1 Див.: Жшшшнос законодатсльство: Сб. Норматив, актов. К.: Наук, дум­ ка, 1990.- с. 224.

2 Там само.- с. 245.

<>** 199

або вступили в шлюб до досягнення цього віку. Особа, якій член кооперативу передав свій пай, мала переважне право на вступ до цього кооперативу. Після смерті члена ЖБК спадкоємці мали пра­во на паєнакопичення. Квартира ж залишалася власністю ЖБК. Члени сім'ї померлого, які спільно з ним проживали, зберігали право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член кооперативу, який повністю спла­тив вартість квартири, міг провести її обмін лише з дозволу відпо­відного органу державного управління і за умови прийому до чле­нів кооперативу особи, що обмінює житлову площу.

Першою принциповою новелою в регулюванні відносин між ЖБК і його членами, які повністю сплатили пайовий внесок, була постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 31 березня 1988 р. «Про заходи по прискоренню розвитку житлової кооперації».¹ Пункт 6 вказаної постанови надавав право члену ЖБК, який повні­стю сплатив пайовий внесок за квартиру, у разі вибуття з коопера­тиву, одержати пайовий внесок в установленому розмірі або пере­дати квартиру своїм родичам чи іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на вступ до кооперативу і беруть на себе обов'язок дотримуватись статуту кооперативу, якщо при цьому не обмежувалися права членів сім'ї, які проживали спільно з членом кооперативу, що вибуває. Отже, постанова надавала пра­во розпоряджатися квартирою членові ЖБК, який повністю спла­тив пайовий внесок, хоч і в дуже «урізаному» вигляді.

Повністю виплачену кооперативну квартиру можна було пере­давати будь-кому з числа осіб, які мають право на вступ до коопе­ративу. Тобто інші члени кооперативу щодо повністю виплаченої квартири члена ЖБК, який вибував з нього, не мали права на пере­важне її отримання. Право на вступ до кооперативу визнавали за особами, які перебували на кооперативному обліку для тих, що по­требують поліпшення житлових умов (згідно з п. 8 Правил обліку громадян, які бажають вступити до ЖБК) або перебувають на квар­тирному обліку для тих, що потребують поліпшення житлових умов (згідно п. 13 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Україні). Пере-дання квартири таким особам здійснювалося без згоди загальних зборів членів ЖБК. Особа, якій квартира передавалася, брала на се­бе зобов'язання дотримуватися статуту кооперативу.

Надаючи членові ЖБК повноваження щодо розпорядження квартирою, пайовий внесок за яку повністю сплачено, законода­вець тим самим наблизив статус такого члена ЖБК до статусу влас­ника, хоча квартира юридичне залишалася власністю ЖБК.

Остаточний наголос у статусі члена ЖБК, який повністю зро­бив свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, поставив Закон України «Про власність». Згідно зі ст. 15 цього За­кону член ЖБК, який повністю зробив пайовий внесок за кварти­ру, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд: продавати, заповідати, обмінювати на інше житлове приміщення у будинку державного або громадського жи­тлового фонду чи іншого ЖБК, на житловий будинок (частину бу­динку), що належить громадянину на праві приватної власності, а також вчиняти інші правочини, не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю до ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок спільної праці членів сім'ї члена кооперативу, паєнакопичення, а після повної сплати вартості і квартира є спільною сумісною влас­ністю членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. За іншими особами, які надавали кошти для внесення паю члену кооперативу чи членам його сім'ї, право власності ні на пай, ні на квартиру не визнається. Такі особи можуть лише прете­ндувати на відшкодування затрачених ними коштів.¹

Після переходу всіх квартир у будинку ЖБК у власність його членів ЖБК може бути трансформований в об'єднання (товарист­во, кооператив) власників квартир. Примірний статут ЖБК не мо­же поширювати свою дію на новоутворене об'єднання.

Невизначеним на законодавчому рівні залишається питання про момент виникнення права власності на повністю виплачену квартиру. Аналізуючи ст. 15 Закону України «Про власність», мо­жна стверджувати, що таке право виникає з моменту внесення останнього платежу в залік загальної вартості квартири. З цього моменту особа стає власником квартири і має право реалізувати будь-які повноваження власника, надані йому законом. Саме таке розуміння випливає зі змісту ч. З ст. 384 ЇДКУ. Наступне оформ­лення права власності шляхом державної реєстрації у відповідних органах є лише правопідтверджуючим фактом, а не правовстанов-