі стримуються від частого прийому алкоголю.

Систематичне вживання алкоголю сприяє поширеності розладів психіки та поведінки. На сьогоднішній день цей рівень є високим і становить на 100 тис. населення 1336,2 випадків.

Зловживання алкоголем, особливо фальсифікованими спиртовими напоями, часто призводить до отруєнь і тяжких захворювань – 8 тис. випадків на рік; частота смертельних випадків, безпосередньо пов’язаних з алкоголем, становить 32,4 на 100 тис. населення.

Доведено, що регулярне вживання алкоголю скорочує тривалість життя на 5-7 років. За оцінками ВООЗ, споживання алкоголю в Україні спричиняє 12 % тягаря хвороб.

Зазначені дані переконують, що профілактична робота з поширення алкоголізму є однією з найважливіших і найактуальніших соціальних проблем нашої країни.

Формування залежності та характерологічних рис особистості при зловживанні алкоголем. Початок зловживання алкоголем тісно пов’язаний із психологічними особливостями особистості.

Як саме вживається алкоголь? Виділяють три стадії його вживання: ознайомлення, експериментування й більш-менш стабільна поведінка відносно алкоголю.

Ознайомлення майже завжди відбувається у молодому віці. Діти бачать, що батьки п’ють зовсім не те, що дають пити їм. Іноді дитина у віці трьох-чотирьох років підходить до столу, на якому стоять склянки з алкоголем, і намагається спробувати їх на смак чи випити останню краплину.

Якщо заборонити дитині це робити, що буде цілком зрозумілим, проте не зовсім відповідним у цьому випадку. Дитина вважатиме, що існує багато чудових і приємних речей, які дозволено робити лише дорослим. Цікавість загострюється – і дитина, напевне, далі продовжуватиме робити те, що заборонено. Тому краще в такій ситуації дозволити дитині випити те, що вона хоче. Малій дитині, зазвичай, не подобається смак алкоголю, і після першого ознайомлення з ним цікавість зникає. Якщо ж трирічна дитина, скуштувавши горілки, хоче спробувати ще, тут уже варто звернутися за консультацією до дитячого психіатра.

Друге ознайомлення з алкоголем відбувається в 10-12 років. Приміром, батьки пропонують скуштувати слабкий алкогольний напій під час якого-небудь свята. Саме тут і розпочинається друга стадія вживання алкоголю – експериментування. Ця фаза займе кілька років і завершиться після досягнення дитиною 16-17-річного віку.

На цій стадії експериментування не завжди свідоме, хоча багато підлітків серйозно замислюються над цим і приймають виважені рішення. Виробляється певна лінія поведінки. Результатом цих свідомих рішень є те, що ми називаємо «поведінкою випивохи», згідно з якою споживач відчуває себе комфортно.

Із цього моменту розпочинається третя стадія – стабільна, або фіксована поведінка випивохи, яка стає частиною стилю життя.

Де й коли виникають порушення поведінки при вживанні алкоголю? Зазвичай, під час другої фази – експериментування. З певної причини підлітки не здатні виробити адекватну поведінку. Іноді людина стає на шлях зловживання через звичайне нерозуміння. Наприклад, вважається, що пиво добре тамує спрагу. Втім, кожен добре знає, що після вживання алкоголю, незалежно від його виду, пити хочеться ще більше.

Другий чинник, який може спричинити втрату самоконтролю в процесі експериментування та призвести до зловживання алкоголем, – тиск оточення. Упродовж життя «вплив» оточення (груповий тиск) відіграє значну роль. Цей чинник характерний не лише для підлітків, хоча для цієї групи ризик набагато вищий. Дорослі також потрапляють під соціальний тиск.

Для підлітків цей чинник ризику (відчуття несвободи в загальній поведінці як результат соціального тиску) набуває великого значення, тому що для них дуже важливо знати ставлення до себе однолітків. Це пояснює, хоча б частково, той факт, що дуже багато п’ють у кав’ярнях і барах. Саме тут на підлітків звертають увагу, саме тут їх оцінюють однолітки. Для підлітків груповий тиск стає дуже серйозним у ситуаціях, коли вони мають перейти з однієї соціальної групи до іншої, наприклад, зі школи до вищого навчального закладу, зі школи – на роботу чи в армію. Самоствердження у новій соціальній групі часто досягається кількістю випитого спиртного. Уміння пити прискорює процес інтеграції нового члена до нової соціальної групи. Особливо це стосується чоловіків.

Надмірне споживання алкоголю, що спричиняється тиском оточуючих у момент формування постійної поведінки випивки, може бути припинене дорослішанням. Через надмірний тиск формується не соціальна поведінка випивки, а безтурботне, часто агресивне зловживання алкоголем.

Чим раніше підліток почав уживати алкоголь, чим міцніші напої, тим менша тривалість часу до розвитку першого алкогольного психозу. Алкоголізм у підлітковому віці призводить до глибокого зниження інтелекту, ослаблення моральних засад. Спостерігаються зміни характеру у вигляді емоційної холодності, цинічності, грубості, а в багатьох випадках – агресивності. Як характерну рису, слід відзначити нестійкість настрою: скрадливість і улесливість у ситуаціях, що передбачають випивку, змінюються на спалахи гніву та агресії, якщо їй перешкоджають. Підлітки стають неуважними до близьких, до друзів. Що стосується зовнішніх рис поведінки, то для них характерні безцеремонність, розв’язність, хвастощі, а в умовах суворого контролю вони змінюються на пригніченість та безпорадність.

У процесі розвитку алкоголізму порушуються творчі можливості, втрачаються професійні навички, різко знижується пам’ять, мислення, погіршується увага, спостерігається швидкий розвиток втоми, особистість деградує. Потенційними наслідками зловживання алкоголем є підвищений ризик нещасних випадків, цироз печінки, підвищений кров’яний тиск, психічні захворювання, а також уроджені вади розвитку. У результаті цього з’являється фактично нова особистість із якісно новими мотиваціями і потребами, з їх новою внутрішньою організацією.

Алкоголізм і родовід. Родовід алкоголіка – здебільшого дуже сумна історія.

Є таке поняття – закон трьох поколінь. У його основу покладено дослідження французького психіатра Морреля, який вивчав деградацію поколінь алкоголіків і зробив висновок, що до четвертого покоління алкоголіків потенціал їхнього родоводу вичерпується. Рід закінчується. (Вік покоління – це етап від народження дитини до народження її дітей. Народився, виріс, створив сім’ю, народив дитину – цикл замкнувся. Цей термін становить приблизно 25 років).

Те, що п’яниці народжують неповноцінних дітей, що ця неповноцінність може передаватися наступним поколінням, відомо давно. Алкоголь спричиняє виродження:

• перше покоління – падіння моральності за посиленого вживання алкоголю;

• друге покоління – нестримне пияцтво, напади оскаженіння, втрата розумових здібностей;

• третє покоління – тупість, ідіотизм, безпліддя.

Необхідно згадати і про такий вид алкогольного ураження, як алкогольний плід (дитина, народжена жінкою-алкоголічкою). Цьому явищу в останні десятиліття приділяється велика увага у зв’язку із зростанням жіночого алкоголізму, однак перші публікації на цю тему з’явилися ще 100 років тому. Відомі випадки, коли у крові немовляти на момент його народження виявляли високу концентрацію алкоголю.

Слід пам’ятати, що неповноцінні діти стануть дорослими та самі матимуть дітей. А це – реальна та страшна загроза генофонду нації.