1.5. Рельєф місцевості

Рельєф – це сукупність всіх нерівностей /підвищень та пони­жень/ земної поверхні. Наука, яка вивчає рельєф, його зовнішні оз­наки, походження, закономірності розвитку, називається геоморфоло­гією.

Виділяють такі форми рельєфу:

мегарельєф – характеризується різницею висот у межах 500-4000 м і більше; (вододіли, тераси, заплави річок тощо). Довжина цих форм рельєфу становить десятки, сотні метрів;

мікрорельєф – коливання висот вимірюється десятками сантиметрів і не перевищує 1м. Довжина цих форм рельєфу становить від одного до декількох десятків метрів;

нанорельєф – нерівності поверхні з різницею відносних висот у декілька сантиметрів і довжина менше 1м (купини).

Важливе місце у формуванні рельєфу території відводиться впливу льодовиків, які після себе залишили різні його форми.

При русі льодовика формувався моренний рельєф, який представ­лений хвилястими моренними рівнинами. Вони утворились внаслідок тріщин, в яких нагромадився уламковий матеріал. Після танення льо­довика у провалинах утворювалися горби різної форми.

До сучасних чинників рельєфотворення відносяться насамперед поверхневі води, які формують ерозійні акумулятивні форми рельє­фу (яри, видолинки, промоїни). Вони утворюються у результаті роз­миваючої дії поверхневого водного потоку. Під дією поверхневої води відбувається ерозія, тобто розмивається верхня частина зем­ної поверхні.

При характеристиці рельєфу місцевості потрібно вказати його форму та описати процес формування, за допомогою яких чинників він утворився.

1.6. Коротка характеристика основних типів ґрунтів у даній зоні

Характеризуючи основні типи ґрунтів для зони Передкарпаття та Малого Полісся, де зосереджені основні масиви порушених земель в Західному регіоні України, виконавцям курсового проекту потрібно подати агрофізичну та біологічну характеристику цим ґрунтам.

Доцільно зосередити свою увагу на найбільш поширених дерново-підзолисті ґрунти з різним ступенем оглеєності та з різним грану­лометричним складом. Вказати чи придатні вони для вирощування сільськогосподарських культур.

Розділ 2 розробка заходів для відновлення родючості порушених земель відповідно до індивідуального завдання

0. Розрахунок потреби в ґрунті для створення орного шару на рекультивованих землях

Поверхню земель, що підготовляють до сільськогосподарського використання, слід формувати аналогічно до ґрунтового профілю (ґрунт-суглинок-пісок або ґрунт-суглинок-глина). У межах насипно­го шару повинен бути створений кореневмісний шар. Товщина цього шару залежить від способу використання рекультивованих земель: для зернових культур та багаторічних трав - не менше 0,8 м, для плодових культур – 1,5–2,0 м (41).

Кореневмісний шар рекомендується формувати із ґрунту та ле-соподібних суглинків. При цьому товщина гумусного шару може коли­ватися в межах 0,3–0,8 м, що залежить від наявності ґрунту. Нижня частина рекультивованого шару формується з порід із сприятливими водно-фізичними властивостями. Товщину рекультивованого шару, яка залежить від агрохімічних та агрофізичних властивостей порід, виз­начають за формулою:

Рш = hв + hк + 0,2,

де Рш – товщина рекультивованого шару ґрунту, м;

hв – висота капілярного підняття води, м;

hк – товщина кореневмісного шару, м.

Показники висоти капілярного підняття води (hв) і товщини кореневмісного шару (hк) беруть з довідкової літератури. За цими даними (41) висота капілярного підняття води становить: на глині – 0,2–0,5 м; торфі – 0,5–0,8 м; піску – 0,5–1 м; супіс­ку – 1–1,5 м; суглинку – 1,5–3 м. Товщина кореневмісного шару ха­рактеризується такими даними: для зернових культур – 0,8 м, пло­дових – 1,5–2 м, для лісонасаджень – 2,5–4,0 м.

Потребу у ґрунтах і породах розраховують, як правило, вихо­дячи із площ рекультивованих ділянок і товщини шару, яким потріб­но вкрити цю площу, та об'єму орного шару на 1 га.

Об'єм орного шару на 1 га (м³) розраховують за формулою:

V = 10000м² × hо,

де hо – товщина орного шару, м.

Таким чином, можна розраховувати масу ґрунту, яку необхідно перевести для формування орного шару заданої товщини. Спочатку ви­раховують масу сухого ґрунту на 1 га за формулою:

Мс = V × d ,

де Мс – маса сухого ґрунту на 1 га, т;

V – об'єм орного шару, м³;

d – об'ємна маса ґрунту, г/см³ (для суглинкових порід стано­вить 1,2– 1,35, супісків – 1,25–1,45, пісків – 1,35–1,55, для родючого шару ґрунту – 1,1–1,3).

Щоб перерахувати масу сухого ґрунту на його масу при природ­ній вологості використовують формулу:

,

де Мс - маса сухого ґрунту, яка потрібна для створення орного

шару, т;

В - вологість ґрунту, %.