1. Вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

2. Відшкодування завданої шкоди;

3. Заборони діяльності, яка створює загрозу.

Якщо права власника порушені, то він може вимагати відшко­дування як майнової, так і моральної шкоди.

У контексті досліджуваного питання викликає інтерес зміст до­говору, який за домовленістю сторін був посвідчений нотаріально, між організацією та власником квартири. У зв'язку з будівництвом організацією адміністративного будинку погіршилися житлові умови власника квартири, що позначилося на ринковій вартості квартири. Власник звернувся до виконавчого комітету міської ра­ди про розв'язання конфлікту. За участю виконкому організація і власник дійшли домовленості, що інтересам кожної сторони конф­лікту відповідає розв'язання проблеми на договірних засадах. Сто­рони уклали договір про таке: через неможливість відселення вла­сника сторони дійшли згоди про вирішення конфліктної ситуації шляхом виплати організацією власнику грошової компенсації по­тенційних витрат, що настали (або можуть настати) через погір­шення житлових умов, а саме погіршення режиму інсоляції, освіт­лення, ураження квартири грибком, погіршення виду на довкілля. Сторони дійшли згоди про те, що розмір грошової компенсації встановити ікс тис. грн. Ця сума включає повну суму компенсації за погіршення житлових умов, а також відшкодування заподіяних та можливих збитків (втрат через знищення або пошкодження майна, упущену вигоду), моральну шкоду у зв'язку з будівництвом організацією адміністративного будинку. В договорі були пого-

217

джені порядок та строки виплати компенсації. Натомість власник квартири зобов'язувався не вчиняти жодних дій щодо відчуження квартири до моменту прийняття виконавчим комітетом рішення про затвердження акта Державної приймальної комісії про готов­ність закінченого будівництвом об'єкта - адміністративного буди­нку, але не пізніше ніж до 1 липня 2000 р. На виконання умов до­говору нотаріус наклав заборону на відчуження квартири відпові­дно до погоджених сторонами умов.

Отже, право власності особи на квартиру було захищено через виплату компенсації на договірних засадах на підставі ст. 394 ЦКУ. Саме у цій статті закріплено право власника земельної діля­нки, житлового будинку, інших будівель на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності те­риторії, погіршення природних властивостей землі.

Право власності може бути захищене в порядку самозахисту з врахуванням вимог ст. 19 ЦКУ. Самозахист як один із способів захисту цивільних прав, уперше закріплений у ЦКУ. Для цього способу захисту характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та права інших осіб без звернення до суду або іншого орга­ну, який здійснює захист цивільних прав. Самозахист може відбу­ватися за таких умов: