Управління конфліктами

в публічній службі

(слайди)

Лекція 2

«Публічна служба та специфіка конфлікту інтересів»

1. Поняття публічної служби та особливості професійної поведінки службовців.

2. Видове визначення конфлікту інтересів.

3. Конфлікти інтересів та корупція.

Література:

Основна:

1. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.11 р. № 3206-VI.

2. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.14 р. № 1700-VII. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056.

3. Коваленко В.В. Курс адміністративного права України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.

4. Кодекс адміністративного судочинства України: від 06.07.2005 р., № 2747-IV. (на офіційному сайті Верховної Ради України)

5. Закон України «Про державну службу» від 31.12.2015 р., № 2490.

6. Наказ Головного управління державної служби України «Про загальних правил поведінки державного службовця» (затв. від 04.08.2010 № 214, реєстр. в Міністерстві юстиції України 11.11.2010 за N 1089/18384)

7. Посібник ОЕСР з питань врегулювання конфліктів інтересів на державній службі. – 2003

Слайд 1

Управління конфліктами

в публічній службі – л.2.

Публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (ст.3, п.15, Кодекс адмін. судочинства України, 2005р.).

Види публічної служби

Основні:

- державна служба;

- муніципальна служба.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ст. 1, ЗУ «Про державну службу»).

Служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в ораганх місцевого самоврядування, щр спрямована не реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих органів виконавчої влади, наданих законом (ст. 1, ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Інші:

• мілітаризована служба;

• служба професійного апарату чиновників (В країнах Європи цей вид служби зазвичай називається цивільною службою).

Слайд 2

Управління конфліктами

в публічній службі – л.2.

Слайд 3

Управління конфліктами

в публічній службі – л.2.

Публічна служба — це професійна, політично нейтральна діяльність осіб, на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Основна функція публічної служби – задоволення публічного інтересу шляхом надавання публічних послуг; виконання функцій публічної влади; виконання функцій та завдань публічних інституцій.

Характерні ознаки для публічної служби:

1) зайняття посади у відповідних органах і організаціях незалежно від форм власності і конкретних організаційних структур;

2) службова спрямованість діяльності, що полягає у діяльності не на себе, а на обслуговування "чужих" інтересів;

3) професійність службової діяльності, тобто здійснення такої діяльності на постійній основі, що потребує певних знань і наступності, та є основним джерелом матеріального забезпечення працівника.

Межі публічної служби за двома методологічними підходами:

- інституціональний аспект;

- функціональному аспект

Слайд 4

Управління конфліктами

в публічній службі – л.2

Державна служба є

публічною професійною діяльністю нормативно-інструктивного характеру на принципах:

• служіння народу України;

• демократизму і законності;

• гуманізму і соціальної справедливості;

• пріоритету прав людини і громадянина;

• професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

• персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

• дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

• дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, їх апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до Загальних правил поведінки державного службовця (затв. Наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2010 за N 1089/18384) поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства і громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод громадян.

Слайд 5

Управління конфліктами