5. Біологічні аспекти статевої диференціації

Людей завжди цікавив той факт, чому народжуються хлопчики і дівчатка. З цього приводу було створено безліч теорій. Проте лише в другій половині XX століття генетики дали відповідь на це запитання.

Носієм спадкових властивостей являється хромосомний апарат. В кожній клітині людини знаходиться 23 пари хромосом: 22 парі аутосом, вони однакові як у чоловіків так і у жінок, та одна пара статевих хромосом(XXу жінок та XY у чоловіків). Тобто генетично чоловіча стать є гетероаметною, а жіноча гомогаметною.

Процес статевої починається з моменту запліднення яйцеклітини і проходить ряд стадій, кожна з яких має свої специфічні задачі, і результати що були досягнуті на кожній стадії є необоротними.

Генетичну стать визначає визначає гонадна стать, яка обумовлена будовою статевих залоз. Наявність XY э характерною лише для чоловічих клітин і робить їх несумісними з імунною системою жіночого організму. Гормон котрий знаходиться в Y хромосомі перетворює початкові гонади в сім’яники. У патерні XX, хромосома X має ген котрий направляє розвиток індиферентної статевої залози в яєчники. Виникнення яєчок або яєчників обумовлює гаметну стать.

Гіпоталамус являється психоендокринним органом, його пренатальна програма орієнтована на чоловічу або жіночу поведінку, визначає характер реакції на статеві гормони пубертатного періоду.

Під час статевого дозрівання виділяється велика кількість гормону, котра визначає біологічні відмінності.

При відсутності або недостачі в відповідний період зародкових андрогенів, статева диференціація може не відбутись, і, незалежно від хромосомної статі, проходити по жіночому типу. Під час внутрішньоутробного розвитку андрогени відіграють більшу роль для диференціації статі, ніж естрогени.

Морфологічні відмінності. До трьох років суттєвих відмінностей в розвитку не помічено, проте у зв’язку с раннім початком статевого дозрівання, дівчатка перевершують хлопчиків в довжині тіла і масі, але після 12-14 років у дівчаток знижуються темпи розвитку. У хлопчиків фізичний розвиток в цей період протікає інтенсивно. В результаті в 17 років у хлопчиків маса тіла перевищує масу тіла у дівчат, і також є відмінності окружності грудної клітки, у хлопчиків вона більша. Також в цей період формуються чоловічі та жіночі пропорції, що впливає на сприйняття свого образу і внаслідок на статеву диференціацію.

Статевий диморфізм розмірів тіла та його будови може пояснюватись: наявністю постнатальних градієнтів дозрівання; різною тривалістю препубертарної стадії впливу соматропіна; відмінностями в механізмі дії андрогенів і естрогенів на формування скелетної системи.

6. Психологічна складова гендеру

Однією із складових гендерного компонента самосвідомості особистості є психологічна стать. Вона характеризує особистість і поведінку людини в контексті мускулінності-фемінності, філогенетично заданих (зумовлених розвитком людства) властивостей психіки, сформованих під впливом соціальних факторів.

Психологічна стать особистості – ставлення людини до себе як до чоловіка чи жінки, усвідомлення і прийняття власної статевої належності, засвоєння стереотипів маскулінності та фемінності.

Психологічна стать об’єднує біологічне соціальне. Вона формується на основі сукупності знань, уявлень особистості про себе, подібність із представниками своєї статі або відмінність від представників протилежної; ототожнення себе з представниками своєї статі; емоційно-ціннісного ставлення до власної статі, способів поведінки людей залежно від їх позиції в статево рольовій диференціації. Ці складові психологічної статі особистості певною мірою відображають основні компоненти гендеру:когнітивний, емоційний та поведінковий.

Багато дослідників ототожнює психологічну стать і гендер. Однак у вітчизняній науці психологічну стать особистості вважають однією зі складових гендеру.

У ранніх дослідженнях психологічну стать особистості розглядали як біполярний конструкт, вважаючи, що всі статево специфічні характеристики, які властиві індивіду певної статі і проявляються в його поведінці, розташовані на одній шкалі з двома полюсами: більша вираженість маскулінності автоматично означає меншу вираженість фемінності і навпаки. За цією концепцією сукупність характеристик статевої ідентичності повинна строго відповідати певній статі:чоловіки – мати маскулінну психологічну стать, а жінки відповідно фемінну.

На сучасному етапі розвитку психологічної науки домінує погляд на психологічну стать як мультиполярний конструкт – складно організований конструкт, який, крім маскулінних і ремінних властивостей, охоплює також гендерні уявлення, стереотипи, установки, інтереси. Водночас представники цього підходу не заперечують, що в нормі психологічна стать особистості має відповідати біологічній. Однак високий рівень маскулінності не обов’язково зумовлює низький рівень фемінності: індивід може мати високі показники як фемінності, так і маскулінності. Мультиполярна модель передбачає наявність у структурі психологічної статі особистості також і інших характеристик гендерної спрямованості: гендерних уявлень, стереотипів, інтересів, установок статево рольової поведінки.

Психолог Ольга Лопухова розглядає психологічну стать особистості як систему ієрархічно організованих елементів: статевої самосвідомості, статевої ідентичності та соціостатевих орієнтацій. Невідповідність розподілу соціальних ролей між статями культурно-історичним статево рольовим традиціям, спричинила неоднозначність у становленні та прояві психологічної статі особистості. За таких умов становлення психологічної статі може бути пов’язане з підвищенням адаптивності(формування андрогінності особистості). Наслідком невідповідності різних груп соціальних факторів може бути неузгодженість біологічної і психологічної статі особистості(маскулінні жінки, фемінні чоловіки) або недиференційованість психологічної статі. Багатьма це сприймається як серйозна особистісна проблема. Досягнення цілковитої відповідності вимагають значних особистісних зусиль, що знижують адаптивні здатності людини в соціальному середовищі.