4.1 Фізичне здоров’я: показники та методи оцінки індивідуального здоров’я

Фізичне здоров’я – важливий компонент у складній структурі стану здоров’я людини. Він зумовлений властивостями організму як складної біологічної системи. Як складна біологічна система, організм володіє здатністю зберігати індивідуальне існування за рахунок самоорганізації. Проявами самоорганізації є самовідтворення, саморегуляція і самовідновлення. Самовітворення повязано з постійним взаємним обміном організму із зовнішнім середовищем, речовинами, енергією та інформацією. Організм людини – це система відкритого типу. У процесі самовідтворення організм підтримує свою упорядкованість і перешкоджає його руйнуванню.

Фізичне здоров’я зумовлюється здатністю організму до саморегулювання. Досконала координація всіх функцій – наслідок того, що живий організм являє собою саморегулюючу систему. Саморегуляція складає суть біологічної форми розвитку, тобто життя. Ця загальна властивість біологічних систем дозволяє встановлювати і підтримувати на певному відносно постійному рівні ті чи інші фізико-хімічні або біологічні показники (константи), наприклад, постійність температури тіла, рівень артеріального тиску, вмісту глюкози в крові тощо. Підтримання ступеня впорядкованості проявляється і в відносно динамічній постійності внутрішнього середовища організму – гомеостазі.

Самоорганізація біологічної системи проявляється і в здатності до самовідновлення. Ця властивість зумовлена перш за все регенерацією, а також наявністю багатьох паралельних регуляторних впливів в організмі на всіх рівнях його організації. Компенсація недостатніх функцій дозволяє виживати організму в умовах порушення і відповідно при цьому відображає рівень життєздатності – його фізичне здоров’я.

Фізичне здоров’я – це динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою здійснення соціальних і біологічних функцій.

Тобто фізичне (соматичне ) здоров’я – можна розглядати як поточний стан органів і систем організму людини; рівень розвитку і функціональних можливостей органів і систем. Основу фізичного (соматичного) здоров’я складає біологічна програма індивідуального розвитку організму. Але генотип людини являє собою план розвитку, реалізація якого залежить від конкретної взаємодії з факторами організму та середовища. Тобто на розвиток людини впливають і біологічні, і соціальні фактори. Тому дуже «важливо чітко уявляти взаємовідношення соціальних і біологічних факторі у формуванні організму, що росте» (Сердюковська Г.М., 1969). Перспективні в цьому відношенні дослідження фізичного розвитку контингентів дітей і підлітків, які проживають у різних екологічних умовах. Адже фізичний розвиток є одним із показників стану здоров’я.

Відповідно структуру фізичного здоров’я можна визначити за такими показниками: рівнем фізичного розвитку, морфологічним і функціональним станом органів і систем та рівнем фізичної підготовленості до виконання фізичних навантажень.

З огляду на існування широкого спектру найрізноманітніших проявів здоров’я сьогодні запропоновано досить велику кількість методик для оцінки здоров’я індивіда.

Згідно з концепцією фізичного (соматичного) здоров’я, найбільш важливим чинником, який його визначає, є рівень максимального споживання кисню (МСК), тобто аеробних можливостей організму, від яких залежать його життєздатність, захворюваність, тривалість життя та ін. Цей інтегральний показник характеризує стан серцево-судинної та дихальної систем, функцій метаболізму та ступінь життєдіяльності організму в цілому. Протягом останніх десятиріч показник МСК став майже універсальним завдяки своїй дуже високій кореляції з фізичним станом людини. Комітет ВООЗ пропонує використовувати його з метою оцінки стану здоров’я населення.

Існує кілька методів оцінювання МСК. Прямі методи є порівняно складними, вони вимагають спеціального обладнання і належним чином підготовлених фахівців. Як непрямий метод, можна використати тест Купера, який заснований на тому, що енергетичним базисом фізичної якості загальної витривалості є аеробні механізми енергоутворення. Методика тесту Купера представлена в розділі ІІ.

Одним із найбільш інформативних і прийнятних з точки зору практичного використання вважається метод експрес-оцінки (Г.Л. Апанасенко). Методика передбачає визначення клініко-фізіологічних показників (антропометричних, фізіометричних) та вагово-ростового, життєвого, силового індексів, індексу Робінсона. Отримані показники ранжирують у бали та за сумою балів визначають рівень соматичного здоров’я.

При застосуванні методики експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я проводять визначення антропометричних і функціональних показників. За допомогою приладів визначають вагу, зріст, силу кисті, життєву ємність легень, артеріальний тиск, підраховують кількість серцевих скорочень. Дані заносять у таблицю № 9.

Таблиця № 9

Вік	Вага, кг	Зріст, см	Сила кисті, кг	Життєва ємність легень, мл	Артеріальний тиск, мм/рт/ст	Частота серцевих скорочень, уд./хв.