17. Соціальні ролі – ґендерний аспект

Соціальна роль — це модель поведінки, яка об'єктивно задана соціальною позицією особистості в системі суспільних або міжособистісних відносин. Також соціальну роль визначають як сукупність нормативно обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов'язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією.

Кожний соціальний статус має свій ролевий набір, тобто дотримання людиною певних зразків і норм поведінки, що випливають із соціального статусу. Наприклад, статус лікаря — це певні права і обов'язки, переважно закріплені законом. Соціальна ж роль лікаря включає конкретні правила поведінки в спілкуванні з колегами, пацієнтами, адміністрацією, вимоги до рівня освіти, культури і т. д.

Зрозуміло, що кожна людина виконує багатоманітні ролі. Це породжує і внутрішні конфлікти особистості, які називаються ролевими конфліктами, тобто існує не тільки ієрархія ролей, а й ієрархія статусів.

Гендерні ролі – це прояв диференціації діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів залежно від статі. Гендерна роль – це соціальна поведінка, яка властива представникові того або іншого гендеру. Це різновид соціальних ролей; вони нормативні, відображають певні очікування суспільства і проявляються у поведінці. На рівні культури вони існують у контексті певної системи статевої символіки та стереотипів маскулінності і фемінності. Маскулінна гендерна роль приписує чоловікам бути домінантними, агресивними, орієнтованими на кар’єру, більш успішними в технічних науках. Від чоловіків також очікують, що вони тамуватимуть свої емоції і почуття. Жінки, навпаки, мають бути слабкими, залежними, м’якими, успішнішими в гуманітарних науках, а також більш емоційними. Вважається, що жінки прагнуть до створення сім’ї та обмежуватися домогосподарством і піклуванням про родину (J. Williams, D. Best).

Ґендерні відносини є важливим аспектом соціальної організації суспільства. Вони особливим чином виражають її системні характеристики й структурують взаємини між мовцями. Під ґендерною належністю розуміється не біологічна стать, а, скоріше, соціальна роль (бути чоловіком / жінкою та здійснювати у зв'язку з цим певні функції під час комунікаційного процесу). Ґендерні відносини фіксуються в мові у вигляді культурно обумовлених стереотипів, накладаючи відбиток на поведінку, у тому числі й мовну, а також на поведінку особистості та процеси її мовної соціалізації.

18. Соціальні уявлення про призначення чоловіка і жінки в суспільстві.

Соціальні уявлення про призначення чоловіків і жінок у суспільстві 

Чоловік виступає як носій активного, соціально-творчого початку, а жінка - як пасивно-природна сила. Протилежні і соціальні ролі, приписувані чоловікам і жінкам. Перші є переважно «інструментальними», а другі - «експресивними». Чоловік - це «годувальник», а в родині здійснює загальне керівництво і несе головну відповідальність за дисциплінування дітей; жінка повинна виконувати сімейно-побутові обов'язки та забезпечувати будинку душевне тепло і затишок. Вже з цього переліку випливає, що мова йде не просто про розподіл функцій між чоловіками і жінками, а й про ієрархію, підпорядкуванні жінки чоловікові. 

У 1902 р. в Росії вийшла праця томського єпископа Макарія «Освіта, права та обов'язки жінки», в якому найбільш переважними для жінок сферами прикладання здібностей оголошувалися: ведення господарства та виховання дітей, а для несімейних жінок - навчання дітей (переважно в молодших класах) , медицина (лікування жінок), благодійність, місіонерська діяльність. Жінкам рекомендувалося також вивчення філософії, психології, логіки, астрономії, фізики, але все це за умови виконання ними господарських обов'язків.

Аналізуючи образ жінки в історії, Дж. Хантер прийшла до висновку, що в цілому це образ неповноцінності, а процес жіночої емансипації з часів глибокої античності прямо зв'язувався з деструктивними соціальними наслідками, з розпадом моралі і руйнуванням сім'ї. Так, одна з головних причин загибелі Римської імперії пов'язувалася з далеко зайшли процесом жіночої емансипації. 

Узагальнюючи існували традиційні уявлення про призначення чоловіків і жінок у суспільстві, Р. Р. Верма відзначає, що найчастіше сутність жінки характеризувалася такими особливостями: 

• жінка неповноцінне і, по суті, залежне істота; 

• жінка нижче в порівнянні з чоловіком істоту, так як їй властива крайня обмеженість і слабкість; 

• по своїй суті вона не являє собою цінності; 

• її основне призначення - служити чоловікові і бути йому корисною, поза системою сексуального партнерства та материнства її існування безглуздо і має другорядне значення; 

• сама по собі жінка самовіддана, любяще, терпима, ніжна і сентиментальна, що і є її вищими чеснотами. 

Весь світопорядок тримався на тому розмежування статей. Будь-яке збіг чи змішання ролей розглядалося як загроза освяченим віками засадам, здавалося чимось протиприродним, відхиленням від норми. 

В даний час багато хто з цих уявлень втратили свою силу, тобто стали забобонами, однак сам по собі питання про призначення чоловіків і жінок не втратив свою гостроту. Так, до цих пір дискутується питання про те, чи може жінка виконувати роль ефективного лідера в родині та на виробництві. Заважають об'єктивного вирішення цього питання існують у суспільстві гендерні стереотипи.