- •1.1. Передумови виникнення і становлення валеології як комплексної наукової дисципліни про здоров’я людини
- •1.2. Предмет, мета та завдання валеології
- •1.3. Методологічні основи валеології
- •1.4. Взаємозв’язок валеології з іншими науками
- •1.5. Основні напрями валеології
- •1.6. Соціальні аспекти валеології
- •1.7. Формування валеологічної культури вчителя
- •1.8. Нормативно-правова база формування і зміцнення здоров’я сучасної людини
- •2.1. Поняття здоров’я, його інтегративний зміст
- •2.2. Поняття про індивідуальне здоров’я
- •2.3. Поняття про суспільне здоров’я
- •2.4. Процеси, що визначають здоров’я
- •2.5. Поняття про здоров’я та хворобу
- •2.6. Комплексна оцінка стану здоров’я
- •3.1. Фактори формування і ризику здоров’я людини
- •3.2. Генетичний фактор – основа відтворення здоров’я
- •3.3. Стан навколишнього середовища і здоров’я
- •3.4. Медичне забезпечення і здоров’я
- •3.5. Умови і спосіб життя
- •Система загартування
- •4.1 Фізичне здоров’я: показники та методи оцінки індивідуального здоров’я
- •Визначення індексів. За отриманими даними слід підрахувати вагово-ростовий індекс, сило-ваговий індекс, індекс Робінсона, життєвий індекс і час відновлення пульсу після 20 присідань за 30 сек.
- •Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я жінок
- •Фактори, що формують фізичний розвиток
- •4.3. Фізична підготовленість як основа життєдіяльності людини
- •4.4. Функціональний стан організму та його резерви
- •4.5. Біологічний розвиток: визначення та оцінка
- •4.6. Рухова активність та її вплив на здоров’я людини
- •4.7. Гіподинамія як фактор ризику погіршення здоров’я
- •5.1. Комплексна оцінка психічного здоров’я, його критерії
- •5.2. Фактори ризику порушення психічного здоров’я
- •5.3. Стрес як неспецифічна захисно-пристосувальна реакція організму
- •5.4. Дистрес та його наслідки
- •5.5. Методи оцінки та самооцінки стресових станів
- •5.6. Індивідуально-типологічні особливості особистості реагування на стресові ситуації
- •6.1. Основи раціонального харчування
- •6.2. Роль основних харчових компонентів у раціональному харчуванні
- •6.3. Вітаміни та їх значення у зміцненні здоров’я
- •6.4. Роль мінеральних речовин і води в харчуванні людини
- •6.5. Характеристика основних груп харчування. Піраміда харчування
- •6.6. Екологічні аспекти харчування
- •6.7. Оздоровчі дієти
- •6.8. Сучасні теорії харчування
- •7.1. Поняття соціального здоров’я та ризики його порушення
- •7.2. Загальні тенденції поширення шкідливих звичок
- •7.3. Алкоголізм: медико-біологічні та соціально-психологічні причини і наслідки
- •7.4. Наркоманія: соціально-психологічна проблема, її наслідки
- •7.5. Тютюнопаління та його вплив на організм людини у різні вікові періоди онтогенезу
- •7.6. Основні напрями подолання шкідливих звичок
- •8.1. Дихальні гімнастики в системі оздоровлення
- •8.2. Загартування та його вплив на організм
- •8.3. Оздоровчий вплив точкового масажу
- •8.4. Психологічні методи як засіб зміцнення психічного здоров’я
- •8.5. Засоби фізичного виховання в забезпеченні здоров’я
- •8.6. Фітотерапія і фітопрофілактика як засоби оздоровлення
- •8.7. Аромотерапія в оздоровленні і підвищенні працездатності організму
- •9.1. Репродуктивне здоров’я та планування сім’ї
- •9.2. Методи планування сім’ї
- •9.3. Репродуктивне здоров’я в аспекті сімейного виховання
- •9.4. Формування репродуктивної поведінки в молоді
- •9.5. Формування статі та основні етапи психосексуального розвитку
- •Фізікальні детермінанти статевої належності
- •Проміжна детермінанта
- •Соціально-психологічні детермінанти
- •9.6. Формування психосексуальної поведінки в різні вікові періоди
- •9.7. Статеве виховання дітей і підлітків як фактор впливу на репродуктивне здоров’я
- •9.8. Підготовка молоді до репродуктивної функції
- •9.9. Психогігієнічні аспекти вагітності та підготовки до пологів
2.6. Комплексна оцінка стану здоров’я
Комплексна оцінка стану здоров’я надає можливість оцінити вплив різноманітних факторів зовнішнього середовища та соціальних умов життя на зміни в стані здоров’я як окремо взятих осіб, так і колективів.
Визначення стану здоров’я населення є досить важливим питанням у суспільстві, адже рівень стану здоров’я є одним з найважливіших показників добробуту народу, оскільки значною мірою впливає на процеси та результати економічного, соціального і культурного розвитку країни, демографічну ситуацію і стан національної безпеки.
Основними показниками стану здоров’я населення України, які мають підлягати динамічному спостереженню та аналізу з метою застосування необхідних державних та громадських заходів, є демографічні показники чисельності населення та його статево-вікового складу, народжуваності, загальної смертності, природного приросту населення, а також захворюваності населення.
На думку Ю.П. Лісіцина, комплексним показником, орієнтованим на визначення захворюваності, є групи здоров’я.
Для дорослих визначають три групи здоров’я:
1-а – відсутність звернень у зв’язку зі станом здоров’я до лікувально-профілактичних закладів або ж епізодичні (1-2) звернення з короткочасними захворюваннями (здебільшого ГРВІ);
2-а – практично здорові особи або ж із факторами ризику (виробничими, сімейно-побутовими, із шкідливими звичками). До лікувально-профілактичних закладів звертаються частіше, ніж ті, що входять до першої групи.
3-я – особи, котрі мають хронічні хвороби, часто хворіють і довготривало. Умовно третя група розділяється на дві підгрупи: пацієнти, які мають хронічну хворобу у стадії компенсації, та пацієнти у стані декомпенсації, які підлягають госпіталізації.
За останні двадцять років погіршився стан здоров’я населення, що призвело до зменшення відсотку людей із 1 та 2 групами здоров’я і відповідно зросла чисельність людей із 3 групою здоров’я.
Для визначення груп здоров’я дітей використовують такі критерії комплексної оцінки стану здоров’я (Методические рекомендации по комплексной оценке состояния здоровья детей и подростков при массових врачебних осмотрах, 1982):
1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.
2. Рівень функціонального стану основних систем організму.
3. Ступінь опірності організму несприятливим впливам зовнішнього середовища.
4. Рівень досягнутого фізичного і нервово-психічного розвитку та ступінь його гармонійності.
Наявність або відсутність захворювань визначається під час проведення систематичних планових медичних оглядів з участю лікарів-спеціалістів (окуліст, отоларинголог, невропатолог та ін.).
Оцінка
функціонального стану організму
проводиться з використанням клінічних
методів, а також за допомогою функціональних
проб (проби Мартіне-Кушелевського,
Штанге-Генча, Летунова, PWC
).
Ступінь опірності організму характеризується кількістю гострих захворювань (у тому числі загострень хронічних захворювань) у попередньому році. Дітей, які протягом року хворіли 4 рази і більше, відносять до групи осіб які часто хворіють.
Важливим критерієм здоров’я є фізичний розвиток. Оцінку фізичного розвитку проводять за антропометричними, соматоскопічними та функціональними показниками. Достовірне визначення фізичного стану організму та виявлення відхилень у фізичному розвитку дають можливість визначити характер захворювання. Адже фізичний розвиток організму пов’язаний з впливом ряду факторів ризику здоров’я. Рівень гармонійності фізичного і нервово-психічного розвитку визначається способом порівняння індивідуальних показників (соматотропічних, соматоскопічних, фізіометричних) із середніми показниками розвитку для даного віку і статі.
Відповідно до вказаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей і підлітків за групами здоров’я.
Визначають 5 груп здоров’я:
Перша група здоров’я – здорові діти і підлітки з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.
Друга група здоров’я – здорові діти і підлітки, котрі мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань, а отже, часто та тривало хворіють.
Третя група здоров’я – діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.
Четверта група здоров’я – діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями організму.
П’ята група здоров’я – діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями організму, інваліди І та II груп тощо.
Розподіл дітей і підлітків за групами здоров’я дозволяє виявити осіб, які мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей із початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань.
У першу чергу це стосується дітей і підлітків, які відносяться до другої групи здоров’я: діти-реконвалесценти, а також діти і підлітки, які часто та тривало хворіють, із загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, діти з порушеннями постави, плоскостопістю, із функціональними зрушеннями в серцево-судинній системі, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитовидної залози І та II ступенів, астенічним синдромом тощо).
Для оцінки здоров’я дітей у 1993 році Н.В. Полуніною була запропонована методика визначення середніх груп здоров’я (СГЗ).
Показник СГЗ для однорідних груп визначається за формулою:
СГЗ ═ (1 Н1+ 2 Н2 + 3 Н3 + 4 Н4) : Е,
де 1- перша група, 2- друга група, 3 – третя група, 4 – четверта група здоров’я,
Н1 – число дітей першої групи здоров’я,
Н2 - число дітей другої групи,
Н3 - число дітей третьої групи,
Н4 - число дітей четвертої групи,
Е – загальне число обстежених.
Теоретично величина СГЗ може коливатися в межах від 1 до 4, проте практично не перевищує 2,5. Якщо СГЗ знаходиться в межах від 1,6 до 1,9, то вважають, що рівень здоров’я задовільний. Величина показника нижче 1,6 свідчить про високий рівень здоров’я, а показник вище 1,9 – про незадовільний рівень здоров’я. Даний показник може бути використаний для дітей різних вікових груп.
Оцінка зрушень стану здоров’я колективу дітей на практиці може бути використана з метою розробки та впровадження заходів щодо зміцнення здоров’я, а також ефективності проведених оздоровчих заходів.
Контрольні запитання
Дайте визначення поняттю «здоров’я».
Дайте визначення поняттю «хвороба».
Охарактеризуйте фактори, що спричинюють розвиток хвороби.
Дайте визначення поняттю « третій стан».
Вкажіть можливі проміжні стани при альтернативі «здоровий – хворий».
Охарактеризуйте сучасні підходи до визначення дефініції «здоров’я».
Сутність здоров’я та визначення дефініції «здоров’я».
Охарактеризуйте основні етапи формування поняття «здоров’я».
Дайте характеристику сучасним стратегіям здоров’я.
Охарактеризуйте профілактичний напрямок у розвитку вчення про здоров’я.
Охарактеризуйте процеси, що визначають здоров’я.
Вкажіть від яких факторів залежить ефективність системи управління здоров’ям.
Дайте характеристику оцінці індивідуального здоров’я за якісними та кількісними показниками.
Охарактеризуйте роль енергопотенціалу у розвитку еволюції, стану здоров’я та працездатності.
Охарактеризуйте функціональні класи рівня соматичного здоров’я (резерви здоров’я, стан основних систем організму, ризик захворювання).
Статевий, віковий, генетичні аспекти у формуванні індивідуального здоров’я.
Вкажіть критерії комплексної оцінки груп здоров’я.
Охарактеризуйте групи здоров’я дорослих за Ю. Лісіциним.
Охарактеризуйте поняття «суспільне здоров’я».
Охарактеризуйте поняття «здоров’я населення».
Дайте характеристику різнобічних підходів до визначення суспільного здоров’я.
Вкажіть показники суспільного здоров’я.
Охарактеризуйте інформаційну структуру здоров’я.
Дайте визначення поняттям «потенціал суспільного здоров’я», «індекс суспільного здоров’я», «індекс здорового способу життя».
Рекомендована література
1.
РОЗДІЛ ІІІ. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
