4. Методологічні підходи та методика дослідження

Теоретичний метод – основний у методології, який пов’язує сукупність знань, здобутих усіма методами, у концептуальне бачення проблеми. Теоретичний метод передбачає впорядкування знань про ґендер на принципах логічної вибудови цілісної концепції та визначення місця цих знань в системі суспільствознавчих наук у цілому чи в рамках окремих соціальних або гуманітарних наук. Систематизація ґендерних знань, логіка їх упорядкування й інтеграції ґрунтуються на потребі виявляти тенденції, напрями розвитку, систему зв’язків.. Теоретичний метод у ґендерних дослідженнях дає змогу визначити коло наявних проблем та уточнити предмет вивчення, визначити належне місце ґендерних знань у сучасних гуманітарних науках у цілому.

Історико-генетичний метод становить процесуально динамічний підхід до розгляду ґендеру. Ілюстрацією його застосування є, наприклад, виникла недавно ґендерна історія. Основним предметом її дослідження є історія ґендерних відносин та життєвого досвіду жінок і чоловіків. Стратегією такого напрямку є детальне вивчення й опис, зокрема, жіночого історичного досвіду, якого не визнавала традиційна історія, що забезпечило й висвітлення жіночої історичної ретроспективи, і новий погляд на історію цілих епох та країн загалом. Історико-генетичний метод щодо ґендеру може бути розцінений як ґендерний вимір історичного процесу, тобто двоєдиний підхід до оцінювання історичних подій, ситуацій та діяльності в певний період життєдіяльності соціумів та її результатів, спрямований на розкриття подій і проблем з позиції участі, інтересів та потреб обох статей – і жінок, і чоловіків.

Соціально-психологічні методи вивчення ґендеру передбачають вивчення соціально конструйованих жіночих і чоловічих ролей, відносин та ідентичності, статевих особливостей, психологічних характеристик тощо.

Застосування ґендерних індикаторів та ґендерних підходів як засобу соціально-психологічного й соціологічного аналізу розширює предметні межі цих дисциплін та робить їх самих предметом вивчення в межах цих дисциплін.

Соціологічні методи вивчення ґендеру дають змогу визначати будь-які ґендерні параметри, співвідносити їх з іншими соціальними характеристиками. Серед соціальних та гуманітарних наук найактивніше вивчає ґендерну проблематику саме соціологія, в її межах нині сформувалась як самостійний напрям соціологія ґендер. На стику ґендерної теорії з соціологією знаходиться розгляд багатьох проблем, серед яких: сімейні відносини, зайнятість і професійна діяльність, стратифікація, політична соціологія тощо. Категорія “ґендер” нині належить до базових соціологічних понять

Статистичні методи ґендерного аналізу передбачають уведення й застосування показників, які відбивають ступінь справедливості розподілу та користування національними благами й послугами між соціальними групами в системі загальних досягнень країни або окремого її регіону з урахуванням ґендерного чинника. Ґендерну статистику збирає й узагальнює державний орган. Чим більше ґендерних параметрів закладається в збирання ґендерної статистики, тим оптимальнішим є відповідне осмислення ситуації та її змін. Ґендерна статистика потребує уважного аналізу, зіставлення, порівняльного комплексного підходу. Інакше неможливо узагальнити цілісну ґендерну картину в країні, в світі загалом. З ґендерною статистикою тісно пов’язаний емпіричний метод.

Емпіричний метод дослідження ґендеру має збагатити теорію про нього. Емпіричний метод засвідчує існування й значення факту, реальних подій, конкретних дій, наявність прояву кіль кіс них і якісних параметрів при аналізі ґендерних ситуацій. Ґендерна теорія тлумачить, пояснює, узагальнює їх, дає їм наукове трактування. Цей метод розкриває позитивний і негативний досвіди ґендерної діяльності. Він є основою для соціальних теорій ґендеру, підтверджуючи правильність чи спростовуючи певні теоретичні моделі або схеми. Його застосування дає уявлення про реальні історичні зміни, засвідчуючи через певні параметри напрямки ґендерного розвитку, його прогресивного спрямування або регресивних змін, підтверджуючи правильність рекомендацій щодо ґендерних перетворень, конкретизуючи ґендерні зміни в часі та в окресленому просторі.

Прогностичний метод при дослідженні ґендеру зумовлений необхідністю давати відповіді на питання, що визначили б перспективу ґендерного розвитку з огляду на ґендерну ситуацію в країні в цілому. В нових умовах перехідного періоду нашого суспільства прогностична функція ґендерних знань зростає. Можна констатувати, що теорія ґендеру тільки формує парадигму, в межах якої уможливлюються бачення й інтерпретація наявних ґендерних відносин.

Комплексний підхід до проблеми рівності жінок і чоловіків (gender mainstreaming) як метод. Комплексний підхід до проблеми рівності чоловіків і жінок –застосування всієї сукупності різноманітних методик і засобів в організації (реорганізації), поліпшенні, вдосконаленні й оцінюванні процесів прийняття рішень особами, які насамперед залучені до здійснення політики, щоб інкорпорувати проблематику рівності жінок і чоловіків у всі галузі життєдіяльності суспільства й на всіх рівнях управління ними. Комплексний підхід зумовлений суспільною потребою пошуку розв’язання проблеми рівності жінок і чоловіків.