- •1.1. Передумови виникнення і становлення валеології як комплексної наукової дисципліни про здоров’я людини
- •1.2. Предмет, мета та завдання валеології
- •1.3. Методологічні основи валеології
- •1.4. Взаємозв’язок валеології з іншими науками
- •1.5. Основні напрями валеології
- •1.6. Соціальні аспекти валеології
- •1.7. Формування валеологічної культури вчителя
- •1.8. Нормативно-правова база формування і зміцнення здоров’я сучасної людини
- •2.1. Поняття здоров’я, його інтегративний зміст
- •2.2. Поняття про індивідуальне здоров’я
- •2.3. Поняття про суспільне здоров’я
- •2.4. Процеси, що визначають здоров’я
- •2.5. Поняття про здоров’я та хворобу
- •2.6. Комплексна оцінка стану здоров’я
- •3.1. Фактори формування і ризику здоров’я людини
- •3.2. Генетичний фактор – основа відтворення здоров’я
- •3.3. Стан навколишнього середовища і здоров’я
- •3.4. Медичне забезпечення і здоров’я
- •3.5. Умови і спосіб життя
- •Система загартування
- •4.1 Фізичне здоров’я: показники та методи оцінки індивідуального здоров’я
- •Визначення індексів. За отриманими даними слід підрахувати вагово-ростовий індекс, сило-ваговий індекс, індекс Робінсона, життєвий індекс і час відновлення пульсу після 20 присідань за 30 сек.
- •Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я жінок
- •Фактори, що формують фізичний розвиток
- •4.3. Фізична підготовленість як основа життєдіяльності людини
- •4.4. Функціональний стан організму та його резерви
- •4.5. Біологічний розвиток: визначення та оцінка
- •4.6. Рухова активність та її вплив на здоров’я людини
- •4.7. Гіподинамія як фактор ризику погіршення здоров’я
- •5.1. Комплексна оцінка психічного здоров’я, його критерії
- •5.2. Фактори ризику порушення психічного здоров’я
- •5.3. Стрес як неспецифічна захисно-пристосувальна реакція організму
- •5.4. Дистрес та його наслідки
- •5.5. Методи оцінки та самооцінки стресових станів
- •5.6. Індивідуально-типологічні особливості особистості реагування на стресові ситуації
- •6.1. Основи раціонального харчування
- •6.2. Роль основних харчових компонентів у раціональному харчуванні
- •6.3. Вітаміни та їх значення у зміцненні здоров’я
- •6.4. Роль мінеральних речовин і води в харчуванні людини
- •6.5. Характеристика основних груп харчування. Піраміда харчування
- •6.6. Екологічні аспекти харчування
- •6.7. Оздоровчі дієти
- •6.8. Сучасні теорії харчування
- •7.1. Поняття соціального здоров’я та ризики його порушення
- •7.2. Загальні тенденції поширення шкідливих звичок
- •7.3. Алкоголізм: медико-біологічні та соціально-психологічні причини і наслідки
- •7.4. Наркоманія: соціально-психологічна проблема, її наслідки
- •7.5. Тютюнопаління та його вплив на організм людини у різні вікові періоди онтогенезу
- •7.6. Основні напрями подолання шкідливих звичок
- •8.1. Дихальні гімнастики в системі оздоровлення
- •8.2. Загартування та його вплив на організм
- •8.3. Оздоровчий вплив точкового масажу
- •8.4. Психологічні методи як засіб зміцнення психічного здоров’я
- •8.5. Засоби фізичного виховання в забезпеченні здоров’я
- •8.6. Фітотерапія і фітопрофілактика як засоби оздоровлення
- •8.7. Аромотерапія в оздоровленні і підвищенні працездатності організму
- •9.1. Репродуктивне здоров’я та планування сім’ї
- •9.2. Методи планування сім’ї
- •9.3. Репродуктивне здоров’я в аспекті сімейного виховання
- •9.4. Формування репродуктивної поведінки в молоді
- •9.5. Формування статі та основні етапи психосексуального розвитку
- •Фізікальні детермінанти статевої належності
- •Проміжна детермінанта
- •Соціально-психологічні детермінанти
- •9.6. Формування психосексуальної поведінки в різні вікові періоди
- •9.7. Статеве виховання дітей і підлітків як фактор впливу на репродуктивне здоров’я
- •9.8. Підготовка молоді до репродуктивної функції
- •9.9. Психогігієнічні аспекти вагітності та підготовки до пологів
4.1 Фізичне здоров’я: показники та методи оцінки індивідуального здоров’я
Фізичне здоров’я – важливий компонент у складній структурі стану здоров’я людини. Він зумовлений властивостями організму як складної біологічної системи. Як складна біологічна система, організм володіє здатністю зберігати індивідуальне існування за рахунок самоорганізації. Проявами самоорганізації є самовідтворення, саморегуляція і самовідновлення. Самовітворення повязано з постійним взаємним обміном організму із зовнішнім середовищем, речовинами, енергією та інформацією. Організм людини – це система відкритого типу. У процесі самовідтворення організм підтримує свою упорядкованість і перешкоджає його руйнуванню.
Фізичне здоров’я зумовлюється здатністю організму до саморегулювання. Досконала координація всіх функцій – наслідок того, що живий організм являє собою саморегулюючу систему. Саморегуляція складає суть біологічної форми розвитку, тобто життя. Ця загальна властивість біологічних систем дозволяє встановлювати і підтримувати на певному відносно постійному рівні ті чи інші фізико-хімічні або біологічні показники (константи), наприклад, постійність температури тіла, рівень артеріального тиску, вмісту глюкози в крові тощо. Підтримання ступеня впорядкованості проявляється і в відносно динамічній постійності внутрішнього середовища організму – гомеостазі.
Самоорганізація біологічної системи проявляється і в здатності до самовідновлення. Ця властивість зумовлена перш за все регенерацією, а також наявністю багатьох паралельних регуляторних впливів в організмі на всіх рівнях його організації. Компенсація недостатніх функцій дозволяє виживати організму в умовах порушення і відповідно при цьому відображає рівень життєздатності – його фізичне здоров’я.
Фізичне здоров’я – це динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою здійснення соціальних і біологічних функцій.
Тобто фізичне (соматичне ) здоров’я – можна розглядати як поточний стан органів і систем організму людини; рівень розвитку і функціональних можливостей органів і систем. Основу фізичного (соматичного) здоров’я складає біологічна програма індивідуального розвитку організму. Але генотип людини являє собою план розвитку, реалізація якого залежить від конкретної взаємодії з факторами організму та середовища. Тобто на розвиток людини впливають і біологічні, і соціальні фактори. Тому дуже «важливо чітко уявляти взаємовідношення соціальних і біологічних факторі у формуванні організму, що росте» (Сердюковська Г.М., 1969). Перспективні в цьому відношенні дослідження фізичного розвитку контингентів дітей і підлітків, які проживають у різних екологічних умовах. Адже фізичний розвиток є одним із показників стану здоров’я.
Відповідно структуру фізичного здоров’я можна визначити за такими показниками: рівнем фізичного розвитку, морфологічним і функціональним станом органів і систем та рівнем фізичної підготовленості до виконання фізичних навантажень.
З огляду на існування широкого спектру найрізноманітніших проявів здоров’я сьогодні запропоновано досить велику кількість методик для оцінки здоров’я індивіда.
Згідно з концепцією фізичного (соматичного) здоров’я, найбільш важливим чинником, який його визначає, є рівень максимального споживання кисню (МСК), тобто аеробних можливостей організму, від яких залежать його життєздатність, захворюваність, тривалість життя та ін. Цей інтегральний показник характеризує стан серцево-судинної та дихальної систем, функцій метаболізму та ступінь життєдіяльності організму в цілому. Протягом останніх десятиріч показник МСК став майже універсальним завдяки своїй дуже високій кореляції з фізичним станом людини. Комітет ВООЗ пропонує використовувати його з метою оцінки стану здоров’я населення.
Існує кілька методів оцінювання МСК. Прямі методи є порівняно складними, вони вимагають спеціального обладнання і належним чином підготовлених фахівців. Як непрямий метод, можна використати тест Купера, який заснований на тому, що енергетичним базисом фізичної якості загальної витривалості є аеробні механізми енергоутворення. Методика тесту Купера представлена в розділі ІІ.
Одним із найбільш інформативних і прийнятних з точки зору практичного використання вважається метод експрес-оцінки (Г.Л. Апанасенко). Методика передбачає визначення клініко-фізіологічних показників (антропометричних, фізіометричних) та вагово-ростового, життєвого, силового індексів, індексу Робінсона. Отримані показники ранжирують у бали та за сумою балів визначають рівень соматичного здоров’я.
При застосуванні методики експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я проводять визначення антропометричних і функціональних показників. За допомогою приладів визначають вагу, зріст, силу кисті, життєву ємність легень, артеріальний тиск, підраховують кількість серцевих скорочень. Дані заносять у таблицю № 9.
Таблиця № 9
Вік |
Вага, кг |
Зріст, см |
Сила кисті, кг |
Життєва ємність легень, мл |
Артеріальний тиск, мм/рт/ст |
Частота серцевих скорочень, уд./хв. |
|
|
|
|
|
|
|
