6.7. Оздоровчі дієти

Лікувальне харчування. На особливу увагу заслуговують дієти. Дієта – це харчування, яке призначається з лікувальною метою. Порадити її може лише лікар.

Словом дієта позначають і режим харчування, і склад їжі. У перекладі з грецького «дієта» означає засоби до життя. Найбільш повне визначення дієти дається в словнику Брокгауза і Ефрона: «Под диетой подразумевается пищевой режим, устанавливаемый для здоровых и больных, соответственно возрасту, телосложению, профессии, климату, времени года и т.д.».

Рекомендуючи ту чи іншу дієту, лікар-дієтолог використовує не тільки дані біохімії, фізіології, гігієни харчування, але й досвід практичної медицини. Ще давньогрецький лікар Гіпократ писав: «Кто хорошо питает, тот хорошо излечивает».

Лікувальне харчування перш за все повинно забезпечувати відповідність між хімічним складом, фізичними якостями вживаної їжі та можливостями організму її перетравлювати, засвоювати, задовольняти потреби в необхідних харчових речовинах та енергії. Дієтичне харчування повинне мати цілющу (лікувальну) дію – фармакологічний ефект, що впливає на різні періоди захворювання, стимулюючий, відновлювальний процеси, загальні захисні, пристосувальні реакції організму. Лікувальні дієти повинні підвищувати ефективність усіх лікувальних засобів, понижуючи побічні небажані реакції медикаментів мати місцевий і загальний вплив на організм, позитивно впливати на обмін речовин, на функціональний стан нервової та ендокринної системи, імунітет.

Тематика лікувального харчування полягає в поєднанні методів розвантаження та контрасту для корекції порушених функцій ураженого органу чи системи. Різні механічні та хімічні дієти мають мету полегшити, розвантажити функції пошкоджених органів і систем, сприяти відновленню порушених процесів обміну речовин. На певному етапі клінічного протікання принцип щадіння поєднується з аліментарним (харчовим) навантаженням, тобто направлений на тренування даного органу чи системи.

Розрізняють три види щадіння: механічне, термічне та хімічне. Механічне щадіння полягає в подрібненні їжі та тепловій її обробці. Хімічне – виключенні деяких харчових речовин із раціону харчування або зменшення їх кількості. Термічне – виключення термічних подразників із їжі (занадто холодна чи гаряча їжа). Температура гарячих страв не повинна перевищувати 60°С, а холодних – бути нижче 15°С, так як гарячі страви мають сокогінну дію та послаблюють моторику шлунка, а холодні знижують секрецію шлунку та посилюють моторику.

У нашій країні застосовують групову номерну систему значення лікувального харчування. Дієти (лікувальні столи) позначаються відповідними номерами з № 1 по № 15. Можливі від характеру та стадії захворювання варіанти виділяються буквенними індексами (а, б, в, г). Але існуюча номерна система дієтичного харчування не враховує індивідуальної особливості організму, особливостей перебігу основного та супутнього захворювання. Кожен лікувальний стіл приписується при тому чи іншому захворюванні. Тільки лікар, знаючи вік, масу тіла, стан здоров’я, енергозатрати, реакцію на ті чи інші продукти, може дати правильні поради з дієтичного харчування.

Для домашнього ж харчування сувора регламентація лікувальних дієт себе не виправдала. Рекомендувати хворому дотримуватися столу № 5 аж ніяк не краще, ніж, помірявши артеріальний тиск, сказати: «А тепер лікуйтеся резерпіном» – не вказавши дози препарату.

У домашній дієтології необхідно дотримуватися не якогось приписаного номера стола, а індивідуальної дієти, свого меню, яке буде враховувати рекомендовані лікарем загальні принципи лікувального харчування при даному захворюванні (набір продуктів, особливості кулінарної обробки, режим харчування), іншими словами, лікар дає поради, ви їх дотримуєтеся, проявляючи самостійність у відведених вам рамках.

У дієтичному харчуванні потрібно дотримуватися таких правил:

1) харчуватися різноманітно;

2) харчуватися регулярно;

3) не переїдати;

4) проводити правильну кулінарну обробку продуктів;

5) знати калорійність і хімічний склад добового раціону в цілому;

6) знати особливості хімічного складу основних продуктів;

7) розуміти, що дієта лікує хворого.

З першими трьома правилами повинна бути знайома і дотримуватися їх кожна здорова людина. Які з цих правил будуть головними в дієтичному харчуванні, залежатиме від характеру захворювання. Наприклад, при деяких дієтах першочергова увага звертається на кулінарну обробку продуктів (повна заборона на всі жарені страви); при інших – на склад харчових речовин (збільшення або зменшення білків, обмеження повареної солі та ін.). Але в усіх випадках потрібно дотримуватися різноманітності раціону та режиму харчування.

Перше правило поширюється на всіх – і на здорових і на тих, кому для профілактики або лікування призначена дієта. Якщо їжа різноманітна, тобто включає продукти тваринного (м’ясо, риба, яйця, молоко, сир) і рослинного (овочі, фрукти, каші, хліб) походження, то організм отримає всі необхідні для своєї діяльності речовини.

Друге правило – необхідно харчуватися регулярно, в одні й ті ж години. А це сприяє виробленню умовного рефлексу: в установлені години буде найбільш активно виділятися шлунковий сік і цим самим створювати умови для перетравлення їжі.

Будь-якому організмові занадто дорого обходиться таке харчування, коли систематично, протягом місяців і навіть років сніданок – це чай або кава з бутербродом, коли в обідню перерву – знову ж бутерброди чи пиріжки, а вечеря перетворюється в обід. Саме таким способом більшість студентів «заробляють» за роки навчання не тільки диплом, але й гастрит, коліт, холецистит, ожиріння.

Поширена думка, що огрядна людина, яка хоче схуднути, повинна їсти менше та рідше, 2 рази в день. Це неправильно! Нечасті прийоми їжі викликають відчуття сильного голоду, і такий режим кінець кінцем доводить до переїдання. Людина у два прийоми з’їдає більше, ніж при 4-5 разовому харчуванні, тому що при сильному відчутті голоду важко контролювати свій апетит. У таких випадках треба перейти на часте харчування.

Харчуватися потрібно не рідше 3-4 разів у день. Під час обіду не забувати про тарілку супу, бульйону чи борщу, їжа всухом’ятку – «бутербродне харчування» із дня в день призводить до захворювання шлунку та кишківника. Вечеряти потрібно за 1,5-2 години до сну. Але коли відчуваєте голод перед сном, можна випити склянку кефіру чи простокваші.

Третє правило – не будьте жадібними до їжі. Про те, що переїдати шкідливо, знають усі. Але статистика свідчить, що з кожним роком зростає кількість людей, які страждають ожирінням, і серед них багато молодих людей. Маса тіла – один із важливих показників здоров’я. Зайві кілограми збільшують ризик розвитку таких захворювань, як цукровий діабет, ішемічна хвороба серця, жовчо-кам’яна хвороба. І окрім іншого, переїдання знижує працездатність.

Четверте правило. Один французький кулінар зазначав, що кулінарія – ключ до здоров’я. У цьому вислові є доля істини. Приведемо лише один приклад, який стверджує справедливість цього вислову. Загострення виразки шлункової хвороби та хронічного гастриту з підвищеною секрецією шлункового соку потребує виключення з раціону наваристих м’ясних і рибних бульйонів, тому що в них дуже багато екстрактивних речовин, які є хімічними подразниками слизової оболонки шлунка. Хворим призначають дієту, яка максимально оберігає шлунок, продукти рекомендують або варити, або готувати на пару. Здавалося б, яка різниця, жарене м’ясо чи відварене на пару? Але у хворого покращується самопочуття, зникають печії та болі в підреберній ділянці завдяки одній-єдиній корекції в харчуванні: виключенню бульйонів, жарених і гострих страв.

П’яте правило. Калорійність і хімічний склад їжі мають першочергове значення при багатьох недугах, але перш за все при ожирінні та цукровому діабеті (які нерідко поєднуються). Правильно підібрані за складом продукти відіграють цілющу роль. При легких формах діабету іноді можна обходитися і без ліків – достатньо лише суворо дотримуватися призначеної дієти. Так, як при ожирінні, при діабеті обмежують вуглеводи (цукор, солодощі), які сприяють підвищенню рівня цукру у крові й утворенню надлишкової жирової тканини, їх замінюють ксилітом, сорбітом та ін. При надмірній масі тіла добре вживати такі малокалорійні продукти, як огірки, капуста, кабачки, гарбуз, нежирний сир.

Шосте правило. Багатовікові традиції народної медицини донесли до нас відомості про те, як застосовувалися в лікуванні хвороб деякі продукти харчування, і в наші дні лікарі признають лікувальні властивості меду, буряка, моркви, кефіру, рослинних масел, овочевих і фруктових соків та ін. Але, щоб правильно використовувати продукти в лікувальних дієтах, необхідно знати особливості їх хімічного складу та дії на організм. Наприклад, рослинні олії – соняшникова, оливкова, кукурудзяна, бавовняна – мають високу калорійність і добре засвоюються організмом. Окрім того, вони мають поліненасичені жирні кислоти та вітамін Е – цілющі засоби при атеросклерозі. Поліненасичені кислоти стимулюють захисні механізми, підвищують стійкість організму до інфекційних захворювань. Рослинні масла мають виражену жовчогінну дію і тим самим перешкоджають розвиткові холециститу. Термічна обробка послаблює ці багато-численні корисні властивості, тому потрібно частіше використовувати рослинні олії для заправки салатів, вінегретів, а в деяких випадках перших і других страв.

Сьоме правило. Вимога лікувати не хворобу, а хворого стосується всіх медиків. Дієтологам, можливо, частіше, ніж іншим спеціалістам, корисно згадувати висловлювання видатного російського терапевта М.Я. Мудрова: «Я намерен сообщить вам новую истину, которой многие не поверят и которую, может быть, не все из вас постигнут... Врачевание не состоит в лечении болезни... Врачевание состоит в лечении самого больного… Каждий больной, по различии сложения своего, требует особого лечения, хотя болезнь одно и то же». Але в такому випадку сучасна «номерна» система дієт – це лише орієнтовна схема дієтичного лікування. При її застосуванні в кожному конкретному випадку необхідне значне коректування. Досвідчений лікар урахує форму та стадію захворювання, особливості обміну речовин, масу тіла хворого, супутні недуги, а також звички та смаки пацієнта, якщо вони, звичайно, не завдають шкоди здоров’ю.

Розвантажувальні дні та розвантажувальні дієти. У практичному житті найбільшого поширення набув такий метод профілактики надлишкової маси тіла, як контрастні розвантажувальні дні. Упродовж усього дня, зазвичай, уживається один вид продукту та не допускається використання інших видів їжі. Розвантажувальні дні можна влаштовувати 1 раз на тиждень, після того, як порадилися з лікарем.

Такий відпочинок від їжі сприяє видаленню шлаків з організму. Але до цього процесу потрібно підходити продумано. Наприклад, при гастритах і колітах протипоказані сирі овочі, що містять грубу клітковину (редиска, лопух, капуста тощо). Особам, які страждають на подагру, не варто влаштовувати м’ясні розвантажувальні дні. Отже, обов’язково необхідно порадитися з лікарем перед тим, як починати вводити такі дні в практику (особливо, якщо ви маєте якісь проблеми зі здоров’ям).

Розвантажувальний день – це «зигзаг» у харчуванні, своєрідний «струс» організму, що може допомогти втратити за 1 день до 500-800 г маси тіла. У деяких людей при проведенні розвантажувального дня може виникнути слабкість і запаморочення. Нерідко подібний стан обумовлюється гіпоглікемією, зниженням вмісту цукру в крові. У цих випадках потрібно випити склянку солодкого чаю, з’їсти шматочок хліба, цукру.

Типи розвантажувальних днів кожна людина підбирає для себе індивідуально. Корисно їх чергувати. Варто пам’ятати, що приблизно 20 % дорослого населення не переносить молоко, тому для них молочна дієта неприйнятна. До овочевих, фруктових розвантажувальних днів також не варто звикати. Від уживання овочів і фруктів у значних кількостях у деяких людей у животі можуть бути хворобливі відчуття, що швидко проходять. Прийом рідини під час розвантажувальних днів трохи обмежується. Характер розвантажувальної дієти можна чергуватися. Краще починати із сирної дієти, тому що сир викликає більше почуття насиченості, ніж рослинна їжа.

Розвантажувальні дієти призначають 1-2 рази на тиждень на фоні основної дієти або індивідуального раціону, їх застосовують у випадках, коли лікувальний ефект від дієтотерапії необхідно посилити.

До вибору розвантажувальні дієти потрібно підходити індивідуально, з урахуванням сприйняття харчових продуктів і страв раціону, смаку пацієнта й отриманого при цьому ефекту.

Розвантажувальні дієти сприяють:

• зменшенню жирового депо, зниженню маси тіла;

• посиленому виведенню з організму азотистих шлаків, перевареної солі та рідини;

• нормалізації мінерального обміну та кислотно-лужної рівноваги;

• зниженню холестерину в крові;

• стимуляції жовчовиділення та моторики кишківника;

• зменшенню спазм м’яких м’язових волокон;

• ліквідації ацидозу;

• зменшенню глюкозурії, гіперглікемії, гіперкетонімії;

• підвищенню толерантності до вуглеводів;

• нормалізації артеріального тиску;

• зниженню підвищеної збудливості нервової системи

• покращенню загального стану хворого.

Існує дуже багато видів розвантажувальних дієт при різних захворюваннях.