1. Технопарки, технополіси, «інкубатори» інновацій. Технопарк

Технопарк — науково-інноваційний центр, територіально виділений комплекс, який об’єднує в собі організації, фірми, об’єднання, що охоплюють весь цикл здійснення інноваційної діяльності від генерації нових ідей до випуску й реалізації наукоємної продукції.

Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першокласною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою.

Технопарк – науково-інноваційний центр, територіально виділений комплекс, який об'єднує в собі організації, фірми, об'єднання, що охоплюють весь цикл здійснення інноваційної діяльності від генерації нових ідей до випуску і реалізації наукоємної продукції. Технопарк, як правило, заснований на базі провідних університетів, інших наукових організацій, включає сервісні і виставочні комплекси, фірми.

У межах технопарків можливе створення венчурних фірм і венчурних фондів. 

Венчурний бізнес – новий вид підприємницької діяльності, при якому відбувається фінансування ризикового підприємства, яке працює над введенням у виробництво певної новації. Венчурний капітал підтримує, як правило, галузі, які розвиваються найбільш динамічно, забезпечуючи тим самим країні міжнародну конкурентоздатність. Саме такі вкладення зробили можливими розвиток таких галузей як персональні комп'ютери і біотехнологію. Для прикладу – у США на початку ХХІ ст. 4% найбільш швидко зростаючих фірм, більшість з яких підтримуються венчурним капіталом, створюють 70% всіх нових робочих місць.

Відомі технопарки:

• Кремнієва долина (США);

• Електронне місто (Кремнієва долина Індії);

• Софія Антиполіс (Франція);

• Стенфордський науковий парк (США);

• Херіот - Уотський науковий парк (Шотландія).

Технополіс

Технополіс — центр впровадження досягнень науки й техніки. Це, як правило, нове місто, в якому запроваджуються у виробництво нові розробки, а також проживає населення.

Технополіс — своєрідний посередник між фундаментальними результатами досліджень і виробничими структурами та інтересами регіонів.

У технополісі, поруч з науково-дослідними закладами, має бути мережа навчальних центрів для підготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації.

Технополіс — структура, подібна до технопарку, але розміщена в межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс.

У 1995–2000 рр. у світі було створено 300 технопарків і технополісів, в яких працює 45 тис. вчених і понад 140 тис. службовців. На території наукових парків по всіх країнах світу розміщено понад 11 тис. інноваційних компаній, з них майже 1750 — американських.

З середини 1980-х рр. в США існує розгалужена мережа спеціалізованих регіональних центрів інновацій і передачі технологій, що організують спільну роботу всіх учасників даного процесу на регіональному рівні.

У наукових технопарках світу зайнято понад 430 тис. фахівців, серед них в Північній Америці — бл. 255 тис. У середньому по світу чисельність працюючих в одній науковій фірмі становить 40 фахівців, в північноамериканських наукових парках — 51-54.

Орієнтацію на створення технопарків і технополісів обрали такі держави як Японія, Німеччина, Голландія, Велика Британія.

Серед усіх видів технопарків і технополісів виділяють три моделі – американську (США, Велика Британія), японську (Японія) і змішану (Франція, Німеччина).

У США і Великій Британії сьогодні існують три типи «наукових парків»:

1) «наукові парки» у вузькому значенні слова;

2) «дослідницькі парки», у яких нові рішення розробляються тільки до стадії технічного прототипу;

3) «інкубатори» (у США) й інноваційні центри (у Великій Британії і Західній Європі), у рамках яких університети «дають притулок» новостворюваним компаніям за відносно помірну орендну плату на землю, приміщення, доступ до лабораторій і послуг. Типовий приклад подібного «дослідницького парку» – Центр Іллінойського технологічного інституту, приватний дослідницький центр США з бюджетом близько 68 млн дол. на рік.