2. Оцінка впливу невизначеності на ефективність інноваційного проекту.

Суттєвим фактором, що впливає на оцінку ефективності інвестицій, є ризик, оскільки він у процесі інвестування з'являється у вигляді можливого зменшення реальної віддачі від інвестицій порівняно з очікуваною. Зокрема, ризик інвестицій випливає зі ставлення інвестора до можливості заробити чи втратити гроші. Але, приймаючи рішення в умовах невизначеності, інвестор може зазнати й збитків. З другого боку, коли інвестори віддають перевагу неризикованим проектам, сподівані доходи будуть досить низькими. Саме часовий фактор ризику характерний для інвестицій у проекти, що потребують для свого здійснення різних термінів.

Отже, в період здійснення процесу інвестування в різнотермінові проекти, фактор ризику зводиться до вибору таких двох альтернативних варіантів:

— інвестування короткотермінових проектів при гарантованих, але низьких доходах від них;

— інвестування довготермінових проектів, що можуть забезпечити більш високі доходи, але без достатньої гарантії.

Між ризиком та невизначеністю є відмінність, яка полягає в тому, що особи, які приймають рішення, мають різні уявлення про ймовірність очікуваних подій.

Тому ризик наявний тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду, невизначеність існує в той час, коли можливість наслідків визначається суб'єктивно, оскільки конкретні дані відсутні.

Невизначеність умов реалізації інноваційних проектів (ІП) і можливе відхилення їх результатів від очікуваних вже визнані в економічній теорії і практиці. В економічних проектах ризик виступає як можливість втрат або отримання більш низького результату порівняно з очікуваним. Ретроспективний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних вчених свідчить про необхідність здійснення оцінки ризиків в інвестиційних та інноваційних проектах, однак незважаючи на велику кількість публікацій, проблеми прогнозної оцінки невизначеності інноваційних проектів і ризику в зв'язку з їх реалізацією знаходяться лише на стадії обговорення.

В умовах невизначеності розрізняють фінансові, страхові, технічні, виробничі, екологічні, соціальні та інші види ризиків. Науковці класифікують ризики, пов'язані з діяльністю підприємства на (внутрішні) і не пов'язані з ним (зовнішні - політичні і ризики, обумовлені форс-мажорними обставинами). Для інноваційних проектів, які фінансуються з бюджету, ризики, обумовлені зміною законодавства, рішеннями органів державного управління можуть бути віднесені до форс-мажорних і не враховуватися при оцінці умов реалізації та ефективності проінвестованого проекту.

До факторів, що визначають ступінь і міру ризику при реалізації інноваційних проектів відносяться: високий ступінь невизначеності структури робіт; невизначеність умов досягнення і самого результату поставленої мети; суб'єктивність оцінки шляхів досягнення результатів для реалізації проекту; наявність елементів саморегулювання і самоорганізації.

Перераховані види ризику мають різні наслідки для учасників інноваційних проектів - замовника (інвестора), розробника та виробника продукції. В першу чергу і в найбільшій мірі ризикує інвестор, а тому саме він найбільше серед учасників інноваційного процесу зацікавлений в зниженні ризику.

Одним з очевидних джерел невизначеності інноваційних проектів є недостатність інформації як про сам досліджуваний об'єкт, так і про умови дослідження і розробки, аж до реалізації їх результатів. До факторів ризику, пов'язаних з розробкою інноваційного проекту, відносяться також новизна і складність об'єкта, обсяг робіт, обгрунтованість вимог, наявні в його розпорядженні ресурси - інформаційні, матеріальні та фінансові. Невизначеність результатів досліджень і розробок залежить значною мірою і від суб'єктивних факторів - досвіду і кваліфікації виконавців, рівня організації робіт, взаємовідносин в колективі і з партнерами і т.п.

З метою зниження ризику інвестора і підвищення ефективності інноваційних проектів, доцільно здійснювати наступні процедури:

• формалізацію і оцінку вихідної інформації, що подається розробником на експертизу інноваційного проекту;

• поділ проекту не за календарними стадіями фінансування, а за змістом виконуваних робіт;

• гнучкість планування витрат і прийняття рішень: уточнення змісту та фінансування кожного наступного етапу тільки за оцінкою результатів попередніх з необхідними корективами змісту досліджень і розробок, термінів і витрат на їх виконання.

Перешкодами на шляху реалізації цих процедур можуть стати: детермінізм існуючої системи планування та фінансування витрат НДДКР, що фінансуються з бюджету, принципове невизнання фінансовими органами невизначеності умов проведення досліджень і розробок і їх можливих результатів, а тому неминучості ризику.