1. У разі порушення права або загрози його порушення;

2. У разі необхідності припинити чи запобігти порушення. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не

заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспіль­ства. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслід­кам, що спричинені цим порушенням. Усі дії, що охоплює поняття самозахист, мають бути спрямовані виключно на припинення по­рушення належного особі права. Подальші дії не є самозахистом і розцінюються як перевищення його меж.

Суб'єктами права на самозахист є як фізичні, так і юридичні особи. Самозахист в контексті ст. 19 ЦКУ треба розуміти ширше, ніж у буквальному значенні цього слова. Адже засоби самозахисту можуть бути застосовані і у разі порушення цивільних прав та ін­тересів інших осіб, незалежно від того, чи зобов'язана особа захи­щати такі права та інтереси.

10.2. В індикаційний позов як спосіб захисту права власності

Стаття 387 ЦКУ закріплює один із важливих способів захисту -віндикаційний позов. Віндикаційний позов - це вимога про витре­бування майна з чужого незаконного володіння. Іншими словами, це позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування і повернення майна. Позивач повинен доказати факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави. Незаконним розцінюється і таке во­лодіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач). Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а також особи, у яких майно власника перебувало у законному володінні з відповідної правової підстави (титульні володільці). З огляду на зміст ст. 48 Закону України «Про власність» титульними володі­льцями вважалися особи, які володіють майном на підставі циві­льних правочинів, на правах господарського відання чи оператив­ного управління або на іншій правовій підставі. Відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний набувач майна власника.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого невласника про по­вернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Тобто, віндикувати можна лише індивідуально-визна­чену річ. Якщо така річ втрачена або істотно змінена в результаті переробки, то власник вправі вимагати лише відшкодування завда­них такими діями збитків.

Законом України «Про власність» було встановлено єдиний строк позовної давності - 3 роки, незалежно<від суб'єкта права вимоги.

Встановлюються обмеження на витребування майна з чужого незаконного володіння, спрямовані на захист інтересів добросовіс­них набувачів - осіб, які не знали і не могли знати, що набувають майно не від власника. Добросовісність володіння особа повинна доказати самостійно. Отже_у від добросовісного набувача власник може витребувати своє майно лише у таких випадках: 1) якщо майно загублене як власником, так і особою, яка ним володіла правомірно (наймачем за договором найму); 2) якщо майно викра­дено як у власника, так і в особи, яка правомірно ним володіла (у користувача за договором позички); 3) якщо майно вибуло з во­лодіння як власника, так і осіб, які ним володіли не з їхньої волі іншим шляхом.

218'

10*

219

Якщо добросовісний набувач набув майно за безвідплатними договорами, то власник вправі у всіх випадках заявити вимогу про витребування такого майна.

В усіх інших випадках інтереси добросовісного набувача за­хищаються, тобто власник не вправі вимагати повернення свого майна. Якщо майно вибуло з волі власника (наприклад, за дого­вором оренди), орендар згодом продав це майно, а набувач не знав і не міг знати, що купує чуже майно в особи, яка не має пра­ва його відчужувати, то власник має право вимагати від такого набувача відшкодування завданих збитків, але не повернення майна.

У разі реалізації майна для забезпечення майнових претензій до власника на виконання судових рішень інтереси добросовісних набувачів захищаються у всіх випадках. Придбане таким чином майно не може бути витребуване власником.

ЇДКУ встановлює межі віндикації залежно від виду майна. От­же, гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути витребу­вані від добросовісного набувача. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінними паперами на пред'яв­ника можуть бути: облігації, казначейські зобов'язання, що емітую­ться як цінні папери на пред'явника, ощадні сертифікати, інвести­ційні сертифікати, іпотечні сертифікати, сертифікати ФОНу.

Норми відповідних статей ЇДКУ не містять прямої вказівки про випадки витребування майна від недобросовісного набувача. Тоб­то законодавець прямо визначає випадки, за яких майно не може бути витребуване (ст. 388 ЦКУ), чи зазначає майно, яке взагалі не може бути предметом віндикації (ст. 389 ЦКУ). У всіх інших ви­падках, коли майно перебуває у незаконного недобросовісного на­бувача, власник вправі вимагати повернення такого майна.

Так, у грудні 2005 р. ТзОВ «X» звернулося з позовом до АТ «У» про витребування майна з чужого незаконного володіння. За­явлені вимоги позивач обґрунтовував тими обставинами, що у ли­стопаді 2003 р. за наказом керівника відповідача працівники ТзОВ «X» не були допущені до своїх робочих місць, виробниче обладнання, на якому вони працювали, відповідач не повернув, а згодом вивіз на свою територію. Відповідач позову не визнав. Рішенням госпо­дарського суду М-ї області у задоволенні позову було відмовлено. За апеляційною скаргою ТзОВ «X» рішення господарського суду було скасовано, а позов ТзОВ «X» задоволене.

У процесі розгляду справи за апеляційною скаргою судом було встановлено: у 2001 р. для збереження виробництва АТ «У» були

220

утворені нові господарюючі суб'єкти, зокрема, ЗАТ «М». До його статутного фонду АТ передало рухоме і нерухоме майно на визначену суму. За договором купівлі-продажу ЗАТ «М» при­дбало виробниче обладнання на визначену суму. У вересні 2003 р. було зареєстровано нове товариство - ТзОВ «X» - позивач у спра­ві. До його статутного фонду частково було передано майно ЗАТ «М» як одного із засновників. Окрім цього, інші засновники пере­дали до статутного фонду виробниче обладнання на визначену су­му. Всі факти передання майна до статутного фонду та набуття права власності на інші види майна позивача підтверджено належ­ними доказами (договорами купівлі-продажу, актами передання-прийняття). На підставі дослідження документальних доказів су­дом було встановлено, що АТ «У» в особі його керівників робило спробу розпорядження належним ТзОВ «X» виробничим обладнан­ням, а також має намір присвоїти майно, що є предметом спору. Оцінивши всі докази у справі, апеляційний суд зобов'язав АТ «У» повернути ТзОВ «X» виробниче обладнання за визначеним пере­ліком (35 пунктів).¹ Тобто, в цій ситуації позивачем було заявле­но віндикаційний позов, хоча в судовій практиці (про це свідчить не лише аналізована справа) така назва практично не зустріча­ється.

За матеріалами наступної справи до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області звернувся позивач X. з позовом до ВДАІ Івано-Франківської обл. про витребування майна (автомобіля) з чужого незаконного володіння і усунення перешкод в користуван­ні цим майном. У судовому засіданні позивач пояснив, що у вересні 2001 р. придбав автомобіль марки ВАЗ-210011 випуску 1980 р. 26 червня 2004 р; під час проведення техогляду цього автомобіля працівниками Надвірнянського ВДАІ було виявлено підробку кузо­ва автомобіля і проведеною технічною експертизою було встанов­лено, що панель з номером кузова автомобіля уварено кустарним способом. Позивачу про такі факти невідомо, він просить суд по­становити рішення, яким зобов'язати відповідача повернути йому вилучений автомобіль, усунути перешкоди в користуванні ним, ви­знати вимогу ВДАІ Надвірнянського РВ УМВС про скасування державної реєстрації належного позивачу автомобіля незаконною та зобов'язати повернути технічний паспорт на автомобіль та номерні знаки. Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає. Суд на підставі висновку експертизи

¹ Справа № 10/522/05. Єдиний державний реєстр судових рішень. 10² 221

дійшов висновку, що номер кузова автомобіля, номерний знак, сві­доцтво про реєстрацію, кузов автомобіля підроблені. Тому дії ВДАІ Надвірнянського РВ УМВС законні. У задоволенні позову було відмовлено.¹ Тобто, за таких обставин немає підстав для він­дикації майна. Його вилучення застосоване як санкція за неправо­мірні дії, що і було встановлено в процесі судового розгляду.

Порядок проведення розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння визначено нормами ст. 390 ЦКУ. Від недобросовісного набувача власник вправі вимагати передання усіх доходів (грошей, плодів, приплоду тощо), які такий набувач одержав чи навіть міг одержати за весь період володіння. Власник повинен обґрунтувати розмір одержаних доходів чи таких, які могли бути одержаними, відповідними доказами згідно з нормами ЦКУ.

Межі вимог власника щодо доходів встановлюються залежно від добросовісності чи недобросовісності набувача. Від добросовіс­ного набувача власник може вимагати передання всіх доходів від майна з моменту, коли набувач дізнався, міг дізнатися про неза­конність володіння, або з моменту вручення йому повістки до суду за позовом власника, якщо володілець до цього моменту не здога­дувався про незаконність володіння.

Відповідно як добросовісний, так і недобросовісний набувачі вправі вимагати від власника відшкодування понесених витрат на утримання майна за період володіння, за який власник може вима­гати повернення доходів. Тобто, недобросовісний набувач має право вимагати відшкодування витрат за весь період володіння, а добросовісний - лише за період, що обчислюється з моменту, коли він дізнався або міг дізнатися про незаконність свого володіння. Таке положення дещо соціальне несправедливе, хоча право добро­совісного набувача на відшкодування витрат взаємоузгоджене за тривалістю у часі з правом власника вимагати доходів, одержаних таким набувачем від майна.

Своєрідною гарантією інтересів добросовісного набувача є за­кріплення його права залишити собі здійснені поліпшення майна, якщо їх можливо відокремити без шкоди для майна. В іншому ви­падку володілець має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна.

Якщо власнику заподіяна шкода в результаті незаконного

Справа № 9-250/2004. Архів Апеляційного суду Івано-Франківської об-

володіння, то шкода підлягає відшкодуванню в порядку, встанов­леному нормами глави 82 ЦКУ. В такому випадку необхідно вста­новити протиправність поведінки володільця, його вину у запо­діянні шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.