5.6. Індивідуально-типологічні особливості особистості реагування на стресові ситуації

Останнім часом спостерігається збільшення впевненості в тому, що існує певний зв’язок між особистістю та захворюваннями.

У 1974 р. Рей Розенман і Мейра Фрідман відмітили взаємозв’язок стресу і захворювань серцево-судинної системи залежно від типу реагування на стресор. Автори визначили два полярних типи поведінки – тип А (симпатичний) і тип В (парасимпатичний). Вони назвали завжди напружених у житті людей «особистість типу А». Цей тип особистості характеризується такими проявами:

1. Поспіх: постійна тривога про те, що час іде дарма, що кожна секунда дорога.

2. Постійна напруга: тенденція до постійного стану «бойової готовності» – зосередженості, концентрації на тому, що відбувається навколо, навіть коли це не потрібно.

3. Мультифазія: тенденція до виконання кількох справ одночасно.

Представники типу А – честолюбні та напористі. Вони нетерплячі як до себе, так і до інших, а їхній підхід до оточення негнучкий. Типовий представник типу А є людиною майже повністю зосередженою на роботі, агресивною, нервовою, високопрофесійною та нетерплячою, з потребою все робити швидко і з максимальною віддачею та схильністю до емоційних вибухів, що відображають її фізичну напругу. Зазвичай, вони чітко націлюються на до досягнення мети, ставлять перед собою нереалістичні цілі й постійно підганяють самих себе. Їх часто називають трудоголіками; їм подобаються стислі терміни та напруження, вони нетерпимі до власних і чужих слабкостей. Люди цього типу люблять контролювати ситуацію, а очікування в черзі чи транспортна пробка здатні довести їх до безумства. Нерідко навіть легка провокація викликає в них гнів і агресивність. У мовленні – акцентують головні слова, ковтають закінчення, зайняті своїми думками. Вони постійно змінюють види діяльності та роблять декілька справ одночасно, часто в цілком непідходящий для цього час. Представники типу А можуть свідомо прагнути до тих змін, які ставлять високі вимоги до їх розуму та тіла, маючи високу потребу в досягненні та постійному порівнянні власних досягнень із досягненнями інших.

Особи даного типу поведінки реагують на стресові впливи збільшенням частоти пульсу, артеріального тиску та іншими вегетативними реакціями, що супроводжують активацію симпатичної нервової системи.

Водночас особистість типу А схильна до конкуренції, орієнтована на постійне досягнення чогось нового.

Особи, яким властивий другий тип поведінкового образу – тип Б, розглядаються як особи прямо протилежного складу типу А: спокійні, мирні, здорові. Представники типу Б ставляться до життя більш спокійно. Вони дотримуються реалістичних строків, цінують свою роботу не так, як тип А. Тип Б не настільки нетерплячий і схильний працювати повільніше та більш методично. Представники цього типу знають, як відпочивати, здатні відділяти роботу та розваги. Вони зберігають спокій і терпимість стосовно інших. Для даного типу характерна реакція парасимпатичного варіанту, тобто зменшується частота серцевих скорочень і спостерігаються відповідні вегетативні прояви.

Виділяється також тип С, схильний до онкозахворювань, який значно відрізняється від двох попередніх типів.

Фрідман і Розенман виявили, що ймовірність серцевого нападу в представника типу А у два-три рази вища, ніж у типу Б, навіть якщо вони займаються однаковим видом діяльності та живуть в однакових умовах. Їх серцево-судинна система реагує на стрес сильніше, а організм майже безперервно перебуває у стані готовності до дії, зазвичай, до боротьби, а не до втечі. Навіть на запропоновану для вирішення математичну задачу вони реагували, як на кризову ситуацію. У їхню кровоносну систему виділялося в сорок разів більше стресових гормонів, до м’язів поступало втричі більше крові, а в кровоносні судини – у чотири рази більше адреналіну, ніж у представників типу Б.

Більшість досліджень, проведених ученими, підтверджують висновок про тісний зв’язок моделей поведінки та фізичних порушень. Однак поведінка типу А не обов’язково призводить до захворювання. Крім того, поведінку можна коригувати, направляючи в позитивне русло поведінку типу А, для цього варто лише захотіти змінитися, побачивши шкідливі результати дії стресу на свій організм.

Дослідження лікаря та психолога Гроссарта-Матічека довели, що між хворобою та типом особистості існує чіткий зв’язок. Крім того, було встановлено, що сильний стрес справді може призводити до смертельних хвороб. Причому більшу ймовірність померти від хвороби серця мали саме люди типу А. Очевидно, ті, хто схильний до раку чи коронарного серцевого захворювання, не здатні справлятися зі стресом. Замість того, щоб знаходити способи, які дозволяють пом’якшити чи попередити стрес і не дозволяти керувати собою зовнішнім обставинам, вони піддаються почуттям відчаю та безпомічності, замикаються в собі, впадають у депресію чи демонструють інші ненормальні емоційні реакції або поводять себе агресивно чи вороже. Однак їх можна навчити відповідним стратегіям боротьби зі стресом, які дозволять їм вийти з глухого кута. Їм можна показати, як контролювати власне життя, справлятися з тривогою чи депресією, виражати свій гнів чи злобу соціально прийнятним чином і як в цілому поводити себе більш розумно та спокійно.

Зв’язок соматичних захворювань із нервовими хворобами був помічений давно. Невропатолог М. Аствацуров відзначав, що в людей, схильних до почуття страху, внутрішньо напруженим частіше спостерігаються хвороби серця, а у схильних до гніву – хвороби печінки, у людей апатичних, із зниженим життєвим тонусом – хвороби шлунка та кишківника. Негативні емоції можуть призвести до загострення протікання виразкової хвороби, діабету, гіпертонії.

Численні дослідження доводять, що крім типів особистості, для яких властиві захворювання серця, існує велика кількість аналогічних характеристик особистості, що відповідають ревматоїдному артриту, виразці шлунку, астмі та запаленню сечовивідних шляхів. До того ж існує давня думка, підтверджена досить великою кількістю сучасних досліджень, що онкологічним хворим також властивий схожий профіль особистості.

Сучасна наука, яка базується на працях видатних вчених І. Сєченова, І. Павлова, А. Ухтомського, В. Бехтерєва та їх учнів, підтвердила єдність соматичного та психічного в людині. Фізичне здоров’я та психічний стан нерозривні і взаємопов’язані. Народна мудрість висловила це у прислів’ї: «У здоровому тілі – здоровий дух».

Отже, формуючи певні адаптивні та валеологенні властивості, можна створювати надійний бар’єр щодо різних захворювань.

Реагування на стресові ситуації тісно пов’язані з темпераментом. Так, зокрема:

– люди слабкого типу вищої нервової діяльності (меланхоліки) не вміють переносити тривалих навантажень, вони вразливі, лякливі, з будь-якого приводу плачуть;

– люди неврівноваженого типу вищої нервової діяльності (холерики) запальні, агресивні, дратівливі, не вміють стримувати свої бажання, чекати;

– люди з інертним типом – флегматики – міцно закріплюють усі умовні рефлекси, не змінюють звичок, розпорядку життя, друзів, важко пристосовуються до нових умов.

В залежності від типу нервової системи за умови психоемоційного стресу можуть виникати різні церебральні порушення.

Для зриву ВНД за неврастенічним типом характерні:

1. слабкий тип ВНД, за І.П. Павловим, або ж сильний, але ослаблений соматичними хворобами або астенізуючими факторами;

2. довготривалі психотравми, що супроводжуються непомірними вимогами до особистості;

3. поступовий розвиток захворювання;

4. наявність астенічних симптомів при клінічній багатовираженості симптомів;

5. особливість особистості – постійне намагання успіху без урахування реальних сил.

Типи перебігу: неврастенічні реакції; неврастенія (гострий тривалий перебіг); неврастенічний розвиток особистості (астенічний або астено-вегетативний).

Для зриву ВНД за істеричним типом характерні:

1. слабкий або сильний нестримний тип ВНД, за І.П. Павловим;

2. несподівана психотравма або ж довготривала, яка виникає як результат підвищених претензій особистості до оточуючої дійсності з недооцінкою об’єктивних реальних умов;

3. гострий початок;

4. наявність акцентуації за істеричним типом (егоцентризм, підвищена вразливість, надмірні вимоги до оточення порівняно з вимогами до себе).

Типи перебігу: істеричні реакції (системні – блефароспазм, нервові тіки, блювота тощо, короткочасні стійкі); істеричний невроз (гострий); істеричний розвиток особистості.

Для зриву ВНД за тривожно-фобічним типом характерні:

1) слабкий тип ВНД, за І.П. Павловим, або сильний, але ослаблений на момент дії психотравми різноманітними інфекціями або інтоксикаціями;

2) гостре психічне переживання або незначне у вигляді слова, думки, дії, що сприймаються як реальна загроза для здоров’я, життя, з переживаннями почуття страху;

3) гострий початок;

4) обов’язкова присутність у клінічній картині різноманітних нав’язливих станів, що мають умовно-рефлекторнй характер з вегетативним відтінком.

Типи перебігу: тривожно-фобічні реакції («невроз гекання», «невроз страху» тощо, короткочасні, стійкі), невроз нав’язливих станів (гострий, довготривалий), тривожно-фобічний (психостенічний) розвиток особистості.

? Контрольні запитання

1. Визначити різні підходи до наукового поняття «психічне здоров’я».

2. Охарактеризувати критерії оцінки психічного здоров’я з психологічної точки зору.

3. Охарактеризувати критерії психічного здоров’я з медичної точки зору.

4. Виділити групи психічного здоров’я за медичними критеріями.

5. Охарактеризувати біологічні фактори ризику порушення психічного здоров’я.

6. Виділити психосоціальні фактори ризику порушення психічного здоров’я.

7. Що таке емоції, їх види та механізми впливу на здоров’я людини?

8. Що таке психоемоційна перенапруга та фактори її виникнення?

9. Обґрунтувати взаємозв’язок психічного здоров’я педагога із емоційним станом школярів.

10. Дати визначення поняття «стрес», фактори його формування та стадії.

11. Розкрити механізми розвитку стресу.

12. Охарактеризувати механізм психоемоційного стресу та його прояви.

13. Визначити поняття «дистрес» і розкрити його наслідки для здоров’я людини.

14. Назвати й охарактеризувати методи оцінки та самооцінки стресових станів.

15. За яким тестом визначається психологічний вплив кольору на організм людини та розкрити його методику.

16. Встановити взаємозалежність індивідуально-типологічних особливостей особистості з її стресовим станом.

17. Розкрити взаємозв’язок соматичних захворювань із нервовими хворобами.

РОЗДІЛ VІ. РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ І ЗДОРОВ’Я