Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте особливості довірчої власності в прецедентній системі права.

2. Які можливі колізії права довірчої власності і права власності в кон­ тинентальній системі права і які можливі шляхи їхнього вирішення?

3. Якими нормативними актами України визначається правовий ре­ жим довірчої власності?

4. Які підстави виникнення права довірчої власності?

5. Охарактеризуйте співвідношення права довірчої власності і довір­ чого управління майном.

6. Охарактеризуйте договір управління майном як підставу виник­ нення права довірчої власності.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч, / За заг. рсд. Я. М. Шевченка.-. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юрс», 2004.-Ч. 1.-- С. 432.

² Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. (кер. авт. крл.). Баранова Л.'М, Жилінкова'І. В. та ін. / За заг. ред. В: І. Борпсової. І. В Спа-сІбо-Фатггвої, В. Л. Яроцького.- К.: Юріпком Інтер, 2004. Т. І. - С 308.

166

1

Розділ 8 ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Для спільної власності характерною є множинність суб'єктів права власності. Такі суб'єкти є учасниками спільної власності, співвласниками. Оскільки відносини між ними виникають щодо одного об'єкта, що є у спільній власності, тому існує необхідність їхнього правового регулювання. Цим зумовлене існування інсти­туту спільної власності як системи правових норм, які регламен­тують відносини співвласників щодо володіння, користування та розпорядження належним їм майном.

Розрізняють два види спільної власності: часткову і сумісну. Спільною частковою власністю є власність, у якій визначена част­ка кожного з її учасників, у спільній сумісній власності частки не визначаються. При частковій власності частка кожного учасника визначена наперед і є точно відомою, при спільній сумісній влас­ності частки визначаються лише у разі поділу або виділу, тобто при припиненні відносин спільної власності для всіх або для одно­го з учасників.

Частка кожного зі співвласників може виражатися в дробовому або у процентному вираженні. Кількісне вираження не має істот­ного значення з погляду правового регулювання. Право кожного із співвласників не обмежується конкретною часткою майна. Тому співвласникам належить право власності на частку у спільному майні, а не частка у праві спільної власності.

Підставами виникнення спільної власності є будь-які юридичні факти, не заборонені законом. Але є певні відмінності щодо під­став виникнення спільної сумісної та спільної часткової власності. Норма ч. 4 ст. 355 встановлює презумпцію спільної часткової вла­сності. Тобто власність вважається частковою, якщо законом або договором не встановлена спільна сумісна власність.

Підстави виникнення спільної часткової власності не визначе­ні. Вони можуть бути найрізноманітнішими. Спільна часткова влас­ність може виникати з правочинів, що вчиняються сторонами, за рішенням суду (наприклад, на підставі ч. 2 ст. 756 ЦКУ), у спадку­ванні тощо. Спільна часткова власність може об'єднувати різних суб'єктів: юридичних осіб, фізичних осіб, державу. На даний час знято будь-які обмеження щодо об'єднання майна на праві спіль­ної власності.

Спільна сумісна власність виникає зазвичай у випадках, перед­бачених законом. Хоча можливе встановлення спільної сумісної власності за договором. Спільною сумісною власністю є майно подружжя, нажите під час шлюбу (гл. 8 Сімейного кодексу Украї­ни¹); новелою є норма ч. 1 ст. 74 СКУ - якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між со­бою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; майно, придбане у результаті спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене письмовою угодою між ними (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність»); майно, придбане у результаті спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеним між ними письмовим договором визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), передана у разі приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їхню спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках, крім зазначених, спільна власність громадян є частковою.