Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я жінок

№п/п	Показники оцінки функціонального стану організму	Рівень соматичного здоров’я
		низький	нижче середнього	середній	вище середнього	високий
1	маса тіла _____________ г/см зріст	450 і більше	351 – 450 і більше	350 і менше	-	-
	оцінка в балах	-2	-1	0
2	ЖЕЛ ______________ мл/кг маса тіла	40 і менше	41 – 45	46 – 50	51 – 55	56 і більше
	оцінка в балах	-1	0	1	2	3
3	динамометрія кисті ____________________ % маса тіла	40	41 – 45	46 – 50	51 – 60	61 і більше
	оцінка в балах	-1	0	1	2	3
4	ІР= ______________ 100	111	95 – 110	85 – 94	70 – 84	69 і менше
	оцінка в балах	-2	-1	0	3	5
5	час відновлення ЧСС після 20 присідань за 30 сек	3 хв. і більше	2 – 3 хв.	1,30 – 1,59	1,0–1,29	59 сек. і менше
	оцінка в балах	-2	1	3	5	7
6	загальна оцінка рівня здоров’я	3 і менше	4 – 6	7 – 11	12 – 15	16 – 18

ІР – індекс Робінсона

Існує 5 функціональних класів за рівнем соматичного здоров’я, тобто однією із передумов стійкості людини проти захворювань є певний рівень загальної фізичної працездатності.

Невід’ємною ознакою доброго здоров’я є високий рівень фізичної працездатності організму. Оцінити фізичну працездатність можна за допомогою проби Руф’є-Діксона.

Проба Руф’є-Діксона проводиться таким способом: підрахувати пульс (за 15 сек.) лежачи на спині (Р1), потім зробити 30 присідань за 45 сек., лягти і знову підрахувати пульс (за 15 сек.) відразу після присідань (Р2) і за останні 15 сек. першої хвилини відновлювального періоду.

Індекс фізичної працездатності розрахувати за формулою:

ІФП = [4( Р1 + Р2 + Р3)-200] : 10

При цьому ІФП свідчить:

• 0-3 – добра фізична працездатність;

• 3,1-6 – середня фізична працездатність;

• 6,1-8 – задовільна фізична працездатність;

• більше 8 – низька фізична працездатність.

Дані методики визначення рівня здоров’я є достатньо інформативними і можуть бути використані в оздоровчих центрах, поліклініках, фізкультурних диспансерах.

Визначення належності до певного функціонального класу дає можливість розробляти оздоровчі програми з метою поліпшення здоров’я та входження в зону «безпечного рівня здоров’я». Однак визначення рівня здоров’я за допомогою методу експрес-оцінки є лише скромною спробою відобразити такий складний феномен, як здоров’я людини, мовою математики, обмеживши його вузькими рамками арифметичних формул.

Оцінюючи здоров’я кожної окремої людини, можна скористатися суб’єктивними та об’єктивними показниками, що характеризують стан організму. Індивідуальне здоров’я оцінюється за самопочуттям людини, наявністю в нього захворювань, за фізичним станом і розвитком та його особистісними відчуттями буття тощо.

Сучасними дослідженнями з’ясовано, що суб’єктивна оцінка здоров’я і відчуття благополуччя більшою мірою взаємопов’язані, ніж навіть об’єктивний стан здоров’я і благополуччя. Веселі, оптимістично налаштовані люди не тільки почуваються значно здоровішими, але і є такими насправді. Виявляється, існує тісний взаємозв’язок між суб’єктивною оцінкою здоров’я і багатьма об’єктивними показниками стану організму: достовірний взаємозв’язок існує між самооцінкою здоров’я і такими загально-клінічними показниками, як артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, гострота слуху, маса тіла, а також даними психометричних тестів, які відображають пізнавальні функції мозку і патологічні зміни вищої нервової діяльності. Для здорової людини є нормою 5-8 дихальних циклів за хвилину (чим їх менше, тим здоровіша людина). Час затримки дихання після середнього видиху дорівнює 60 сек. і більше. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою становить близько 60-70 скор./хв, артеріальний тиск (АТ) – (110-120)/(70-80) мм рт.ст.

Про незадовільний стан здоров’я свідчать такі показники: дихання – значно більше восьми дихальних циклів за хвилину, а затримка дихання після середнього видиху – значно менша ніж 60 сек.; частота серцевих скорочень у стані спокою – значно більша ніж 70 скор./хв; АТ – або значно вищий, або значно нижчий за норму.

Як свідчать результати досліджень, самооцінка стану здоров’я тим більше пов’язана з клініко-фізіологічними показниками, чим складніша їх природа. Це свідчить про те, що суб’єктивна оцінка здоров’я є узагальненим відображенням колосальної кількості різноманітних процесів життєдіяльності організму.

4.2. Фізичний розвиток як один із показників фізичного здоров’я

Фізичний розвиток людини відображає ріст і фізіологічне вдосконалення її органів і систем, є провідним критерієм здоров’я як популяції, так і стану здоров’я всього населення. Він є однією із сторін розвитку індивідуума і являє собою біологічний процес, детермінований генетичним фактором та навколишнім середовищем і залежить від багатьох чинників довкілля та соціальних умов (умови життя, праці, навчання та виховання).

Фізичний розвиток – це комплекс морфо-функціональних ознак, які характеризують віковий рівень біологічного розвитку людини. (В.Г. Властовський, 1976). Основоположники вчення про фізичний розвиток людини В.В. Бунак і П.М. Башкіров трактують фізичний розвиток як комплекс морфо-функціональних властивостей організму, що визначають запас його фізичних сил. Таким чином, фізичний розвиток є одним із критеріїв фізичної працездатності.

Систематичне спостереження за фізичним розвитком і станом здоров’я людини необхідне для індивідуального оцінювання її розвитку. Воно дає можливість своєчасно накреслити і здійснити як індивідуальні, так і масові лікувально-профілактичні заходи в організованих дитячих колективах, а також при проведенні диспансеризації дорослих.

Фізичний розвиток оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників.

До соматоскопічних показників відносять характеристики стану шкіряних покривів та слизових оболонок, ступеня жировідкладання, опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (ступінь оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, ступінь оволосіння на обличчі, розвиток щитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків), до соматометричних – довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних – м’язову силу верхніх кінцівок, станову силу м’язів-розгиначів спини, життєву ємність легень тощо.

При зовнішньому огляді насамперед вирішують, до якого конституційного типу належить обстежуваний. Під конституцією розуміють властивості, що визначають будову організму, форму та його реактивність. Є три її типи.

Астенічний тип характеризується перевагою повздовжніх розмірів над поперечними: кінцівки вузькі та довгі, грудна клітка довга та вузька, шия тонка та довга, м’язи розвинуті слабо.

Гіперстенічний тип характеризується перевагою поперечних розмірів тіла: кінцівки короткі, тіло довге, шия коротка, плечі широкі. Грудна клітка коротка та широка, м’язи добре розвинуті.

Нормостенічний тип –це пропорційний атлетичний тип складу тіла. У нормостеніків повздовжні та поперечні розміри тіла пропорційні. Мускулатура добре розвинута, помірний підшкірний жировий шар.

До цього часу продовжуються дискусії про вплив спадкових і середовищних факторів на формування певних морфологічних і функціональних ознак (довжина і маса тіла, окружність грудної клітки, співвідношення календарного та біологічного віку, показники серцево-судинної системи та ін.). Водночас, показники фізичного розвитку людини є адекватними індикаторами соціального благополуччя суспільства.

Окремі автори пропонують проводити оцінку фізичного розвитку за морфо-функціональним рівнем, на основі значення довжини тіла як основної ознаки (Т.С. Криворучко, К.П. Дорожнова); інші за показниками біологічного віку і фізичного стану (С.М. Громбах). Ряд авторів (Є.П. Стромська, В.Г. Властовский, В.М. Кардашенко) указують на необхідність визначення гармонійності фізичного розвитку за співвідношенням основних показників фізичного розвитку. За кордоном досить поширена оцінка фізичного розвитку методом персентилів.

Таким чином, при оцінці фізичного розвитку дається характеристика рівня фізичного розвитку (високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький) і його гармонійності (гармонійний, дисгармонійний). Проте на даний час відсутня єдина схема оцінки фізичного розвитку. Тому в практиці можуть бути використані різні методики оцінювання фізичного розвитку індивідуума.

Метод сигмальних відхилень із графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.

Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (σ), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково-статевому періодові.

Відхилення у межах від -1σ до +1 σ вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1σ до -2 σ – розвитком нижче середнього, від -2σ та нижче – низьким, від + 1σ до +2σ – вище середнього, від +2σ та вище – високим.

Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одна від одної проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній із них відкладають значення отриманих відхилень, які з’єднують прямими лініями (мал. 4).

3σ - 2σ -1σ М +1σ + 2 σ + 3 σ

Д овжина тіла

Маса тіла

Обвід грудної клітки

Мал. 4. Профіль фізичного розвитку

Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються – непропорційним.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадкові використання методу сигмальних відхилень повинен мати такий вигляд: фізичний розвиток; Іваненко О., 12 років, за ростом середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), за масою тіла середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), за обводом грудної клітки середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), пропорційний (непропорційний).

Наприклад, необхідно дати оцінку фізичного розвитку хлопчика Іваненко О., у віці 10 років, довжина тіла якого становить 129 см, маса тіла – 37 кг, величина обводу грудної клітки – 61 см.

Отримані дані щодо росту, маси тіла та обводу грудної клітки учня, який досліджується, заносять у таблицю (табл. № 12).

Таблиця № 12

Дані індивідуальної оцінки фізичного розвитку учня

Показники фізичного розвитку	Школяр	Стандарт		Різниця між фактичною та стандартною величинами	Сигмальне відхилення	Оцінка
		М	σ
зріст, см	129	137,3	5,6	- 8,8	-1,48σ	нижче середнього
маса тіла, кг	24	33,4	6,0	- 9,4	-1,56σ	нижче середнього
обвід грудної клітки, см	61	67,5	4,8	- 6,5	-1,35σ	нижче середнього

Після цього використовуючи дані таблиці № 13 «Стандартизовані показники фізичного розвитку школярів», знаходять стать та вік обстежуваного, потім відповідний показник (зріст, маса тіла, обвід грудної клітки). Для кожної її характеристики фізичного розвитку визначають величину (середню арифметичну зважену – М та середньоквадратичне відхилення – σ) і заносять у таблицю (графа «Стандарт»).

Таблиця № 13

Стандартизовані показники фізичного розвитку школярів

Вік	Зріст, см		Маса тіла, кг		Обвід грудної клітки, см
	М	σ	М	σ	М	σ
хлопчики
7	121,0	4,9	23,2	3,2	60,3	3,6
8	125.0	4,6	24,6	3,2	62,0	3,0
9	129,7	6,1	27,2	3,4	63,6	3,2
10	134,7	4,5	29,5	3,8	65,9	3,4
11	139,0	4,7	32,6	4,0	68,2	3,6
12	143,2	6,4	35,0	5,5	70,5	3,9
13	149,0	6,3	39,1	5,0	72,2	4,2
14	154,0	8,0	43,3	6,7	75,6	5,0
15	159,5	7,0	48,0	6,5	80,0	5,3
дівчатка
7	120,3	4,7	22,5	4,0	59,0	2,4
8	123,7	5,6	23,5	3,6	59,0	3,2
9	12,91	5,6	26,4	3,2	61,9	2,7
10	13,44	6,2	29,6	4,6	6,34	2,4
11	13,92	5,6	32,5	4,5	6,68	4,0
12	14,44	6,5	37,1	4,9	7,04	4,8
13	14,95	6,3	42,1	5,0	7,32	5,6
14	15,56	5,7	48,2	7,0	7,94	5,1
15	15,75	5,5	53,2	6,6	8,21	5,1

Потім для кожного показника визначають різницю між фактичною і стандартною величинами. Так, наприклад, якщо ріст 10-річного хлопчика становить 129 см, а стандарт (М) – 137,4 см, різниця складає 129-137,4 = -8,3 см. Одержану різницю ділять на σ (у нашому випадку вона дорівнює 5,6) і одержують величину сигмального відхилення: -8,3:5,6 = -1,48 і, зрештою, за даними величини і знака сигмального відхилення обґрунтовують оцінку фізичного розвитку за окремим показником.

У нашому випадку фізичний розвиток хлопчика за ростом – нижче середнього, тому що сигмальне відхилення складає – 1,48.

Згідно з приведеною схемою аналізуються дані фізичного розвитку і за іншими показниками.

Недоліком методу сигмальних відхилень є те, що величини показників оцінюються окремо без урахування ступеня їх взаємозв’язку. Разом з тим кожному росту людини повинні відповідати певні величини маси тіла й обводу грудної клітки, тобто фізичний розвиток повинен бути гармонійним. Цей недолік усувається при використанні методу оцінки за шкалами регресії та комплексного методу.

Використання методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати основний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні таблиці в даному випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш ґрунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.

Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести зріст дитини.

Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному зростові, і порівнюють із ними фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (σ )для досліджуваної ознаки. Критерії оцінки аналогічні до попередніх.

Фізичний розвиток вважається:

- гармонійним, якщо індивідуальні показники маси тіла й обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах М ±1σ ;

- дисгармонійним, якщо індивідуальні показники маси тіла й обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М -1,1 σ до М -2σ , або М +1,1σ до М +2σ за рахунок підвищеного жировідкладання;

- різко дисгармонійним, якщо індивідуальні показники маси тіла й обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М -2,1 σ і нижче, або М +2,1σ і вище за рахунок підвищеного жировідкладання.

Висновок щодо фізичного розвитку у випадку використання методу його оцінки за шкалами регресії повинен мати такий вигляд: фізичний розвиток Петренка І., 10 років, за довжиною тіла середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), за масою тіла, обводом грудної клітки гармонійний (дисгармонійний, різко дисгармонійний).

Для характеристики фізичного розвитку користуються шкалами регресій фізичного розвитку дошкільнят, школярів і студентів.

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфо-функціонального стану організму, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові (таблиця № 14).

Таблиця № 14

Критерії оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків

Рівень біологічного розвитку	Схема залежності біологічного розвитку та морфо-функ-ціонального стану	Морфо-функціо-нальний стан	Маса тіла, обвід грудної клітки (М ± a R)	Функціональні показники
Відповідає календарному віку Випереджує календарний вік Відстає від календарного віку		Гармонійний Дисгармонійний Різко дисгармонійний	M±σ R M-l,laR... M-2aR за рахунок дефіциту маси M+l,loR...M+2aR за рахунок надлишкового жировідкладання M-2,lσR i нижче за рахунок дефіциту маси М±2,1σR і вище за рахунок надлишкового жировідкладання	М-σ і вище M-1,1 σ М-2 σ М-2,1σ і нижче

Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кісток кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. Залежно від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати або відставати від нього.

Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфо-функціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та вікових стандартів розвитку функціональних показників. Фізичний розвиток вважається:

- гармонійним, якщо величини маси тіла й обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від -1σ до +1σ та функціональні показники характеризуються відхиленнями від -1σ і вище;

- дисгармонійним, коли величини маси тіла й обводу грудної клітки відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень стандартні значення на ± 1σ - ±2 σ та функціональні показники знаходяться у межах від -1σ до – 2σ;

- різко дисгармонійним, якщо величин маси тіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень нормативні показники більше, ніж на ±2σ , та функціональні показники характеризуються відхиленнями від -2σ і нижче.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадку використання комплексного методу повинен мати такий вигляд: фізичний розвиток Іваненка О., 10 років, середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), гармонійний (дисгармонійний, різко дисгармонійний), біологічний вік відповідає календарному вікові (випереджає календарний вік, відстає від календарного віку).

Запропонована схема комплексної оцінки фізичного розвитку сприяє більш точній діагностиці фізичного розвитку дитини.

На думку багатьох авторів, показники фізичного розвитку людини є найважливішими параметрами здоров’я та адекватними індикаторами соціального благополуччя суспільства (Н.С. Полька, А.І. Рибалко, І.В. Сергета).

За результатами останніх наукових досліджень, спостерігається зниження фізичного розвитку та погіршення стану здоров’я дітей і підлітків нашої країни. Основними причинами такого становища є економічні труднощі, зниження уваги до соціальних проблем, ослаблення державної політики в галузі профілактичної медицини. В.Ю. Альбицький запропонував комплекс факторів, що впливають на ріст і розвиток дитячого організму. З комплексу факторів можна виділити три основні групи – біологічні, екологічні та соціально-економічні (схема № 9).

Науковці вважають, що визначені фактори ризику можуть діяти як ізольовано, так і поєднано. Разом із тим в умовах впливу сприятливих соціально-економічних чинників, навіть при несприятливій спадковості, розвиток дитини не порушується. У зв’язку із цим державна політика повинна бути спрямована на вирішення соціальних проблем і розвиток профілактичної медицини.