2. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи

Підсудність цивільних справ з іноземним елементом – це компетенція національних судів (зокрема судів України) щодо розгляду та вирішення цивільних справ та вчинення окремих процесуальних дій за участю іноземного елемента.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання про підсудність цивільних справ з іноземним елементом, слід враховувати не тільки норми внутрішньодержавного права, а й колізійні, які містяться в конвенціях і двосторонніх договорах України та інших держав про правову допомогу. Наприклад, за загальним правилом внутрішньої територіальної підсудності позов подається за місцем постійного проживання (місцезнаходження) боржника. Якщо така особа не має в Україні місця проживання, позов може бути пред’явлено за місцем знаходження його майна тощо.

Проте, за угодою сторін, одна з яких є іноземним елементом, конкретна цивільна справа, підсудна національному суду, може бути віднесена до юрисдикції іноземної держави чи, навпаки, справа, підсудна іноземному суду, може бути в силу угоди сторін віднесена до юрисдикції місцевого суду. Угоди сторін, якими визначається підсудність, називають пророгаційними угодами.

Оскільки суди України можуть діяти тільки в межах території нашої держави, виконання такої та ряду інших процесуальних дій за межами України можливе лише шляхом звернення за сприянням до судових органів інших держав (судове доручення), яке охоплюється поняттям «міжнародної правової допомоги».

Відповідно до ст. 415 ЦПК у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому ЦПК або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому ЦПК або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, – Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги має відповідати вимогам ст. 416 ЦПК, яка, у свою чергу встановлює, що зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, таким вимогам:

1) У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:

– назва суду, що розглядає справу;

– за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, – посилання на його положення;

– найменування справи, що розглядається;

– прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;

– процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;

– чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;

– інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення;

2) Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3) Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Для того, щоб забезпечити вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Україна приєдналась до відповідної конвенції (Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, 15.11.1965 р.), якою передбачено вимоги до оформлення документів, що передаються для вручення в іншій державі, порядок та способи вручення документів.

Розгляд цивільних справ з іноземним елементом здійснюється за «законом суду», тобто, якщо справа розглядатиметься судом України, то розгляд відбувається в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

При вирішенні цивільної справи з іноземним елементом суд, як правило, застосовує норми національного права. Однак відповідно до ч. 6 ст. 8 ЦПК норми права інших держав застосовуються судом лише у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Суд може застосовувати не тільки іноземні закони, але й звичаї та судову практику в тих межах, у яких останні визнаються джерелами права у відповідних державах. Причому, норми права інших держав мають застосовуватися відповідно до їх офіційного тлумачення та практики застосування. Тому для застосування норми іноземного права суд перш за все повинен з’ясувати її зміст. З цією метою суд може звернутися до Міністерства юстиції України чи іншого компетентного органу або залучити експертів.

Якщо зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті з цією метою заходи, в розумні строки не з’ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України.

Провадження в цивільних справах з іноземним елементом здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, чинних на час вчинення конкретних процесуальних дій, розгляду та вирішення справи. Тому для застосування норми іноземного права суд повинен не лише з’ясувати її зміст, а й переконатися, що норма є чинною на момент застосування.

Контрольні питання:

Чи можуть іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуватися тими самими правами і свободами, нести такі самі обов’язки, як і громадяни України?

Чи поширюється цивільна юрисдикція судів України на акредитованих в Україні дипломатичних представників іноземних держав?

Охарактеризуйте правила підсудності судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін проживає за кордоном.

Чи може суд України звернутися з дорученням до суду іншої держави, на території якої потрібно вчинити певну дію? Якщо так, то в якому порядку?

Тема: Відновлення втраченого судового провадження

Мета лекційного заняття: ознайомити студентів з поняттям «втрачене судове провадження» та з випадками, коли можливим є його відновлення.

План лекційного заняття:

1. Порядок відновлення втраченого судового провадження.

2. Розгляд справи та постановлення рішення про відновлення втраченого судового провадження.

Основні терміни і поняття: судове провадження, втрачене судове провадження.