3.3. Організаційно-управлінські механізми імплементації ксв у систему управління організацією

На практиці окремі організації по-різному підходять до втілення принципів КСВ. Вибір підходів залежить від розміру організації, сектору бізнесу, традицій, позицій власників та акціонерів. Одні організації, фокусують увагу на екологічних аспектах, інші віддають перевагу соціальним програмам та проектам, треті прагнуть перенести філософію КСВ на діяльність у цілому.

Якщо концепція КСВ сприймається як інтегральна складова загальної бізнес-філософії та практики діяльності організації, її опис, принципи політики КСВ зазвичай входять до змісту документів, в яких викладено місію організації, її цінності, стратегію розвитку. Оскільки базовим та основоположним інструментом управління є планування, то під час розроблення та запровадження практик КСВ у діяльність організації особливу увагу треба приділити системі планових документів та процедур, що забезпечують їх підготовку та реалізацію.

Документальну базу планування КСВ доцільно формувати в рамках стратегічного планування з додержанням таких принципів:

змістовність діяльності (організація має знати склад стейкхолдерів та важливих для них і для самої організації інтересів);

повнота відображення планів та результатів у документації (організація

повинна враховувати потреби, очікування та застереження заінтересованих сторін, їх думку з найбільш важливих питань);

реактивність (організація повинна послідовно реагувати на істотні проблеми, що стоять перед заінтересованими особами та самою організацією, реагувати на їх зміни);

верифікативність результатів діяльності (організація повинна орієнтуватись на документальну базу, яка дозволяє надавати громадськості, заінтересованим особам вірогідну інформацію про плани та результати їх виконання в достатньому обсязі).

У процесі планування необхідно забезпечити ефективний діалог зі стейкхолдерами. У проведенні переговорів доцільно задіяти організацію-фасилітатора, участь якої дасть можливість стейкхолдерам достатньо повно висловити свої погляди та очікування, надати діалогу прозорості. Формат проведення переговорів має бути різноманітний: ділові зустрічі, круглі

столи, очні та телефонні інтерв’ю. Для стейкхолдерів, стосовно до яких організація планує активізацію соціально відповідальної діяльності, доцільно встановити ранги переваг за вибраними критеріями, що враховуватимуться під час формування «карти стейкхолдерів»

Процедура імплементації планування КСВ у систему стратегічного управління:

*Формальний аспект (формування комітету із соціальної політики організації при раді директорів;формування робочої групи з підготовки документальної бази соціальної складової стратегії, що розробляється; oбговорення прийнятого рішення щодо предмета та меж соціальної відповідальності;формалізація соціального розділу Стратегії;публічна презентація соціального розділу Стратегії;моніторинг виконання соціальних зобов’язань та реакція стейкхолдерів)

*Змістовий аспект (вибір інструментальної бази планування та моніторингу СВ у системі управління;формування стратегічного плану; розроблення колективного договору;розроблення положення про соціальні програми; обов’язкові державні соціальні програми;корпоративні соціальні

програми; формування соціального розділу стратегічного плану)

Узагальнюючи, наведемо причини, якими обумовлене зростання в теперішній час інтересу підприємців до практик з КСВ:

1. Влада дедалі більше закликає бізнес бути соціально відповідальним.

2. Значна кількість компаній розміщують свої цінні папери на західних біржах, де до них висуваються певні вимоги щодо розкриття інформації, зокрема у сфері соціальної відповідальності.

3. Підприємці розуміють, що реалізація соціальної відповідальності дає змогу набути таких конкурентних переваг: збереження висококваліфікованих співробітників своєї компанії та залучення ліпших фахівців, тобто конкурентні переваги на ринку праці завдяки витратам на розвиток персоналу; поліпшення іміджу, зростання вартості нематеріальних активів (репутація,гудвіл); зниження підприємницького ризику завдяки збереженню соціальної стабільності в регіоні та суспільстві в цілому; підвищення продуктивності та рівня інвестиційної привабливості; збалансованість розвитку компанії у довгостроковій перспективі.)