7.2. Загальні тенденції поширення шкідливих звичок

Наркотизації суспільства активно сприяють такі негативні фактори, як різке соціальне розшарування сімей, неврівноваженість психоемоційного фону виховання підлітків, їхня соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі, дегуманізація ставлення до найуразливіших соціальних груп тощо.

Безперечним є той факт, що Україна потрапила в сферу дії міжнародного наркобізнесу, і це впливає на динаміку наркотизації суспільства. Небезпека наркоманії для України поглиблюється ще й тим, що вона належить до числа країн, які є одночасно виробниками, споживачами і зоною транзиту наркотичних засобів. Вона має власну сировинну базу для незаконного виробництва різноманітних наркотиків, оскільки в ній традиційно вирощуються мак і коноплі. Водночас наша країна стала привабливою територією не тільки для первинної, але й для кінцевої обробки наркотичних речовин. За даними МВС, якщо у 1995 р. було ліквідовано тільки одну підпільну нарколабораторію, то у 2007 р. – 256.

Наркоманія поширюється в геометричній прогресії. Причина, очевидно, та, що наркотичні речовини на якийсь час «відсувають» на другий план невирішені проблеми, і тоді світ довкола набуває надприродної яскравості й барвистості. Словом, будь-що перетворюється для наркомана на щось неймовірно прекрасне.

Наркотизація «зачепила» всі без винятку регіони країни. В Україні вже немає жодного регіону, який би характеризувався низьким рівнем наркотичних проблем.

За даними МВС і СБУ, загальна кількість наркозалежних в Україні 1,5 млн. осіб. За інформацією МВС України, зараз на профілактичному обліку перебуває 174,1 тис. наркоспоживачів, серед яких 4,3 тис. неповнолітні. У 2008 р. на облік було додатково поставлено 29,9 тис. осіб. Таким чином, на кожні 10 тис. населення в середньому припадає 37 споживачів наркотиків. Із 2008 р. наркоманія була найбільш поширена у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, АР Крим, тобто в південно-східному регіоні, і в Києві. У цих областях поширеність розладів психіки від вживання наркотичних речовин становила понад 200 випадків на 100 тис. населення. Спостерігається «помолодшання» наркоманії: вік початку вживання наркотиків щорічно зменшується на 0,1-0,15 року.

Вік першого контакту дітей з наркотичними та токсичними речовинами коливається в межах 11-15 років. Однак більшість підлітків зупиняється на перших спробах. Кількість тих, хто вживає такі речовини епізодично чи регулярно, коливається у межах від 1,5 до 4,0 %. Щодо вживання наркотиків, переважна більшість починає з каннабоїдів, транквілізаторів. Багато хто з підлітків починають із примітивно виготовлених опіоїдів.

Початок наркоспоживання переважної більшості підлітків часто збігається із часом, коли підлітки (переважно чоловічої статі) уперше перебувають у стані тяжкого алкогольного сп’яніння.

У віці 15-16 років переважній більшості підлітків уже відома дія багатьох незаборонених психоактивних речовин.

Спостерігається тенденція до вживання більш небезпечних наркотичних засобів, змінюється структура наркотизації. Сучасні підлітки вже з 11-12 років починають використовувати опіатоподібні та коноплеві культури. Сучасна молодь не приховує, які психотропні та наркотичні засоби вживає.

Наркотизація населення негативно впливає на криміногенну ситуацію в країні. За даними МВС України, кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних із наркотичними засобами, становить 63,7 тис. випадків. Загалом в Україні кожний 6 скоєний нині злочин пов’язаний із наркотиками.

В Україні спостерігається також стійка тенденція до вживання алкоголю. Аналізуючи загальну тенденцію до зростання кількості хворих на алкоголізм, слід зробити висновок, що вона досить стабільна. На жаль, у нашій країні існує тенденція до надмірного вживання алкогольних напоїв. Жодне свято без них не обходиться. Наслідком цього є підвищення ризику появи сімейних проблем, а також проблем на роботі та інших соціальних проблем, таких, як алкогольна залежність, аварії, кримінальна поведінка, нещасні випадки через необережність, насильство, вбивство і самогубство, порушення правил дорожнього руху тощо.

Соціологічні дослідження Українського центру соціальних реформ (УЦСР) останніх років стверджують, що вживання алкоголю в Україні починається відносно рано. Наприклад, слабо- та середньо алкогольні напої (пиво, вино) уперше в житті вживаються у віці 11-13 років. Перше вживання міцних алкогольних напоїв (горілка, коньяк, лікери) припадає на вік 12-15 років із максимальними показниками в 14-річному віці. Установлена закономірність, яка свідчить про те, що діти долучаються до вживання спиртних напоїв раніше (у 13-14 років) у тих сім’ях, де батьки хронічно п’ють, тоді як діти, що зростають у сім’ях, де немає алкоголіків, уперше куштують алкоголь у 16-18 років. Ця статистика підтверджує думку, що основи здорового способу життя закладаються в сім’ї.

Жінки вживають алкоголь рідше, ніж чоловіки, але алкоголізм поступово фемінізується, останніми роками поширеність розладів психіки від уживання алкоголю серед жінок України зросла до 335,4 випадків. Споживання алкоголю жінками репродуктивного віку негативно впливає на плід і дитину, а вживання його напередодні або під час зачаття чи вагітності підвищує ризик порушення нормального розвитку плода.

Серед чоловіків більша половина починають уживати алкогольні напої до досягнення 18 років. Уживання алкоголю у віці до 20 років підвищується до 81 % і залишається практично незмінним для чоловіків усіх вікових груп.

Споживання алкоголю в значній мірі залежить від обсягів його виробництва та продажу. Парадокс алкогольної проблеми полягає в тому, що вживання алкогольних напоїв, з одного боку, призводить до збільшення прибутків виробників і надходжень до бюджету, а з іншого – негативно впливає на здоров’я нації, демографічну, криміногенну та соціально-економічну ситуацію в країні. Якщо в кінці ХХ ст. виробництво алкоголю в Україні зменшувалося, то на початку ХХІ ст. воно почало збільшуватися і таким чином сприяло збільшенню його споживання. Наприклад, у 2005 р. на одного громадянина України припадало 6,65 л споживання алкоголю, то у 2008 р. – 9,99 л.

Алкоголізації населення, особливо підлітків і молоді, сприяє збільшення виробництва та продажу пива і так званих алкопопсів, які є слабоалкогольними напоями, і тому їх реклама не обмежена. Проте вони поширюються серед школярів і викликають їх звикання до алкоголю. За даними опитування 15-16-річних школярів, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, 85 % із них куштували спиртне, 80 % уживають алкогольні напої щотижня, а 9 % п’ють міцні напої. За останні чотири роки щотижневе вживання міцних напоїв серед 13-15-річних дівчат і хлопців зросло у понад 1,5 рази, уживання вина та слабоалкогольних напоїв – майже у 2,5 рази. 40 % хлопців уживають пиво, а 33 % дівчат полюбляють солодкі алкопопси.

Надзвичайно серйозною медико-соціальною проблемою в Україні, як і в усьому світі, є тютюнопаління, яке є відомим чинником ризику виникнення серцево-судинних захворювань. За статистичними даними стосовно реалізації тютюнових виробів і результатами опитування населення в Україні, кількість тих, хто палить, збільшується, особливо серед представниць жіночої статі. Зокрема 52% чоловіків і 15 % жінок в Україні палять. У 4 рази підвищилася поширеність цієї шкідливої звички серед 20-29-річних жінок. Частка жінок, які палять, набагато більша серед міських мешканок, ніж серед жінок, які проживають у сільській місцевості: відповідно 18 % і 8 %. Серед чоловіків таких відмінностей між мешканцями міст і сільської місцевості немає: відповідно 51 % і 54 %. Згідно зі статистикою, палять майже кожна третя жінка та більше половини чоловіків цього віку. Цей факт загрозливий не тільки для їхнього здоров’я, але й для здоров’я дітей, адже означений вік – репродуктивний.

Частка осіб, які палять, збільшується з віком, а перші спроби паління серед підлітків припадають на вік від 11 до 16 років.

Значну стурбованість із приводу наведених офіційних даних посилює аналіз вікової категорії хворих на наркоманію (див. табл. № 42).

Таблиця № 42

Віковий склад наркотично залежного населення

Вік	% від загальної кількості населення
14 років і молодші	1,6
15-16 років	6,3
17-18 років	12,8
19-20 років	6,3
21-22 роки	10,3
23-24 роки	8,8
25-26 років	12,6
27-28 років	9,8
29-30 років	7,4
31-35 років	9,9
36-40 років	7,2
41 і старші	0,5

Отже, більшість наркоманів – люди молоді. Пояснюється це тим, що основний притік у середовище наркоманів здійснюється в основному за рахунок молодих людей: 1 наркоман залучає 6-7 осіб. Крім того, тривалість життя наркоманів досить обмежена – 3-10 років, і більшість із них просто не доживають до зрілого віку.

Усе сказане, безсумнівно, актуалізує увагу соціально-педагогічних закладів до проблеми профілактики девіантної поведінки, а професіоналів-педагогів – до активної роботи з формування стійких мотивацій до ведення здорового способу життя, яке стане запорукою здоров’я, повноцінного життя кожної людини й української нації в цілому. Але для цього потрібно досконало знати фізіологічну дію на організм людини, зокрема дитини та підлітка, алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин, механізми формування психологічної та фізичної залежності від цих чинників і шляхи психолого-педагогічного впливу на свідомість молодої людини з метою формування стійких моральних установок і норм поведінки.

Сучасний стан проблеми поширення шкідливих звичок визначається такими тенденціями:

• «омолоджується» вік, у якому здійснюється перша спроба споживання наркотиків, це вік від 13 до 15 років, а в деяких містах він значно молодший – 9-12 років;

• зростання полінаркотизму серед споживачів;

• збільшення надходження до країни наркотичних речовин іноземного виробництва, у тому числі й «важких», унаслідок розвитку туризму, міжнародних зв’язків тощо;

• спонукання до шкідливих звичок через засоби масової інформацій (телебачення, кіно, рекламу тощо);

• поширення алкоголізму, паління серед осіб жіночої статі;

• збільшення серед молоді кількості тих, хто вживає наркотичні речовини (алкоголь, наркотики, тютюн).

Алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія мають соціальну природу. У сучасних умовах науково-технічного прогресу, розвитку широких соціальних контактів, зростання психічного напруження в людини виникає необхідність зменшувати почуття внутрішньої напруги, «розвантажуватися», піднімати настрій, «забуватися», тобто потреба звільнення від усіх турбот, обтяжливих хвилювань тощо.

Одним із шляхів зняття психоемоційної напруги є застосування препаратів, що сприяють формуванню сильної позитивної емоції. Вони належать до групи наркогенних і мають властивість викликати емоційно-позитивний стан. Після декількох прийомів таких препаратів формується домінантна потреба отримати позитивну емоцію. При цьому людина занурюється у світ фантазій, які сприймаються нею як красиве та прекрасне. Такий потяг до дурманних речовин – суть хвороби, основою якої є формування патологічної функціональної системи. Патологічна функціональна система відрізняється від нормальної тим, що, незалежно від первинної мотивації, ця система в кінцевому результаті формує нову біологічну потребу, яка відсутня в нормальному організмі. Але патологічна функціональна система наркотичного потягу має і свої характерні відмінності від інших тим, що первинна домінантна мотивація виникає на рівні «надсвідомості», а саме – у потребі позитивної емоції. Початок формування цієї системи пов’язаний із потребою в красі як засобі отримання позитивної емоції. Така позитивна емоція, викликана біологічними факторами, призводить домінантну мотивацію до біологічного рівня – основного й необхідного для подальшого існування організму, але вже при умові постійного отримання зовнішнього підкріплення у вигляді нових доз алкоголю, нікотину, наркотиків.

Залежність, абсистентний синдром при різних видах наркоманії і токсикоманії розвиваються нерівномірно (таблиця № 43).

Таблиця № 43

Порівняльна характеристика різних видів наркоманії

Наркотик або токсична речовина	Термін звикання та його сила	Формування абсистентного синдрому	Тяжкість абсистентного синдрому
опійна група (морфій, кодеїн тощо)	від 1 тижня до 1-2 місяців; різко виражена	від 1 тижня до 1-2 місяців	дуже тяжка
алкоголь, міцні напої	від 1 до 8 років; дуже виражена	від 1 до 10 років	середнього ступеня тяжкості
алкоголь, легкі напої	від 2-3 до 12 років; помірно виражена	від 3 до 10 років	помірна
паління тютюну	від декількох місяців до декількох років; помірно виражена	від 3 до 15 років	слабка, у деяких випадках відсутня

Спочатку розвивається психічна залежність від дурманної речовини, а згодом – найтяжка – фізична залежність, коли наркотична речовина «включається» в обмін речовин.