10.3. Негаторний позов

Вимога власника про усунення перешкод у здісненні права ко­ристування та розпорядження майном отримала назву - негатор-ний позов. Право на такий захист закріплено ч. 2 ст. 48 Закону України «Про власність» - власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. У ст. 391 ЦКУ закріплено право власника вимагати усунення пе­решкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном і, з огляду на назву статті, зазначений спосіб захисту наявний у разі вчинення порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Такі вимоги заявляє власник, якщо між ним та поруш­ником його прав відсутні договірні відносини, тобто це речово-правовий спосіб захисту.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або ти­тульний володілець, а відповідачем — особа, яка чинить перешкоди у користуванні майном. Предметом негаторного позову є сама ви­мога про усунення перешкод у користуванні майном.

Негаторний позов може бути заявлений у межах строку існу­вання порушення права власності. Якщо перешкоди усунуто, то немає і підстави на заявлення негаторного позову. Тому до таких вимог позовна давність не застосовується. Щодо характеристики поведінки особи, яка створює перешкоди у користуванні майном, то в юридичній літературі є різні позиції. Домінуючими є погляди, що негаторний позов може бути заявлений у разі неправомірності поведінки порушника права власності.¹ Тобто, відповідачем за не­гаторним позовом є особа, яка власними протиправними діями пе­решкоджає позивачу здійснювати правомочність щодо користу-

¹ Див., напр.: Гражданское право. Ч. 1 / Под рсд. А. II. Ссргссва, Ю. К. Толс- того. М., і996.- С. 454; Цивільне право України. Академічний курс. Зага­ льна частина / За рсд. Я. М. Шевченка.- К.. 2003. С. 372; Цивільне право України. Т. 1 За рсд. В. !. Борисової. 1. В Спасібо-Фатсевої, В. Л. Яроцько- Іч>, К..2004. С. 352. 10** 223

вання та розпорядження майном. Власник майна як позивач не зобов'язаний доказувати неправомірність дій відповідача. Влас­ник повинен доказати факт існування перешкод у здійсненні ко­ристування та розпорядження майном. Особа, яка створює пере­шкоди - відповідач, має довести про правомірний характер своєї поведінки, в такому разі негаторний позов не підлягає задово­ленню. Саме з таких позицій виходить судова практика у вирі­шенні справ за позовами власників про усунення перешкод у користуванні майном.

Проте, на думку І. Дзери, для покладення на відповідача за не-гаторним позовом обов'язку усунути перешкоди у здійсненні вла­сником своїх повноважень не обов'язково мають бути встановлені винні дії порушника. Тут неприйнятним, вважає вона, є правила, що встановлюють умови цивільно-правової відповідальності. Пра­во власності є абсолютним правом, а відтак його захист має здійс­нюватися абсолютним чином. Тому власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним повноважень, не поєднаних з позбавленням володіння і тоді, коли дії порушника є законними і невинними. Тобто, достатньою юридичною підставою для покла­дення на порушника цього обов'язку, а водночас і підставою для задоволення негаторного позову, має бути встановлений судом факт порушення суб'єктивного права власності. Якщо ж зазначені перешкоди спричинили власникові також майнові збитки, то він має заявити про це окрему вимогу відповідно до правил, встанов­лених іншими інститутами цивільного права.¹ Позиція автора і на­ведені аргументи на її підтвердження заслуговують на увагу. Тим більше, що практика життя свідчить про те, що право власності може бути порушене діями правомірними. У разі заподіяння шко­ди такими діями власник має право на її відшкодування лише у випадках, прямо передбачених законом у межах деліктного зо­бов'язання (ст. 1166 ЦКУ). Речеві позови про усунення перешкод у користуванні майном не завжди спрямовані на відшкодування шкоди. Метою їхнього заявлення є саме вимога про усунення пе­решкод, відновлення того становища, яке існувало до порушен­ня права.

Показовою в контексті досліджуваної проблематики є судова справа за позовом власників про усунення перешкод в користу­ванні належною їм квартирою. Позивачі проживають у двокімнат-

Лщю І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власноті в Україні.

С. 71.

224

_ній квартирі на другому поверсі багатоповерхового будинку. Під їхньою квартирою розташовано магазин, що належить ТзОВ «X». ТзОВ викупило квартиру з переобладнанням її у нежитлове при­міщення з дотриманням всіх вимог, що ставляться в таких випад­ках. Відповідно до розробленого, погодженого та затвердженого проекту приміщення було переплановане, зі згоди позивачів було встановлене навісне покриття над входом до магазину. У процесі функціонування з'ясували, що зроблене покриття над входом ство­рює значні незручності: пил і бруд, що накопичуються на ньому, потрапляють у квартиру позивачів, у дощову погоду створюється шум від потрапляння крапель на поверхню покрівлі, окрім того збільшився ризик проникнути у квартиру ззовні. З огляду на ці об­ставини, позивачі просили усунути перешкоди у користуванні на­лежною їм квартирою. Відповідач, заперечуючи^:проти позову, на­голошував, що дії ТзОВ з переобладнання входу відповідають проекту і здійснювалися зі згоди позивачів. Суд^ врахувавши об­ставини справи, виніс рішення на користь позивачів у справі, за­значивши, що в наведеній ситуації позивачі надали згоду на пере­обладнання, але не могли передбачити, до яких наслідків воно призведе. Наявне порушення права власності і тому порушення мають бути усунуті. З обставин справи не випливає, що поведінка відповідачів є протиправною, адже їхні дії безпосередньо не спря­мовані на порушення права власності відповідачів. Навпаки, всі дії щодо переобладнання приміщення є правомірними і тим не менше вони -призвели до порушення права власності.

У наступній ситуації.ВАТ «Х>> — позивач.— звернулося з позо­вом до підприємця «У» - відповідача - про стягнення заборгова­ності у визначеній сумі орендної плати. Підприємець «У» звер­нувся із -зустрічним позовом до ВАТ «X» про усунення перешкод у володінні приватним майном, стягнення упущеної вигоди, над-лишково сплачених коштів за оренду приміщення та комунальні послуги, Позивач за первісним позовом мотивував свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору оренди, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати оренд­них платежів. Відповідач позовних вимог не. визнав і в зустріч­ному позові доводив, що при укладенні договору неправильно визначений розмір орендної плати. Окрім того, відповідач за зу­стрічним позовом - ВАТ «X» - перешкоджає підприємцю у до­ступі до майна, що перебуває в орендованому приміщенні (опе­чатав склад та забороняє в'їзд на територію складу). Отже, позо­вні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном

!0³

225

у цій справі поєднані з іншими вимогами, що випливають з дого­вірних відносин сторін.

Не вдаючись до аналізу суті спору між сторонами як контрагенті тами за договором оренди, проаналізуємо суть вимог про усунення^ порушень у користуванні майном. З'ясовуючи обставини справи в цій частині, суд витребував матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою підприємця «У» на дії керівництва та працівників охорони ВАТ «X». З цих матеріалів випливає, що підприємець «У» неодноразово звертався до ВАТ «X», а також правоохоронних органів із проханням припинити різним чином перешкоджати користуванню та розпорядженню майном, яке пре-буває в складському приміщенні на території ВАТ «X». Беручи до уваги обставини справи та надані докази, суд вважав, що вимога позивача за зустрічним позовом підлягає задоволенню на підставі ст. 391 ЦКУ. Тому суд зобов'язав відповідача за зустрічним позо­вом усунути перешкоди у здійсненні позивачем за зустрічним позовом права користування та розпорядження майном, яке на момент прийняття рішення перебувало на території складу, що на­лежить ВАТ «X».¹

Як свідчить судова практика, позови про усунення перешкод у користуванні майном, що належить власнику, зазвичай не імену­ються негаторними. У позовній заяві викладається суть порушень і вимога про їхнє усунення. Найяскравішими прикладами негатор-них позовів у класичному їхньому розумінні в судовій практиці є позови про усунення перешкод у користуванні земельними ділян­ками (порушення меж земельної ділянки в результаті забудови чи її сільськогосподарського використання, прокладення комунікацій тощо).

Принагідно зауважимо, що назва ст. 391 ЦКУ і зміст норми цієї статті треба узгодити. У ст. 48 Закону України «Про власність» за­значено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавлен­ням володіння. Із назви ст. 391 ЦКУ випливає, що її норма засто­совується при порушенні права власності, не пов'язаних з позбав­ленням володіння. Тоді як зі змісту норми ст. 391 ЦКУ такий ви­сновок не випливає. Тому, підтримуючи позицію І. Дзери. вважаємо, що негаторний позов може бути заявлений у всіх випад­ках порушення права користуваня та розпорядження майном, як­що у разі таких порушень не встановлено спеціальних засобів за-

Справа № 16/1 13. Єдиний державний реєстр судових рішень.

226

хисту. Наприклад, під час опису (арешту) майна особи у складі чужого майна також наявне порушення права користування і розпорядження майном, але в такому випадку застосовується позов про виключення майна з акта опису (звільнення з-під

арешту).

Якщо в результаті перешкод у здійсненні користування та роз­порядження у власника виникла шкода, то вона відшкодовується за правилами гл. 82 ЦКУ.