Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства:

• Прості внутрішні - передбачають створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми

• Прості міжорганізаційні - нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.

• Розширені міжорганізаційні - проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.

2. Становлення теорії інноватики.

Свою назву «інноватика» отримала від терміна innovation (інновація, нововведення).

Уперше термін «інноватика» було вжито наприкінці 80-х років XX ст. в науковій школі професора Санкт-Петербурзького державного технічного університету В.Г.Колосова з метою визначення напряму наукової діяльності з розробки і розвитку теоретичних засад наукової методології і методів прогнозування створення інновацій, а також методів планування, організації інноваційної діяльності та реалізації нововведень.

В. Г. Колосов організовував дослідження з вивчення процесів трансформації планової економіки на ринкову. Ці дослідження називалися «інжинірингом».

Також А. Г. Поршневим в Державному університеті управління, в 1990 р була заснована кафедра управління інноваціями, на базі якої вивчалися механізми управління інноваціями в економічних і соціальних системах. Через якийсь час ці російські наукові школи стали одними з провідних у формованої нової наукової галузі знань - інноватика.

Інноватика як наука перебуває на початковому етапі свого розвитку, зберігаючи наступність з теорією інновацій Й. Шумпетера в економічній області. Однак слід зазначити, що специфіка цього наукового напрямку полягає в тому, що воно має міждисциплінарний характер, і в його рамках інтегруються знання про інновації, інноваційної діяльності та інноваційних процесах в різних наукових напрямках (економіці, соціології, філософії, політології, психології, кібернетиці, технології тощо).

У широкому сенсі інноватика вивчає закономірності процесів розвитку, формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх впливу на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому.

Як і кожна наука, інноватика має два напрямки розвитку: теоретичні та прикладні. У рамках теорії інноватики досліджуються концептуальні основи інновацій, інноваційної діяльності та інноваційних процесів, проблеми закономірностей і синтезу інноваційного розвитку складних соціально-економічних і технічних систем (формування нових знань, ідей, нових технологій, винаходів, відкриттів).

В рамках прикладної інноватики вирішуються питання планування, організації, управління та реалізації інновацій та інноваційної діяльності.

Основними поняттями теорії інноватики є:

• Інновація;

• Інноваційна діяльність;

• Інноваційний процес.

Тема 2