0. Культуртехнічні роботи

Культуртехніка – це комплекс заходів, спрямованих на поліп­шення вирівняності поверхні ґрунту та його властивостей. Це най­більш складний, трудомісткий та відповідальний процес підготовки порушених земель до сільськогосподарського використання, який потребує багато трудових затрат і коштів.

Основним об'єктом культуртехнічних робіт є порушені землі, які тимчасово вийшли із сільськогосподарського використання, оскільки заросли чагарниковою рослинністю, засмічені дрідним камінням, потребують корчування пеньків, зарівнювання окремих понижень, ям, промоїн, знищення кущів, купин.

Одним із найважливіших заходів культуртехнічних робіт є зни­щення чагарникової рослинності. Виділяють три основні типи лісочагарникової рослинності: чагарник, дрібнолісся і ліс.

Освоєння порушених земель, вкритих лісочагарниковою рослинністю, проводиться за такою схемою:

1. Зрізування або корчування лісочагарникової рослинності з наступ-ним вивезенням з площі;

2. Заорювання чагарника під пласт;

3. Знищення лісочагарникової рослинності за допомогою хімічних пре-паратів (арборицидів) з наступним збиранням засох­лого деревостою;

4. Подрібнення лісочагарникової рослинності за допомогою спе­ціаль-них машин.

Значна частина порушених земель, особливо в поліських районах України, засмічена камінням, валунами та камінням моренного похо­дження, що обмежує застосування техніки та знижує ефективність, по­гіршує якість польових робіт.

Засміченість камінням порушених земель визначається їх заля­ганням у ґрунті, розмірами та кількістю. За характером залягання: на поверхні, напівпоховане; за розміром ділиться на дрібне (у поперечному розрізі до

0,3 м), середнє (0,3–0,6 м), велике (0,6–1м). Залежно від кількості каміння розрізняють площі: малозасмічені (у шарі ґрунту до глибини 40 см є до

5 м³/га), слабозасмічені – 5–25, середньозасмічені – 25–50, сильнозасмічені – 50–100 та дуже сильнозасмічені – більше 100 м³ /га.

Важливим чинником поліпшення вирівняності поверхні порушених земель є планування. Роботи з планування поверхні будь-якого ма­сиву порушених земель проводять з метою зарівнювання профільних земляних та інших утворень.

Вирівнювання поверхні здійснюється обережно з мінімальним порушенням цілісності орного шару, особливо на порушених землях з неглибоким гумусовим горизонтом. Будівельне вирівнювання поверх­ні порушених земель здійснюється бульдозерами, скреперами, грейде­рами і планувальниками.

Залежно від тривалості існування порушені землі заростають не тільки кущами, осоками, щучником, пухівкою, ситником, але й внаслідок випасання на них худоби створюються купини, що заважа­ють ефективно використати ці землі в сільському господарстві.

Розділ 3. Агротехнічні заходи на порушених землях

0. Підбір культур для перехідного періоду на порушених землях

Процес окультурення порушених земель дуже складний. Оскільки порушені землі після рекультивації мають специфічні фізико-хімічні, водні, агрохімічні особливості, тому й заходи щодо їх окультурення повинні застосовуватись із врахуванням цієї специфіки.

До групи обов'язкових агрозаходів належать заходи фізико-ме-ханічного впливу – вирівнювання поверхні, звільнення із поверхне­вого шару каміння, хімічні – пов'язані зі зміною реакції ґрунтово­го розчину /вапнування, поліпшення поживного режиму (внесення доб­рив), вони спрямовані на поліпшення мікробіологічного стану рекуль­тивованих земель.

Виконання вказаних завдань досягається під час вирощування сільськогосподарських культур при певному їх наборі. Усі ці за­ходи освоєння рекультивованих земель об'єднуються поняттям “почат­кове окультурення”.

Значне місце при здійсненні початкового окультурення відво­диться попереднім культурам, які будуть вирощуватись у перші роки освоєння рекультивованих земель.

Особливостями попередніх культур порівняно з іншими є їх ви­сока продуктивність і порівняно низька вимогливість до азоту, вони добре розвиваються і мають господарську цінність. Попередніми культурами на період освоєння та збагачення поживними речовинами, рекультивованих земель можуть бути: овес, люпин, буркун, середела, сумішки люпину та однорічного райграсу та інші сумішки люпину з вівсом, вівса з викою та горохом.

Поліпшення фізико-хімічних властивостей освоюваних рекультиво­ваних земель у перші роки окультурення досягається за рахунок ви­вільнення рухомих поживних речовин після розкладу органічної ре­човини.