10.5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)

Такий спосіб захисту права власності прямо не передбачений у ЦК. Але такі позови є досить поширеними в судовій практиці. Пленум Верховного Суду України 27 серпня 1976 р. прийняв від­повідну постанову «Про судову практику в справах про виклю­чення майна з опису» (з наступними змінами і доповненнями).

Накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і перебувають у нього або в інших осіб, розглядаєть­ся як один з видів забезпечення позову - ст. 152 ЦПКУ. Відповід­но до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони роз­поряджатися ним, а у разі потреби ~ в обмеженні права користу­вання майном. Види, обсяги і строки обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з ураху­ванням властивостей майна, його значення для власника чи воло­дільця, необхідності використання та інших обставин. При прове­денні опису майна боржника і накладення на нього арешту

Справа № 2-176/2005. Архів місцевого суду Галицького району Івано-Франківської області.

230

¹ Справа № 22-17803/2006.- Категорія-5. Єдиний державний реєстр су­дових рішень.

231

державний виконавець складає акт опису й арешту майна. Особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання пра­ва на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Опис майна застосовується у разі вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У ст. 60 Закону України «Про нотаріат» перед­бачено, що державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або за власною ініціативою, а в населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори, посадова особа виконавчого комітету сіль­ської, селищної, міської ради, яка вчиняє нотаріальні дії, вживають заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інте­ресах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Охорона спадкового майна забезпечується шляхом складання опи­су майна та переданням його на зберігання спадкоємцям або ін­шим особам (хранителям, опікунам) (ст. 61 Закону). Фактично і при описі спадкового майна з метою його охорони можуть встанов­люватися певні обмеження щодо нього. Тому в такому разі можуть бути порушеними права інших власників, чиє майно описане у складі спадкового, а, отже, вони можуть заявити вимогу про ви­ключення з опису належного їм майна.

Право на такий позов закріплене у ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення за судовим захистом на під­ставі зазначеної статті є можливим у випадку проведення опису державним виконавцем, а не тоді, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі. У випадках подання до суду позову про виключення майна з опису виконавче проваджен­ня підлягає обов'язковому зупиненню (п. 7 ст. 34 ЦПКУ).

Правову природу позовів про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту) в науковій літературі розцінюють по-різному. Такі позови розглядають як різновид віндикаційних позовів,¹ як негаторний позов або як різновид позову про визнання права власності,² як позов, що має комплексний характер.³ Наведені в обґрунтування тієї чи іншої..позиції аргументи мають цінність у науковому плані. Для практики застосування законо-

ТолстоіІ Ю. К. Социалистическая собствснность й оперативнеє управ-лешіс. ПроблемьІ гражданського права.-./IV1987,- С. 108.

~ Сухапов Е. А. Лскции о праве собствен'ности.- М., 1991.- С. 216-217.

* Дчера /. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні.-С. 83-84.

232

давства мають значення чіткість і визначеність правового регу­лювання.

Позивачами за вимогами про виключення майна з опису (звіль­нення з-під арешту) є особи, які вважають себе власниками (титу­льними володільцями) описаного або арештованого майна. Як по­зивач не може виступати сама особа, майно якої описано (арешто­вано). Законність і обґрунтованість притягнення такої особи до цивільної або кримінальної відповідальності встановлюється у ви­значеному законодавством порядку через оскарження вироку чи рішення суду, згідно з якими проведено опис та накладено арешт на майно. На стороні відповідача завжди є множинність суб'єктів -щонайменше дві особи: боржник, в якого арештовано майно, і стя-гувач (кредитор), в інтересах яких описано і накладено арешт на майно. Якщо ж опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягуається відповідна державна податкова інспекція.

Предметом такого позову є вимога особи, яка вважає себе вла­сником (титульним володільцем), визнати його право власності на майно, виключити його з опису, звільнити з-під арешту. Якщо ж майно було вилучене, то заявляється також вимога про його повер­нення. Якщо описане майно було розтрачене, відчужене або при­ховане особами, яким воно передавалося на зберігання, суд пови­нен обговорити питання про притягнення цих осіб до встановленої законом відповідальності і роз'яснити організації або громадяни­ну, в інтересах яких провадився опис, право пред'явити позов до винних осіб про відшкодування матеріальної шкоди.

У судовій практиці найбільш поширені позови одного з по­дружжя про виключення майна з опису як такого, що становить частку у спільній сумісній власності. При розгляді таких спорів суд має враховувати загальні положення ЇДКУ, СКУ, інших норма­тивних актів, що регулюють відносини спільної сумісної власнос­ті. Якщо майно, яке припадає на частку одного з подружжя (пози­вача), є неподільною річчю, то суд може: виділити йому будь-яке інше майно, що включене в акт опису, як компенсацію (рівне за вартістю); звільнити майно від арешту, віддати його позивачу, зо­бов'язавши його виплатити відповідну грошову компенсацію; чи зобов'язавши особу, в інтересах якої проводиться стягнення, ви­платити позивачу відповідну компенсацію.