Самостійна робота №1
студентки 41-дошк.
Будь Ганни
1.Етапи становлення та розвитку екології
Перший етап
Відображає примітивні знання, що накопичувалися людьми, зокрема первісними, в процесі тісного спілкування з природою та ведення натурального господарства. Розпочався за багато століть до нової ери і завершився в перші століття до нової ери!
Про те, що різні види тварин пов'язані з певними умовами, що їх чисельність залежить від урожаю насіння і плодів, якими вони харчуються, напевно знали древні мисливці вже 100–150 тис. років тому. Про залежність рослин від зовнішніх умов добре знали і перші землероби за багато століть до нової ери (10-15 тис. років тому). Сівозміну сільськогосподарських культур застосовували в Єгипті, Китаї та Індії 5 тисячоліть тому. Складна і екологічно вивірена система землеробства була в індіанців майя в стародавній Америці. Елементи екології відображені в епічних творах і легендах: в давньоіндійському епосі «Махабхарта» (VI–II ст. до н. е.; відомості про звички та спосіб життя 50 тварин), в рукописних книгах Китаю й Вавилону (терміни посіву та збору диких і культурних рослин, способи обробки землі, види птахів і звірів).
Другий етап
Накопичення фактичного матеріалу, але вже античними вченими, середньовічний застій. Період: I–III століття до н. е. — XIV століття н. е.
Стародавня Греція: Геракліт — 530–470 років до н. е., Гіппократ — 460–370 років до н. е. Аристотель (384–322 років до н. е.) створив Ліцей (школу) і при ньому сад. В «Історії тварин» він описав понад 500 видів тварин, класифікуючи їх за способом життя.
Його учень, друг і наступник Теофраст (Парацельс, він же Тіртей, 287–372) описав 500 видів рослин. Найголовнішими роботами різнобічного вченого (його праці: «Про каміння», «Про вогонь», «Про смаки», «Про втому», «Про прикмети погоди», «Характери», «Підручник риторики» та ін.) і філософа стали «Дослідження про ботаніку» в 9 книгах: 1 — про частини і морфологію рослин, 2 — догляд за садовими деревами, 3 — опис лісових дерев, 4 — опис заморських рослин та їх хвороб, 5 — про ліс та його користь, 6 — про чагарники і квіти, 7 — про городні рослини і догляд за ними, 8 — про злаки, бобові і про рільництво, 9 — про лікарські трави. Теофраст зробив ботаніку самостійною наукою, відокремивши її від зоології. Тому його і називають батьком ботаніки.
Але Теофраст був не тільки батьком ботаніки. Велику увагу в своїх працях він приділяв впливу зовнішнього середовища на живі організми, і саме він вперше розділив покритонасінні рослини на життєві форми: дерева, чагарники, напівчагарники і трави, з урахуванням залежності від ґрунту і клімату. Помер він у віці 83 років, маючи ясний розум і пам'ять. Його останні слова: «Ми вмираємо тоді, коли починаємо жити!».
Стародавній Рим: Пліній старший (23-79 років н. е.) у своїй багатотомній «Філософії природи» багато явищ природи розглядав зі справді екологічних позицій. Стародавні вчені замислювалися про те, про що замислюємося і ми з вами.
Третій етап
Продовження збору і перші спроби систематизації колосального фактичного матеріалу, накопиченого з початком великих географічних відкриттів і колонізацією нових країн — в епоху Відродження. Період: з XIV по XVIII століття включно.
У першій половині XVIII століття Карл Лінней створив таксономічну систему тварин і рослин, якою ботаніки користуються і понині. Його вважають реформатором ботаніки. Крім бінарної номенклатури він розробив термінологію, ввівши в систематику понад 1000 термінів для різних органів рослин та їх частин. Лінней багато подорожував по різних країнах, сам відкрив і описав понад 1500 видів. Головна праця К. Ліннея — «Види рослин» вийшла в світ в 1753 р., в ній наведено всі відомі йому рослини; описи короткі й точні.
М. В. Ломоносов розглядав вплив середовища на організм. Він у роботі «Про шари земні» (1763) писав, що «… даремно багато хто думає, що все, що ми бачимо, спочатку створено творцем …». За рештками вимерлих тварин (молюсків і комах) Ломоносов реконструював умови їх існування в минулому і спростував теорію катастроф Ж. Кюв'є. (Релігійний Кюв'є вважав, що зникнення одних видів (мамонти, палеотерій тощо) і поява інших (корови, коні) на тій же території пояснюється різкою зміною умов життя і переселенням тварин із сусідніх районів, які не зазнали катастроф).