Тема 11

1. Становлення податкового контролю у системі екологічного оподаткування, його нормативно-правове та організаційне забезпечення в Україні.

Екологічний податок за своєю економічною сутністю є компенсацією за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу. Відтак, сума сплаченого екологічного податку повинна покривати витрати на фінансування заходів, необхідних для відновлення навколишнього середовища, відповідати сумі нанесеній навколишньому середовищу шкоди.

Цілі екологічного оподаткування:

• Превентивний спосіб захисту навколишнього середовища: стимулювання інвестування у природоохоронні заходи, а саме застосовування платниками податку природозберігаючих технологій, зменшення викидів, забруднення та відходів, що становлять загрозу навколишньому середовищу. Для дієвості цього механізму, ставки податку повинні бути такими, щоб підприємствам було вигідніше модернізувати виробництво, ніж сплачувати податок. Наприклад, встановлення ставки екологічного податку вище за ставки кредитування для модернізації виробництва.

• Джерело фінансових ресурсів для фінансування заходів по охороні та відновленню навколишнього середовища.

• Фіскальні цілі: використання коштів від сплати екологічного податку для поповнення доходів державного бюджету.

Учасники процесу екологічного оподаткування:

1. Парламент – затвердження нормативно-правових актів, які регулюють систему екологічного оподаткування.

2. Міністерство екології та природних ресурсів – формування та реалізація екологічної політики, зокрема, розробка і погодження проектів нормативно-правових актів, встановлення нормативів, ліцензійних умов, методик і правил у сферах, що стосуються екологічного податку.

3. Державна екологічна інспекція України – державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства щодо охорони атмосферного повітря, охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів, поводження з відходами тощо.

4. Органи виконавчої влади – участь у видачі дозволів та ліцензій.

5. Державна фіскальна служба України – розробка форм звітності, контроль за своєчасністю та повнотою сплати екологічного податку.

6. Громадські організації – моніторинг діяльності підприємств, стану навколишнього природного середовища, проведення громадських експертиз, подання пропозицій до державних органів тощо.

7. Суб’єкти господарської діяльності – здійснення відповідної діяльності та сплата екологічного податку.

8. Суспільство – отримання наслідків впливу забруднювачів на навколишнє природнє середовище.

Інтереси зацікавлених сторін:

Держава зацікавлена у тому, щоб обсяги сплаченого екологічного податку збільшувались, оскільки податок є одним з джерел доходів бюджетів. При цьому, ціллю державної екологічної політики є зменшення забруднення навколишнього природного середовища. Для держави також важливо зберегти рівень ділової активності, отже зміни у екологічному оподаткуванні не повинні спричинити припинення або скорочення діяльності суб’єктів господарювання.

Підприємства, які є забруднювачами навколишнього природного середовища, у першу чергу, зацікавлені у зменшенні витрат на сплату екологічного податку та лібералізації умов, що пов’язані з забрудненнями – спрощення отримання дозволів та ліцензій, збільшення нормативів тощо.

Модернізація підприємств може бути інтересом суб’єкта господарювання за умови економічної ефективності цього процесу.

Інтересом суспільства є покращення навколишнього природного середовища у країні в цілому і особливо на території проживання відповідної громади. При цьому для суспільства важливо, щоб не відбулося підвищення цін і тарифів, а також, щоб підприємства не скорочували робочі місця.

Отже, умови екологічного оподаткування пов’язані не лише з екологічною ситуацією та фіскальною системою, а й енергетичною та промисловою безпекою, ціновою та кредитною політикою, ринком праці, діловою активністю, міжнародними зобов’язаннями країни тощо.

Сучасні умови екологічного оподаткування

Екологічний податок відноситься до загальнодержавних податків, отже є обов’язковим до сплати на усій території України.

Екологічний податок – загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року .

Об’єктами оподаткування екологічним податком є:

1. Обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

2. Обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти.

3. Обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

4. Обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

5. Обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Якщо під час провадження господарської діяльності здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, суб’єкт господарювання зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Екологічний податок обчислюються та сплачується за податковий (звітний) квартал.

Платники екологічного податку повинні подавати податкову декларацію протягом 40 календарних днів з останнього календарного дня звітного кварталу до контролюючих органів.

Сплатити податок такі підприємства повинні протягом 10 календарних днів з останнього дня граничного строку подання податкової декларації.

Якщо платник екологічного податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, він повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.

В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації.

Платники екологічного податку перераховують суми податку одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Потім такі органи забезпечують розподіл цих коштів між рівнями бюджетної системи у визначеному законодавчо співвідношенні.

Кошти від сплати екологічного податку зараховуються до складу доходів бюджету.