2. Вплив піі на національний доход і платіжний баланс приймаючої країни.

Для визначення абсолютного внеску підприємства з іноземними інвестиціями (П_зІІ) до національного доходу приймаючої країни потрібно від вартості виробленої продукції (y) відняти обсяг інвестованих коштів у матеріали, придбані у місцевих та закордонних фірм (І):

Абсолютний чистий внесок П_зІІ у НД = Y – І.

З іншого боку, абсолютний внесок підприємства з іноземними інвестиціями дорівнює внеску чинників виробництва, врахованих через загальну суму платежів за ці фактори, та чистий підсумок позитивних та негативних зовнішніх побічних ефектів:

Абсолютний чистий внесок П_зІІ у НД = (F + R +T) – N + L,

де F – сумарні платежі підприємства за працю, капітал і землю;

R – чистий прибуток підприємства;

T – податки на дохід, сплачені в приймаючій країні;

N – альтернативна вартість місцевих факторів, тобто платежі за їх використання поза межами П_зІІ;

L – чистий зовнішній ефект від економічної діяльності.

Відношення чистого внеску П_зІІ у НД до видатків на ПІІ для приймаючої країни найчастіше є більшим за 1, що свідчить про їх вигідність для приймаючої країни:

,

де Е – видатки приймаючої країни на ПІІ.

Цю формулу можливо записати таким чином:

,

де V – додана вартість, створена підприємством з іноземним капіталом на території приймаючої країни.

Таким чином:

- внесок П_зІІ до НД є тим вищим, чим вищою є створювана ним додана вартість на території приймаючої країни. Додана вартість є вищою, коли П_зІІ здійснює виробничу, а не торговельну діяльність;

- внесок П_зІІ до НД зростає із збільшенням обсягу вироблених товарів.

Міжнародні інвестиції (ПІІ) впливають на платіжний баланс приймаючої країни.

Надходження платіжного балансу = K + X +S,

де K – податкове надходження інвестиційного капіталу до приймаючої країни;

X – величина експорту П_зІІ;

S – заміщення імпорту продукцією П_зІІ.

Видатки платіжного балансу:

,

Де R^* - репатрійовані доходи (відтік доходів з приймаючої країни);

F^* - репатрійовані платежі за іноземні фактори виробництва;

M – величина імпорту П_зІІ;

ΔM – зростання імпорту, зумовлене зростанням місцевих доходів населення і підприємств приймаючої країни завдяки діяльності П_зІІ внаслідок граничної схильності до імпортування (МРМ);

D – будь-яке вилучення капіталовкладень (ліквідація П_зІІ).

Розрізняють 2 типи П_зІІ за характером їх впливу на платіжний баланс приймаючої країни:

1). П_зІІ, що започатковують експорт та заміщують імпорт (їх діяльність приносить валюту в приймаючу країну або зменшує витрати валюти).

Для оцінки остаточного впливу цих підприємств на платіжний баланс аналізують різницю або відношення між надходженнями і видатками платіжного балансу:

Якщо

то має місце безпосередній позитивний вплив ПІІ на платіжний баланс.

У цьому разі зростання НД від ПІІ буде вищим, ніж зростання споживчих інвестиційних та урядових видатків, пов’язаних з ПІІ.

2) інші П_зІІ, діяльність яких безпосередньо не приносить валюту в країну реципієнт і не сприяє заощадженню валюти.

В цьому випадку різниця (співвідношення) між доходами і видатками від ПІІ має такий вигляд:

якщо

Такі ПІІ є менш вигідними з точки зору впливу на платіжний баланс.

Країни, що розвиваються не надають таким ПІІ переваги, тому що вони переслідують максимізацію короткочасних надходжень платіжного балансу.

При здійсненні ПІІ, що не є імпорт-заощаджувальними та експорт-утворювальними, навантаження на платіжний баланс зростає, але водночас в результаті їх здійснення буде зростати національний дохід, стимулюватись економічне піднесення, збільшуватися обсяги заощаджень у довгостроковому періоді.

Якщо економіка приймаючої країни є достатньо розвинутою, то дані заощадження повинні швидше чи пізніше трансформуватися в іноземну валюту шляхом збільшення експорту країни-реципієнта чи зменшення імпорту.

Але якщо приймаюча країна є країною, що розвивається, то ця реакція сповільнюється внаслідок структурної негнучкості, низької мобільності виробничих факторів. Відтак, економіка не може швидко переключитися з виробництва «домашніх» (традиційних) товарів на виробництво експортних або імпортозамінних товарів для одержання чистого експортного сальдо (тобто перевищення експорту над імпортом), необхідного для відшкодування будь-яких витрат іноземної валюти, пов’язаних з діяльністю П_зІІ. Як наслідок, країни, що розвиваються, часто переживають обмеження економічного зростання внаслідок нестачі іноземної валюти.

Висновок: чим більш розвинутою є приймаюча країна, тим більшим є позитивний вплив ПІІ наїї економіку. В ідеалі приймаюча країна повинна утримувати рівновагу платіжного балансу проведенням відповідної монетарної, фіскальної та валютної політики поряд із заходами щодо прискорення перерозподілу ресурсів з метою виробництва експортних або імпортозамінних товарів.

Найімовірніший сприятливий результат для приймаючої країни – щоб вплив ПІІ на платіжний баланс став нейтральним (тобто зберігалася відповідність між приростом внутрішнього використання ВНП і приростом самого ВНП).