- •Тема 1. Класифікація, номенклатура та ізомерія біоорганічних сполук. Природа хімічного зв'язку. Будова та хімічні властивості альдегідів та кетонів. Актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Розв'язання типових завдань
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Тема 2. Структура, властивості, біологічне значення карбонових кислот та їх функціональних похідних актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Розв'язання типових завдань
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Медико-біологічне значення карбонових кислот та їх похідних
- •Тема 3. Вищі жирні карбонові кислоти. Ліпіди. Фосфоліпіди. Актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Розв'язання типових завдань
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Тема 4. Будова, реакційна здатність та біологічне значення гетерофункціональних сполук (α-, β-, γ-гідроксікислот, кетокислот та фенокислот). Актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Розв'язання типових завдань
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Тема 5. Вуглеводи. Будова та властивості моно-, ді- і полісахаридів актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Розв'язання типових завдань
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Гомополісахариди
- •Тема 6. Класифікація, будова та значення біологічно важливих гетероциклічних сполук актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Розв'язання типових завдань
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Азотисті основи
- •Тема 7. Амінокислотний склад білків і пептидів. Структурна організація білків. Актуальність теми
- •Цілі навчання
- •Теоретичні питання
- •Набір завдань для контролю самопідготовки
- •Лабораторний практикум Альдегіди і кетони Якісні реакції на карбонільну групу
- •Гетерофункціональні сполуки
- •Гетероциклічні сполуки
- •Амінокислоти. Білки
- •Основні правила техніки безпеки:
- •Питання до підсумкового заняття з біоорганічної хімії
- •Рекомендована література
- •Інформаційні ресурси
Гетерофункціональні сполуки
Експеримент №1
Гідроліз ацетилсаліцилової кислоти
Принцип методу: метод грунтується на протіканні реакції гідролізу у водному розчині.
Матеріальне забезпечення: спиртовий пальник, пробірки, піпетки, ацетилсаліцилова кислота, 1% розчин хлориду заліза (III), дистильована вода.
Хід роботи:
У пробірку на кінчику шпателя поміщають ацетилсаліцилову кислоту і додають 2 мл води. Отриманий розчин ділять на дві частини, одну з яких кип'ятять 2-3 мін, а потім охолоджують.
У кожну пробірку додають по 3 краплі 1% ного розчину заліза (III) хлориду. Вміст пробірки, що піддавався нагріванню, набуває фіолетового забарвлення, що свідчить про наявність фенольного гидроксила, що утворився в результаті гідролізу ацетилсаліцилової кислоти.
Гетероциклічні сполуки
Експеримент №1
Якісна реакція на нікотинову кислоту
Принцип методу: метод грунтується на протіканні якісної реакції, що супроводжується утворенням забарвленої сполуки.
Матеріальне забезпечення: пробірки, піпетки, нікотинова кислота, 15% розчин оцтової кислоти, насичений розчин ацетату міді.
Хід роботи:
До 2 мл розчину нікотинової кислоти додають 1 мл 15%-ного розчину оцтової кислоти і нагрівають до початку кипіння, після чого додають 1-1,5 мл розчину ацетату міді. У пробірці спочатку з'являється блакитнувата муть, а потім випадає синій осад мідної солі нікотинової кислоти.
Експеримент №2
Лікарські препарати, похідні піразолу. Якісна реакція на анальгін
Мурексидная проба застосовується при аналізі сечових каменів для встановлення їх хімічного складу, а також при відкритті кофеїну, теоброміну і інших похідних пурину.
Принцип методу: метод грунтується на утворенні забарвленої сполуки в результаті реакції конденсації.
Матеріальне забезпечення: пробірки, піпетки, анальгін, 1% розчин хлориду заліза (III).
Хід роботи:
У пробірці в 4 краплях води розчиняють декілька кристалів анальгіну і додають 1 краплю 1 %-ного розчину хлориду заліза (III). Спостерігають появу темно-синього забарвлення, що переходить в темно-зелене, а потім – в жовте.
Амінокислоти. Білки
Експеримент №1
Ксантопротеїнова реакція (якісна реакція на ароматичні амінокислоти)
Принцип методу: метод грунтується на утворенні забарвленої комплеї сполуки.
Матеріальне забезпечення: спиртовий пальник, робірки, піпетки, 10% розчин яєчного білку, концентрована азотна кислота, 10% розчин гідроксиду натрію
Хід роботи:
У пробірку налити 1 мл розчину яєчного білку, додати 3краплі концентрованої азотної кислоти і обережно нагрівати. У пробірці з'являється осад жовтого кольору. Додати декілька крапель гідроксиду натрію, спостерігати зміну забарвлення від жовтого до помаранчевого.
Основні правила техніки безпеки:
1. У лабораторії мають бути вогнегасник, ящик з піском, ковдра, аптечка.
2. Хімічні реактиви повинні зберігатися у визначеному, призначеному для кожної речовини місці, в закритих банках, склянках і інших посудинах. На кожній посудині має бути етикетка з точною назвою і формулою речовини, з його детальною характеристикою (концентрація, щільність, чистота і т. п.). Зберігання склянок з реактивами без пробок, без етикеток або в несправній тарі забороняється.
3. При розбавленні концентрованих кислот, особливо сірчаною, вливати кислоту у воду, а не навпаки.
4. Залишки і відходи хімічних речовин перед зливом в каналізацію необхідно нейтралізувати.
5. Неприпустимо засмоктувати їдкі і отруйні рідини в піпетку ротом, оскільки при цьому можливі хімічні опіки порожнини рота або отруєння. Концентровані луги, кислоти і інші їдкі або отруйні речовини набирати в піпетку за допомогою гумової груші, спеціальних автоматичних піпеток або шприца.
6. При збовтуванні розчинів в колбах або пробірках, закривати отвори пальцем забороняється.
7. Усі роботи з концентрованими кислотами, лугами й іншими їдкими і отруйними речовинами виконувати в гумових рукавичках і захисних окулярах. При роботі з токсичними і агресивними речовинами завчасно мають бути підготовлені нейтралізуючі і дегазуючі засоби.
8. Досліди, які супроводжуються спалахами, вибухами, розбризкуванням речовин, проводити за рухливим екраном із скла або пластика.
9. Місце, куди потрапила гаряча рідина або торкнувся гарячий предмет, негайно занкрити у свіжоприготований розчин перманганату калію. Концентрація розчину має бути тим більше, чим сильніше опік. Змастити обпалене місце вазеліновою олією.
10. При опіках кислотами, швидко змити кислоту великою кількістю води, потім 10% розчином соди. При поразці очей кислотами, промити водою, після промити їх 2% розчином питної соди. При опіках порожнини рота прополоскати рот 5% розчином гідрокарбонату натрію.
11. При опіках їдкими лугами змивати водою до тих пір, поки ділянка, на яку потрапив луг, не перестане бути слизькою. Потім промити 2 % розчином оцтової кислоти.
Уважна і акуратна робота позбавить експериментатора від порізу рук склом, опіків гарячими предметами і концентрованими кислотами і лугами.
