Н.І. КОЦУР

Л.С. ГАРМАШ

І.О. Калиниченко

Л.П. ТОВКУН

ВАЛЕОЛОГІЯ

ПІДРУЧНИК

Переяслав-Хмельницький – 2011

УДК 613 (075:8)

ББК 51.2040.0я73

В15

Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

як підручник для студентів вищих навальних закладів

(лист № 1/11-7237 від 04.08.11 р.)

Рецензенти:

В.І. Бобрицька – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії педагогіки Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка.

Н.С. Полька – доктор медичних наук, професор ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва АМН України».

С.О. Нікітчина – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки і методики дошкільної освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Коцур Н.І. Валеологія: підручник / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш, І. О. Калиниченко, Л. П. Товкун. – …., 2011. – 4.. с.

ISBN …

Підручник розроблено відповідно до програми дисципліни для студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації.

Основною метою підручника є підготовка студентів до професійної педагогічної діяльності, орієнтованої на здоров’яспрямовану діяльність у закладах освіти. Містить відомості про предмет і завдання валеології, взаємозв’язок валеології з іншими науками, фактори впливу на здоров’я людини.

Значну увагу приділено формуванню стійкої мотивації на здоровий спосіб життя на основі засвоєння знань про пріоритет здоров’я і механізми життєдіяльності організму людини. Обґрунтовано використання функціональних можливостей організму та природних засобів оздоровлення для підтримання здоров’я.

Адресований студентам, викладачам, аспірантам, а також може бути корисним для широкого кола читачів, які прагнуть зміцнити свій організм, підвищити працездатність і поліпшити якість життя.

УДК 613 (075:8)

ББК 51.2040.0я73

В15

ISBN © Н.І. Коцур, Л.С. Гармаш,

І.О.  Калиниченко, Л.П. Товкун, 2011

© видавництво

ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………………………....5

Перелік умовних скорочень……………………………………………………………

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВАЛЕОЛОГІЇ

1.1. Передумови виникнення і становлення валеології як комплексної наукової

дисципліни про здоров’я людини…………………………..………………….. 7

1.2. Предмет, мета та завдання валеології………………………………...................11

1.3. Методологічні основи валеології………………………………………………..14

1.4. Взаємозв’язок валеології з іншими науками………………………………...…15

1.5. Основні напрями валеології……………………………………………………..19

1.6. Соціальні аспекти валеології…………………………………………………….21

1.7. Формування валеологічної культури вчителя………………………………….25

1.8. Нормативно-правова база формування і зміцнення здоров’я сучасної

людини…………………………………………………………………………....26

РОЗДІЛ ІІ. ЗДОРОВ’Я – КЛЮЧОВА КАТЕГОРІЯ ВАЛЕОЛОГІЇ

2.1. Поняття здоров’я, його інтегративний зміст………………………………..….32

2.2. Поняття про індивідуальне здоров’я…………………………………………....38

2.3. Поняття про суспільне здоров’я…………………………………………..……..47

2.4. Процеси, що визначають здоров’я…………………………………………..…..53

2.5. Поняття про здоров’я та хворобу…………………………………………..……59

2.6. Комплексна оцінка стану здоров’я…………………………………………..….64

РОЗДІЛ ІІІ. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

3.1. Фактори формування і ризику здоров’я людини……………………………....68

3.2. Генетичний фактор – основа відтворення здоров’я…………………………....75

3.3. Стан навколишнього середовища і здоров’я………………………………..….78

3.4. Медичне забезпечення і здоров’я…………………………………………….....90

3.5. Умови і спосіб життя…………………………………………………………..…94

РОЗДІЛ ІV. ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ’Я ТА ФАКТОРИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

4.1. Фізичне здоров’я: показники та методи оцінки індивідуального здоров’я…108

4.2. Фізичний розвиток як один із показників фізичного здоров’я………………113

4.3. Фізична підготовленість як основа життєдіяльності людини………………..120

4.4. Функціональний стан організму та його резерви……………………………..123

4.5. Біологічний розвиток: визначення та оцінка………………………………….127

4.6. Рухова активність та її вплив на здоров’я людини…………………………...135

4.7. Гіподинамія як фактор ризику порушення здоров’я….………………………144

РОЗДІЛ V. ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ТА ШЛЯХИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

5.1. Комплексна оцінка психічного здоров’я, його критерії……………………...148

5.2. Фактори ризику порушення психічного здоров’я…………………………….156

5.3. Стрес як неспецифічна захисно-пристосувальна реакція організму………...160

5.4. Дистрес і його наслідки………………………………………………………...165

5.5. Методи оцінки та самооцінки стресових станів………………………………167

5.6. Індивідуально-типологічні особливості особистості реагування на

стресові ситуації………………………………………………………………...173

РОЗДІЛ VІ. РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ І ЗДОРОВ’Я

6.1. Основи раціонального харчування…………………………………………….178

6.2. Роль основних харчових компонентів у раціональному харчуванні………...191

6.3. Вітаміни та їх значення у зміцненні здоров’я…………………………………200

6.4. Роль мінеральних речовин і води в харчуванні людини……………………..212

6.5. Характеристика основних груп харчування. Піраміда харчування………….229

6.6. Екологічні аспекти харчування………………………………………………...233

6.7. Оздоровчі дієти………………………………………………………………….240

6.8. Сучасні теорії харчування……………………………………………………...244

РОЗДІЛ VІІ. СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

7.1. Поняття соціального здоров’я та ризики його порушення…………………...252

7.2. Загальні тенденції поширення шкідливих звичок…………………………….257

7.3. Алкоголізм: медико-біологічні та соціально-психологічні причини і

наслідки…………………………………………………………………………262

7.4. Наркоманія: соціально-психологічна проблема, її наслідки …..…………….268

7.5. Тютюнопаління та його вплив на організм людини у різні вікові періоди онтогенезу…………….....................................................................................…281

7.6. Основні напрями подолання шкідливих звичок……………………………....288

РОЗДІЛ VІІІ. НЕСПЕЦИФІЧНІ ЗАГАЛЬНООЗДОРОВЧІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

8.1. Дихальні гімнастики в системі оздоровлення………………………………...301

8.2. Загартування та його вплив на організм………………………………………306

8.3. Оздоровчий вплив точкового масажу…………………………………………310

8.4. Психологічні методи як засіб зміцнення психічного здоров’я………………315

8.5. Засоби фізичного виховання в забезпеченні здоров’я………………………..324

8.6. Фітотерапія і фітопрофілактика як засоби оздоровлення…………………….327

8.7. Аромотерапія в оздоровленні і підвищенні працездатності організму……...335

РОЗДІЛ ІХ. РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

9.1. Репродуктивне здоров’я та планування сім’ї………………………………….351

9.2. Репродуктивне здоров’я в аспекті сімейного виховання……………………..359

9.3. Формування репродуктивної поведінки в молоді…………………………….364

9.4. Формування статі та основні етапи психосексуального розвитку…………..366

9.5. Формування психосексуальної поведінки в різні вікові періоди……………372

9.6. Статеве виховання дітей і підлітків як фактор впливу на репродуктивне здоров’я…………………………………………………………………………376

9.7. Підготовка молоді до репродуктивної функції……………………………….384

9.8. Психогігієнічні аспекти вагітності та підготовка до пологів………………...387

Література ……………………………………………………………………………399

ПЕРЕДМОВА

Професійна підготовка майбутніх педагогів у вищому навчальному закладі потребує значного обсягу знань, умінь і навичок для здійснення освітнього процесу. Успішність учнівської і студентської молоді у значній мірі пов’язана із станом їх здоров’я. Усе це робить украй актуальною проблему оволодіння студентами педагогічних вузів системою знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, тобто отриманні ними валеологічної освіти.

Забезпечення навчального процесу із валеології у вищих педагогічних закладах потребує навчально-методичного супроводу і відповідно адаптованих до підготовки майбутніх педагогів підручників. У зв’язку із цим авторами підготовлений підручник «Валеологія», який дасть змогу засвоїти студентам окреслений навчальною програмою обсяг теоретичних знань і застосувати їх у практичній діяльності. Отримані знання і їх реалізація в педагогічній діяльності забезпечать формування оздоровчого світогляду в учнів, створення стійких мотивацій щодо ведення здорового способу життя.

У підручнику висвітлено теоретичні основи індивідуального та суспільного здоров’я, розглянуті шляхи забезпечення здоров’я, охарактеризовані фактори впливу на здоров’я людини.

Структура підручника включає дев’ять розділів, які охоплюють теоретичні основи валеології, висвітлюють актуальні питання здорового способу життя та формування мотивації до його ведення.

У першому розділі розглянуті теоретико-метологічні засади валеології, нормативно-правова база забезпечення здоров’я сучасної людини й основи формування валеологічної культури вчителя як пропагандиста здорового способу життя.

Другий розділ підручника присвячений розкриттю поняття дефініції «здоров’я» як ключової категорії валеології, проаналізовані показники індивідуального та суспільного здоров’я, процеси, що визначають здоров’я людської популяції.

Характеристика факторів впливу та їх значущості на здоров’я представлена у третьому розділі підручника.

У наступних розділах автори підручника розкривають медико-біологічні та соціально-психологічні основи фізичного, психічного і соціального здоров’я.

Ураховуючи важливу роль раціонального харчування на стан фізичного та психічного здоров’я, автори представили різні напрями організації харчування людини в сучасному суспільстві. Заслуговує на увагу характеристика лікувально-профілактичного харчування.

Окремим розділом автори розглядають актуальні питання сьогодення, пов’язані з відтворенням індивідуального здоров’я та плануванням сім’ї.

Процес відтворення населення обумовлений як медико-біологічними, так і соціальними факторами, що впливають на репродуктивне здоров’я.

Проблема збереження репродуктивного здоров’я за своєю значущістю, масштабністю, перспективністю, стратегічним характером на сьогодні є однією з найбільш актуальних. Провідна роль у її вивченні належить не тільки медицині, а й іншим галузям, що стосуються репродуктивного здоров’я, перш за все психології, соціології, освіті, іншим відомствам і службам, науково-теоретичний здобуток яких стає генератором нових профілактичних, корекційних і терапевтичних технологій.

Автори підручника творчо підійшли до висвітлення проблем застосування неспецифічних профілактичних та оздоровчих засобів. Запропоновані основні способи використання природних факторів із метою зміцнення здоров’я.

До кожного розділу підручника включено контрольні запитання для самостійної підготовки студентів до занять.

Підручник рекомендований для студентів усіх спеціальностей педагогічних ВНЗ освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», складений відповідно до навчального плану і навчальної програми. Авторами творчо враховані матеріали провідних вітчизняних і зарубіжних науковців у галузях охорони здоров’я та валеології, нормативні документи, програми з валеології.

Запропонований підручник також може бути корисним для широкого кола читачів, зацікавлених у формуванні, збереженні, зміцненні індивідуального здоров’я та забезпеченні повноцінного генофонду нації.

При написанні підручника авторами були використані матеріали провідних вітчизняних і зарубіжних науковців у галузях охорони здоров’я та валеології.

Автори висловлюють щиру подяку доктору педагогічних наук, професору В.І. Бобрицькій, доктору медичних наук, професору Н.С. Польці та доктору педагогічних наук, професору С.О. Нікітчиній за змістовні поради і рецензування підручника.

Автори будуть удячні за всі зауваження і побажання щодо покращення навчального посібника, які можна надсилати на електронну адресу: n.kozur@mail.ru, або на поштову адресу: кафедра медико-біологічних дисциплін і валеології, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав-Хмельницький, Київської обл., 08401 або kalina_o1960@mail.ru, на поштову адресу: кафедра спортивної медицини та валеології Інститут фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, вул. Роменська, 87, 40002.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТФ	аденозинтрифосфорна кислота
ВНД	вища нервова діяльність
ЗСЖ	здоровий спосіб життя
ВООЗ	Всесвітня організація охорони здоров’я
ІХС	ішемічна хвороба серця
МОЗ	Міністерство охорони здоров’я
МСК	максимальне споживання кисню
ІПСШ	інфекції, що передаються статевим шляхом
ФВ	фізичне виховання
ФР	фізичний розвиток
ЦНС	центральна нервова система

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ

ЗАСАДИ ВАЛЕОЛОГІЇ

В останні роки в усьому світі відзначається протиріччя між необхідністю збереження здоров’я населення і несприятливими тенденціями його погіршення, що поглиблюють деформацію біологічної сутності людини в міру науково-технічного прогресу та сучасних умов життєдіяльності. Як наслідок, знижуються функціональні резерви органів, систем та організму в цілому, порушується реактивність і резистентність, процеси саморегуляції і репродукції. Тому особливої актуальності набуває виховання навичок здорового способу життя (ЗСЖ), формування ціннісної орієнтації на здоров’я та ціннісного ставленні до здоров’я як власного так і до здоров’я оточуючих людей.

1.1. Передумови виникнення і становлення валеології як комплексної наукової дисципліни про здоров’я людини

В останні роки в усьому світі відзначається протиріччя між необхідністю збереження здоров’я населення і несприятливими тенденціями в цій галузі, що поглиблюють деформацію біологічної сутності людини в міру науково-технічного прогресу.

Сучасна епоха ставить перед людиною як біологічним видом Homo sapiens ряд складних завдань, зумовлених тенденціями та напрямками суспільного розвитку. Науково-технічний прогрес кінця ХХ – початку ХХІ століття супроводжується глобальними змінами. Темпи соціальних, економічних, технологічних і навіть кліматичних змін вимагають від людини постійної швидкої адаптації до умов життя і діяльності. Якщо додати екологічні проблеми, урбанізацію, зміну характеру трудової діяльності, то стає очевидним, що сьогодні людина живе у світі, далекому від тих умов, до яких була пристосована в процесі еволюції. Як наслідок, знижуються функціональні резерви органів, систем та організму в цілому, порушується реактивність і резистентність, процеси саморегуляції і репродукції, народжується слабке потомство тощо. Водночас змінюється і характер патології, що розвивається в сучасної людини. Серед населення поширені так звані хвороби цивілізації та їх наслідки: артеріальна гіпертензія, атеросклероз, інфаркт міокарду, ішемічна хвороба серця, ожиріння, цукровий діабет та поява нових (СНІД, пріорні хвороби, легенельоз, атипова пневмонія та ін.) – усього біля 30 нових нозологічних форм за останні 20 років, а також повернення старих захворювань, таких як туберкульозу.

В останнє десятиліття проблема здоров’я набула особливої актуальності в зв’язку з тим, що якість здоров’я має тенденцію до його погіршення. Для України ситуація ускладнюється ще й тим, що водночас з екологічною кризою країна перебуває в соціально-політичній кризі. Через це спостерігається прогресуюча деградація здоров’я населення, особливо дитячого. Так, частка здорових новонароджених за останні 15 років зменшилася на 15%, а частота онкологічних захворювань у дітей зросла майже на 10 %, ендокринної системи і крові – на 30-35%, органів травлення – на 22-25%, органів дихання – на 40 %. Тривожна статистика катастрофічного стану здоров’я новонароджених багато в чому зумовлена фізичною, психологічною, моральною, соціальною непідготовленістю їх батьків. Функціональні порушення здоров’я у дітей дошкільного віку переважно пов’язані з нездоровим способом життя батьків. Водночас усе це несприятливо позначається на адаптації дітей до шкільних навантажень і є причиною подальшого погіршення здоров’я і поганої успішності. За період навчання в школі число здорових дітей зменшується в 4-5 разів, особливо в 5-6 класах, коли підвищене навчальне навантаження співпадає з критичними змінами в організмі дітей, пов’язаними зі статевим дозріванням організму. Ще більш тривожною є ситуація в інноваційних школах (гімназії, ліцеї, спеціалізовані школи) з ускладненими навчальним планами і програмами, де загальна захворюваність у 2-2,5 рази вища, ніж у школах із традиційною організацією навчального процесу.

Динаміка загальної захворюваності школярів усіх вікових груп характеризується неухильним ростом хронічних форм захворюваності. Особливо високими темпами у школярів відмічається ріст хронічних хвороб серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, ендокринної і нервової систем. Інформатизація навчального процесу спричинила серйозні порушення і в психоемоційній сфері школярів і, як наслідок, порушення психічного здоров’я.

Депопуляційні процеси, які почали проявлятися в останній чверті ХХ ст., особливо загострилися в Україні в умовах економічної кризи. Упродовж останніх років збільшується від’ємний відсоток відтворення населення, зростає смертність, високими темпами збільшується кількість хронічних і спадкових захворювань, відмічається зниження загального рівня здоров’я і падіння середньої тривалості життя. У матеріалах Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації на 2002-2011 роки» наводяться дані про те, що впродовж останнього десятиліття тривалість життя чоловіків скоротилася на 2,4, а жінок – на 0,9 року. Різниця тривалості життя в Україні і країнах Західної Європи становить для чоловічого населення 12,8 років, жіночого – 7,8 року. У структурі захворюваності населення України на той час переважали хронічні неінфекційні хвороби (серцево-судинні, захворювання, злоякісні новоутворення, психічні й ендокринні розлади, алергічні прояви), що мали негативну динаміку.

Водночас слід пам’ятати, що людина – продукт біологічної і соціальної еволюції, її здоров’я залежить від спадковості, екологічних умов, які останнім чином негативно впливають на генофонд нації. Понад 10 млн. генів та пов’язані з ними білкові форми утворюють біологічну систему людини. Шкідливі фактори можуть викликати мутації генів та хромосом, що призводить до народження дітей із фізичними та розумовими дефектами, різкого зниження резистентності. Глобальні катастрофи (Чорнобиль), кислотні дощі, отруєні річки, вирубані ліси, екологічно шкідливі продукти харчування, наркотики тощо породжують різного роду захворювання, зменшують тривалість життя, спричиняють зростання смертності.

Аналіз ситуації зі станом здоров’я в умовах сьогодення актуалізує необхідність зміни наших уявлень, вимог щодо здоров’я людини, нації, людства.

Здоров’я нації сьогодні розглядається як показник цивілізованості держави, що відображає соціально-економічне становище суспільства. Згідно з резолюцією ООН №38/54 від 1997 р. здоров’я населення вважається головним критерієм доцільності й ефективності всіх без винятку сфер господарської діяльності. Здоров’я дітей і молоді особливо важливе. За оцінками фахівців, близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки.

На сьогодні існуюча система охорони здоров’я неспроможна самостійно розв’язати цю проблему. В існуючій клініко-профілактичній парадигмі медичних знань є два відповідних напрями підтримки здоров’я населення: перший – лікування хворих, другий – збереження здоров’я практично здорової людини. Реалізація першого призвела до розробки вчення про хвороби (патологію) і клінічну медицину, другого – до комплексу гігієнічних дисциплін, у центрі уваги яких не сама людина і її здоров’я, а умови, в яких вона існує. У той же час проблема здоров’я невіддільна від проблеми самої людини, вона виникає разом із людиною і видозмінюється з розвитком людської культури.

Сучасна медицина в основному орієнтована на підготовку фахівців із вузькою спеціалізацією лікування різних форм патології, а не спеціалістів у галузі здоров’я, а тому за своєю суттю практично є наукою про хвороби людини. Зокрема Г.Л. Апанасенко зазначає, що «ми дуже добре знаємо, чому хворіємо, але досить погано знаємо, чому здорові».

Ситуація зі станом здоров’я населення України погіршується ще й через низький рівень знань переважної більшості людей про фундаментальні закони збереження і зміцнення свого власного здоров’я, безвідповідальне ставлення до цієї єдиної онтологічної цінності, якою природа нагороджує людину разом із життям. Це зумовило необхідність розробки нової стратегії в охороні здоров’я, спрямованої на збереження і зміцнення здоров’я.

Слід зазначити, що у 1981 р. Мадридська конференція міністрів охорони здоров’я Європейських країн визнала пріоритетним освітнім напрямком збереження і зміцнення здоров’я населення. У 1988 р. Комітет міністрів країн-членів Ради Європи розробив детальні рекомендації щодо впровадження курсів з охорони здоров’я в усі ланки освітніх закладів цих держав. Визнано, що отримання знань з питань охорони здоров’я і здорового способу життя важливе для усіх вікових груп населення, але найважливішим воно є для молоді, оскільки молоде покоління найлегше може адаптуватися до змін у способові життя, і саме від неї залежить майбутнє кожної країни. Цим пояснюється пріоритетність, яку Рада Європи визнає за розвитком спеціальних освітніх дисциплін, що формують у школярів і студентів свідому мотивацію здорового способу життя.

Стратегію виживання і створення нового світоупорядкування на основі формування у кожної людини, починаючи з її народження, оздоровчої свідомості, розвинув науковий і просвітницький напрям – валеологія (від лат. «valeo» – бути здоровим і грец. «logos» – наука).

Основоположником науки про здоров’я в сучасному її розумінні вважається російський учений І. І. Брехман, який обґрунтував методологічні основи здоров’я практично здорових людей і назвав цей напрямок «валеологією». У 1980 р. І.І. Брехман уперше висловив ідею про необхідність виділення здоров’я людини як предмета дослідження. І.І. Брехман (1982, 1990) стверджував, що наука про здоров’я не повинна бути проблемою лише медицини, а має стати інтегральною, формуватися на основі медицини, екології, біології, психології та інших наук.

У 80-ті рр. ХХ ст. російський учений-гігієніст Ю.П. Лісіцин використав термін «санологія» як поняття про суспільне здоров’я, а також категорію «спосіб життя».

Перша кафедра валеології була заснована в 1987 р. в Ленінградському медичному інституті. Починаючи з 1991 р., проблемами валеології в Росії займається Державний науково-дослідний центр МОЗ (І.А. Гунтаров, О.О. Александров).

Становлення і розвиток валеології як науки в Україні пов’язані з іменами таких учених, як Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова, І.М. Муравова, Е.Г. Булич та ін. У 80-х роках ХХ ст. київський учений, доктор медичних наук, професор Г.Л. Апанасенко запропонував теорію енергетичного забезпечення здоров’я, яка була покладена в основу валеологічного визначення здоров’я та багатьох методів валеологічного моніторингу. Його метод визначення фізичного здоров’я дозволяє кожному дізнатися про «кількість здоров’я» в момент обстеження та контроль за його динамікою. Розроблена ним методологія і проста методика «вимірювання здоров’я» доступна та не потребує складного обладнання. На думку Г.Л. Апанасенка, періодично вимірюючи здоров’я можна попередити розвиток хвороби ще задовго до її розвитку. Сформульований ним тезис: хвороба формується та розвивається коли виснажуються резерви здоров’я – дозволяє своєчасно визначити рівень здоров’я та попередити розвиток хвороби. Провідна роль належить медичній валеології (в Україні вона носить назву «синологія»). Другим важливим напрямком валеології є шкільна або педагогічна валеологія яка досліджує закономірності залучення особистості у процес само оздоровлення. Її практичне застосування у навчальних закладах повинно здійснюватися у трьох напрямках: освітній (інформація про здоров’я та фактори забезпечення та ризику порушення здоров’я; мотиваційний (формування мотивації до само оздоровлення); практичний (повноцінне фізичне виховання, харчування й оптимальний психологічний клімат у колективі).

Наукові розробки української школи санологів займають пріоритетні позиції в освіті. Вони добре відомі в Росії та впроваджені більше ніж у 200 закладах: поліклініках, санаторно-курортних закладах, вузах, промислових підприємствах тощо.

В Україні курс валеології почав викладатися з 1991 р. за ініціативи професора І.М. Муравова у Кримському медичному університеті на кафедрі фізичного виховання і здоров’я.

Україна активно сприйняла світові тенденції щодо поліпшення стану здоров’я населення через освіту. У зв’язку із цим одним із найважливішим стратегічних завдань національних програм «Освіта (Україна ХХІ століття» і «Діти України» були визначені всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного і фізичного здоров’я. Починаючи з 1994 р., у школах України впроваджується викладання основ здоров’я, а в 1995 р. Україна взяла участь у міжнародному проекті «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю». Серед пріоритетних напрямків розвитку освіти, що визначені «Національною доктриною розвитку освіти», є пропаганда здорового способу життя, стимулювання в молоді прагнення до збереження здоров’я.

Валеологія введена як обов’язкова дисципліна в навчальні плани у вищих педагогічних закладах, як один із факультативів у загальноосвітніх школах та починає займати чільне місце також у технічних ВНЗ.

Як сучасний і перспективний напрямок вирішення проблеми здоров’я, валеологія має за мету запобігти хворобі, зберегти і зміцнити здоров’я індивіда через розширення його адаптаційних можливостей до різних факторів зовнішнього середовища, удосконалення механізмів здоров’я. Для вирішення цієї проблеми валеологія обирає надійні та доступні кожному оздоровчі методики, спрямовані на забезпечення і зміцнення здоров’я. Водночас валеологія не виступає альтернативою сучасним медичним знанням. Ці науки разом можуть створити нову стратегію охорони здоров’я. Саме тому цілком закономірною стає тенденція зближення професій учителя й лікаря в рамках вищої і середньої школи, підготовки й роботи вчителів-валеологів як інтегрованих спеціалістів.

Валеологічний курс як вищої, так і середньої школи повинен базуватися на інтегровано-науковій основі, яка на сьогодні є найбільш перспективною. Саме це надасть систематичності в отриманні знань, а виважене методичне забезпечення зробить можливим формування дієвого ставлення до індивідуального здоров’я, до його збереження і зміцнення, розуміння значущості створення власної оздоровчої програми, поведінкової стратегії, етичного відношення до себе, інших, навколишнього світу.