4.7. Гіподинамія як фактор ризику погіршення здоров’я

Гіподинамія – це зменшення м’язових зусиль, що затрачаються на утримання пози, переміщення тіла в просторі, а також на фізичну роботу. Причинами гіподинамії можуть бути фізичні, фізіологічні і соціальні фактори (зниження навантаження на опорно-руховий апарат, іммобілізація, перебування в замкнутих невеликих помешканнях, малорухомий спосіб життя та ін.).

Поширеність гіподинамії у сучасних умовах зростає у зв’язку з процесами урбанізації, широким упровадженням у повсякденну діяльність людини засобів пересування, автоматизації і механізації праці. Скорочення частки ручної немеханізованої праці супроводжується відносним збільшенням числа професій, пов'язаних із виконанням операторських функції (керування механізмами, контроль), а також частки розумової праці у житті суспільства. У сучасних умовах 80% усіх видів праці потребують невеликих та помірних фізичних напружень, енерготрати при яких не перевищують 8,4-12,5 кДж/хв. Зниження фізичних навантажень в умовах виробництва характеризується не лише зменшенням кількості рухів, але й якісним збідненням, однобічністю м’язових дій. Поліпшення побутових умов, зростання ролі сучасних засобів комунікації (телефон, радіо, телебачення) об’єктивно сприяють поширенню більш пасивних форм дозвілля, оскільки соціальні й інтелектуальні потреби населення все повніше задовольняються в умовах менш рухливого способу життя. У зв’язку із цим проблема гіподинамії переростає у проблему соціальну, успішне вирішення якої залежить від спільних зусиль медиків (клініцистів, фізіологів, гігієністів), психологів, соціологів, а також представників суспільних і спортивних організації.

Зменшення м’язових зусиль при гіподинамії призводить до розвитку функціональних і морфологічних змін, що є різновидом адаптаційних зрушень (адаптація до знижених навантажень) і виражаються переважно в явищах детренованості і «атрофії від бездіяльності». До найбільш специфічного з них можна віднести такі: зменшення енергообміну і потреби в їжі, розвиток детренованості серцево-судинної системи, зокрема міокарда; дистрофія м’зової тканини; негативний азотистий баланс; перебудова жирового обміну з тенденцією до збільшення частки жирового компонента в масі тіла; атеросклеротичні процеси і демінералізація кісткової тканини. У результаті всього цього змінюється загальна реактивність організму, знижується його стійкість до інфекцій, розвивається астенізація, падає фізична працездатність і стійкість до стресових впливів (перевантаженням), знижується ортостатична стійкість та ін. Оскільки активний руховий режим відноситься до важливих факторів, що визначають довголіття, припускається, що гіподинамія прискорює процес фізіологічного старіння. У найбільш гострій формі наслідки гіподинамії виявляються в умовах екстремальних впливів, а також у процесі реадаптації організму до звичайних умов після тривалого обмеження рухової активності.

Тривале зниження фізичної активності призводить до ще більш виражених і стійких порушень, які поступово стають незворотними і сприяють формуванню «хвороб цивілізації» – гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, порушенням постави та ожиріння. Унаслідок недостатності рухової активності практично здорові люди скаржаться на задишку при невеликому фізичному навантаженні, швидку стомлюваність, порушення сну та підвищення нервово-емоційного збудження.

Низький рівень рухової активності справляє складний вплив на організм дитини. За даними О.Г. Сухарева (2004), у період навчання у школі дефіцит рухової активності призводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи до стандартного фізичного навантаження, зниження ЖЕЛ, надмірної маси тіла за рахунок відкладення жиру, підвищення рівня холестерину у крові. Захворюваність школярів в умовах малорухливого способу життя у 2 рази вища, що пов’язане зі зниженням загальної неспецифічної резистентності.

Гіподинамія знижує енерговитрати, призводить до недостатньої стимуляції росту і розвитку у період найбільшої пластичності та схильності до впливу навколишнього середовища, сприяє їх обмеженню і неповноцінному використанню генофонду. Результатом цього є низькі рівні фізичного розвитку та функціональних спроможностей, що важко компенсуються у зрілому віці навіть за умови систематичного тренування. Обмеження м’язової діяльності призводить до суттєвого зниження аферентної імпульсації м’язів, що послаблює потоки інформації, які йдуть багатьма еферентними шляхами. Як наслідок, атро- і дистрофічні зміни у м’язових волокнах, значно знижуються сила і тонус м’язів, відбувається порушення рухових навичок і координації рухів.

Особливо негативно гіподинамія впливає на серцево-судинну систему: послаблюється сила скорочень серця, зменшується його працездатність, знижується тонус судин. Усе це призводить до того, що людина не може перебувати у вертикальному положенні. Судини нижніх кінцівок, у яких слабкий тонус, розтягуються, у них затримується значна кількість крові. Ослаблене серце не спроможне підняти її до верхньої частини тіла. Кров’яний тиск падає, кровопостачання мозку погіршується, людина при цьому може знепритомніти. Розвивається так званий гравітаційний шок.

В умовах гіподинамії змінюється функціональний стан ЦНС (знижується тонус), що є причиною зниження адаптаційних можливостей організму.

Причини гіподинамії різні, але їх можна згрупувати за етіологічними ознаками (О.Г. Сухарев, 1991).

Таблиця № 25

Види гіподинамії та причини її виникнення

Вид гіпокінезії	Причина виникнення
фізіологічна	вплив генетичних факторів, наявність моторної «дебільності», аномалії розвитку
професійна	обмеження обсягу рухів унаслідок виробничої необхідності
клінічна	захворювання опорно-рухового апарату, хвороби, травми, що потребують тривалого постільного режиму
шкільна	неправильна організація навчально-виховного процесу, перевантаження навчальними заняттями, ігнорування фізичного та трудового виховання, відсутність вільного часу
звично-побутова	звикання до малорухливого способу життя, наявність зниженої рухової активності, побутовий комфорт
клімато-географічна	несприятливі кліматичні або географічні умови, що обмежують рухову активність
експериментальна	моделювання зниження рухової активності для проведення медико-біологічних досліджень

Окрім терміна «гіподинамія», у літературі зустрічається термін «гіпокінезія». Проте значення цих термінів не завжди збігається, так як гіпокінезія означає обмеження просторових характеристик прямування, не обов’язково пов’язане зі зменшенням м’язових зусиль. Гіпокінезія зустрічається у хворих, що із різних причин втратили можливість рухатися, а також може бути зумовлена особливостями професійної діяльності. Основним патогенетичним фактором гіпокінезії, що супроводжується гіподинамією, є зниження навантаження на опорні структури, виключення стато-кінетичних рефлексів Наслідки гіпокінезії виявляються переважно в розвиткові таких структурних змін і функціональних перебудов, як малорухливість суглобів, порушення рухового стереотипу, координації рухів.

Лікувальні і профілактичні заходи при гіподинамії різноманітні. Основне значення серед них належить фізичним тренуванням. Характер тренування змінюється залежно від конкретних умов виникнення гіподинамії (гігієнічна зарядка, виробнича гімнастика, оздоровча і лікувальна фізкультура і под.). Значне місце у профілактиці гіподинамії займають також заходи, проведені в загальнодержавному масштабі (спорт, туризм, пропаганда масової фізичної культури, науково-просвітня робота та ін.).

? Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте фізичне здоров’я людини.

2. Охарактеризуйте методики оцінки рівня соматичного здоров’я.

3. Дайте характеристику фізичного розвитку людини як критерія соматичного здоров’я.

4. Охарактеризуйте методики оцінки фізичного розвитку.

5. Дайте характеристику факторів, що впливають на фізичний розвиток.

6. Дайте характеристику біологічному розвитку людини.

7. Дайте характеристику поняттю «гіподинамія» та «гіпокінезія».

8. Охарактеризуйте вплив гіподинамії на стан здоров’я людини у різні вікові періоди.

9. Охарактеризуйте комплекс заходів, спрямованих на попередження гіподинамії.

10. Охарактеризуйте методики оцінки функціонального стану організму.

11. Дайте характеристику фізичній підготовленості людини: фізичні якості та рухові навички.

12. Дайте характеристику поняттю «рухова активність».

13. Охарактеризуйте гігієнічні нормативи рухової активності у дітей і підлітків.

14. Охарактеризуйте вплив рухової активності на стан здоров’я.

15. Охарактеризуйте принципи оздоровчого фізичного тренування.

РОЗДІЛ V. ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ